Постанова Київський апеляційний суд № 758/4493/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 758/4493/22 провадження № 22-ц/824/1505/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Халепчук Д. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в складі судді Будзан Л. Д., встановив: 20.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Посилався на ті підстави, що з 05 червня 2016 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що спільне життя з відповідачкою не склалось через різні погляди на сімейне життя та обов`язки, з серпня 2020 року вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. З часу фактичного припинення шлюбних відносин донька проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 . Відповідачка не відповідає на його листи, відправлення з поштового відділення відмовляється забирати, з серпня 2020 року по березень 2022 року перешкоджала йому у побаченнях з дитиною, не повідомляє про умови та місце її проживання. Лише 15 травня 2020 року відповідачка надала можливість побачити дитину, провести з нею час і придбати необхідні для дитини речі. Зазначав, що бажає приймати участь у вихованні дитини, обирати садочок, допомагати відвозити та забирати доньку з садка, гуртків, які вона буде відвідувати. Він також хоче обирати медичні установи, які будуть здійснювати медичне обслуговування його доньки, втому числі брати на себе ці додаткові витрати. Оскільки відповідачка перешкоджає йому у побаченнях з дитиною, добровільно не бажає врегулювати питання щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, просив суд позов задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з донькою у формі особистих періодичних побачень, а саме: починаючи з моменту набрання рішенням суду законної сили, кожного четверга з 16:00 год. до 19:00 год. та суботи з 10:00 год. до 18:00 год.; починаючи з моменту досягнення дитиною трирічного віку - кожного четверга з 16:00 год. до 19:00 год. та суботи з 10:00 год. до 19:00 год., святкові дні з 10:00 год. до 19:00 год.; починаючи з моменту досягнення дитиною п`ятирічного віку, кожного четверга з 17:00 год. до 20:00 год. та суботи з 10:00 год. до неділі 20:00 год., святкові дні з 10:00 год. до 20:00 год.; п`ятнадцять днів на рік для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини, в тому числі за кордоном, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 . ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що в кінці серпня 2020 року позивач вигнав її разом з дитиною з квартири, яку було придбано за їх спільні кошти, змінив замки в квартирі, вона не мала доступу до речей дитини. Тривалий час вона проживала у соціальній квартирі, виділеній в рамках заходів «Екстрена підтримка молодих матерів з дітьми та вагітних жінок», що підтверджується довідкою Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №06/0603 від 09.10.2020. З кінця серпня 2020 року по лютий 2022 року позивач жодним чином не виходив на зв`язок, заблокував її у всіх месенжерах, не відповідав на листи, в яких вона просила його повернути дитячий одяг, іграшки, дитяче ліжко, книжки, проте жодної відповіді не отримала. Дитячі речі позивач повернув через чотири місяці, коли вони вже були малими за розміром. Судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року ( справа №758/9738/20) з позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року (справа №758/9744/20) з відповідача на її користь стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31.08.2020 і до досягнення дитиною трьох років. Проте, позивач не виплачував аліменти в повному обсязі, приховував свої реальні доходи. Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини з до 1/6 частини та на її утримання з 1/6 до 1/8 частини, який перебуває в провадженні Подільського районного суду м. Києва ( справа №758/1414/22). Вказані обставини свідчать про те, що позивач не зацікавлений в тому, аби забезпечувати їх спільну дитину всім необхідним, а має на меті лише зменшити розмір аліментів, переслідуючи власні інтереси. Зазначала, що з 22 лютого 2022 року по 03 серпня 2022 року вони з позивачем налагодили контакт, час від часу спільно з дитиною проводили час разом, вона надсилала фотографії доньки. 24 лютого 2022 року вона спільно з донькою була вимушена виїхати у безпечне місце, про що було повідомлено позивача. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року (справа №755/10244/21) шлюб між сторонами розірвано. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, за місцем її реєстрації або проживання. Зазначила, що у позивача наявні постійні проблеми зі здоров`ям, а тому він не зможе в повній мірі доглядати за їх дитиною. Відповідно до огляду лікаря-невролога від 12.06.2022 у позивача наявні діагнози: міосцит шиї, спини, виражений м`язово-тонічний синдром, первікокраніалгія, торалкагія на тлі нестабільності тіл хребців С3-4, С6-7, аномалії Кіммерле, синдром хребцевої артерії, виражений астенічний стан, змішаний тривожно-депресивний стан. Згідно з Консультативним висновком невролога від 14.06.2022 у позивача наявні такі діагнози: соматоформа вегетативна дисфункція серця та серцево-судинної системи, соматофорна вегетативна дисфункція, гіпертензивний тип, головний біль напруги, невротичний біль, диссомнічний розлад, астено-невротичний постресовий синдром. Просила встановити позивачу спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою у формі особистих періодичних побачень, а саме: починаючи з моменту набрання рішенням суду законної сили по суботам та неділям з 10:00 до 18:00 год.; починаючи з моменту досягнення дитиною шестирічного віку кожного четверга з 16:00 до 19:00 год та суботи з 10:00 до 19:00 год., святкові дні - почергово за домовленістю між батьками. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.01.2023 №106-289, вирішено встановити ОСОБА_1 порядок спілкування зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: кожного четверга з 17:00 год. до 19:00 год.; кожної суботи з 10:00 год. до 13:00 год. та з 17:00 год. до 19:00 год., батько забирає доньку і проводить з нею час на власний розсуд. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною з урахуванням розпорядку дня дитини, її стану здоров`я, потреб, інтересів, без присутності матері дитини ОСОБА_2 за наступним графіком: - кожного четверга з 17:00 год. по 19:00 год.; - кожної суботи з 10:00 год. по 19:00 год.; - у святкові дні почергово, з 12 год. по 15 год., або з 15 год. по 18 год. за попередньою домовленістю між батьками; - проведення спільного відпочинку з дитиною по 7 днів двічі на рік за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 01.11.2023 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в частині визначення ОСОБА_1 способу участі у спілкуванні та вихованні дочки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі особистих періодичних побачень, а саме: - по суботам чи неділям з 10:00 год. по 18:00 год. в присутності матері до досягнення дитиною 6-річного віку; - починаючи з моменту досягнення дитиною 6-річного віку кожного четверга з 16:00 год. до 19:00 год. та суботи з 10:00 год. до 19:00 год., святкові дні - почергово, з 12:00 год. по 15:00 год., або з 15:00 год. по 18:00 год., за попередньою домовленістю між батьками. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не взято до уваги свідоме ігнорування позивачем спілкування з нею, позбавлення її з донькою ОСОБА_4 та її дитини від іншого шлюбу місця проживання, що було єдиним житлом для неї та її дітей. Її тимчасові ігнорування позивача були свідомим кроком матері, яка дбає про благополуччя та безпеку своєї дитини. Мати позивача неодноразово погрожувала їй та Софії тим, що хотіла викинути їх з 14 поверху, оскільки так, на її думку, її сину стало б набагато легше жити. Силове позбавлення єдиного житла та погрози з боку матері позивача становили значну небезпеку для життя та здоров`я її та її дитини. З метою безпеки її та її дітей певний час вона не давала зустрічатися позивачу з їх донькою, оскільки був ризик для її безпеки, здоров`я та розвитку. З висновком органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації погоджувалася частково, просила суд визначити можливість проводити час батька з дитиною в суботу або в неділю у присутності матері, а з 6 років - за попередньою домовленістю між батьками, проте суд першої інстанції цього не врахував та визначив графік всупереч її вимогам. Наявність у позивача таких захворювань, як виражений астенічний стан, астено-невротичний постстресовий синдром, ставить під загрозу тривале знаходження без нагляду малолітньої дитини з батьком. Вважає, що спілкування дитини з батьком, задля забезпечення якнайкращих інтересів дитини, повинно відбуватися під її наглядом до досягнення дитиною шестирічного віку. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кацалап А. А. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. ОСОБА_2 суду пояснила, що з травня 2022 року позивач зустрічався з дитиною один раз на тиждень, вони намагались налагодити відносини. У позивача відсутній досвід спілкування з дитиною. Її турбує його стан здоров`я, нестійкий настрій. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 червня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . З серпня 2020 року сторони проживають окремо, дитина проживає разом з матір`ю. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року шлюб між сторонами розірвано. Місце проживання малолітньої дитини визначено з матір`ю, за місцем її реєстрації або проживання. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.11.2022 щодо встановлення порядку участі у вихованні і спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вирішив встановити ОСОБА_1 порядок спілкування зі своєю малолітньою донькою, враховуючи психоемоційний і фізичний стан здоров`я дитини, особисту прихильність до кожного з батьків, вікові потреби дитини та їх розпорядок дня , з дотриманням графіку роботи навчальних закладів, в яких дитина отримує відповідну дошкільну освіту та додаткове навчання ( секції, гуртки тощо), наступним чином: - кожного четверга з 17 год. 00 хв. до 19 год.00 хв. батько забирає доньку і проводить з нею час на власний розсуд; - кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. та з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. батько забирає доньку і проводить з нею час на власний розсуд. Ухвалюючи рішення про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дочки шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною з урахуванням розпорядку дня дитини, її стану здоров`я, потреб, інтересів, без присутності матері дитини, суд першої інстанції виходив з того, що обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, встановлено не було. Дитина має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Судом взято до уваги, що позивач матеріально забезпечений, працює, має наміри та бажання спілкуватися і брати участь у вихованні дитини. Жодних перешкод для спілкування батька з дитиною судом встановлено не було. Створювані матір`ю дитини певні перешкоди для батька у вихованні та спілкуванні із дитиною руйнують зв`язки дитини зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка відповідача суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітньої дитини. Відповідачем не надано переконливих доказів того, що дитина не може спілкуватися з батьком наодинці, без присутності матері. Вчинення фактів домашнього насильства щодо дитини або за її присутності належними та достатніми доказами не підтверджено. Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні з донькою згідно наступного графіку побачень батька з дитиною: кожного четверга з 17:00 год. по 19:00 год.; кожної суботи з 10:00 год. по 19:00 год.; у святкові дні почергово, з 12 год. по 15 год., або з 15 год. по 18 год. за попередньою домовленістю між батьками; проведення спільного відпочинку з дитиною по 7 днів двічі на рік за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав, що такий спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною відповідатиме віковим потребам дитини та дозволить максимально повно урахувати інтереси дитини. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Встановивши, що між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку, суд першої інстанції визначив графік побачень позивача зі своєю дочкою. Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини не встановлено. При визначенні порядку участі батька у вихованні дитини судом першої інстанції обґрунтовано ураховано вік дитини, ступінь її прив`язаності до кожного з батьків. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас, відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини. З огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачка не погоджується лише з визначеним судом першої інстанції способом участі батька у вихованні дитини, визначивши графік побачень батька з дитиною до досягнення 6 річного віку побаченнями по суботам чи неділям з 10 до 18 год. в її присутності, без проведення спільного відпочинку батька з дитиною по 7 днів двічі на рік за домовленістю з матір`ю дитини. Відхиляючи вказані заперечення відповідача, апеляційний суд враховує наступне. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини. Належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало її побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом не встановлено. Посилання відповідача на обставини, встановлені судовим рішення в справі про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, є необґрунтованими. Вказаним судовим рішенням обставини, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою донькою, чи обставини, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлювались. Як пояснила сама відповідачка, після подій, які мали місце в серпні 2020 року, коли вона внаслідок протиправних дій позивача була вимушена разом з дітьми залишити постійне місце проживання, в травні 2022 року вони з позивачем налагодили відносили, останній бачився з дитиною. Оскільки батько не мав досвіду догляду за дитиною, він ходив за нею та дитиною, дивився. Посилання відповідачки на консультативний висновок невролога, відповідно до якого станом на 14.06.2022 у позивача діагностовано астено-невротичний постстресовий синдром, та діагноз, встановлений за наслідками огляду позивача 12.06.2022 лікарем-неврологом , - виражений астенічний стан, змішаний тривожно-депресивний стан з інсомнією, не є достатніми доказами неможливості особистого спілкування батька з дитиною без участі відповідача. Належних доказів того, що вказані захворювання є перешкодою для особистих зустрічей батька з дитиною суду надано не було. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Водночас, відповідачка не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу визначеного судом графіку спілкування дитини з батьком на нормальний розвиток дитини, а також у випадку доведення, що таке спілкування відбувається не в інтересах дитини, на звернення до суду з позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30.07.2024. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук