Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/10376/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/542/24 Справа № 175/10376/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Верченко О.О. на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця смт. Межова, Межівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , головного сержанта, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 172-14 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., - ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 11.12.2023 головний сержант ОСОБА_1 , відповідно до п. 3.11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині про склад добового наряду) від 08.12.203 №245-НР призначений у добовий наряд на 11.12.2023 у складі чергових змін інспекторів, зокрема старшим екіпажу № 4 на спеціальному автомобілі «Хонда Аккорд» військовий номер НОМЕР_3 . Відповідно до п. 6 бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2023 № 729дкс, особовий склад з числа екіпажів чергової зміни інспекторів, у тому числі екіпаж № 4 на спеціальному автомобілі «Хонда Аккорд» військовий номер НОМЕР_3 у період з 09:00 год. 11.12.2023 до 09:00 год. 12.12.2023 було залучено до виконання завдань комендантської служби щодо забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів з визначенням місця військової служби на блокпосту БП С101 (автодорога М-04, 18 км півд.-зах. Дніпро) у відповідності до функціональних обов`язків старшого інспектора (інспектора) групи ДПС відділу ВІБДР військової частини НОМЕР_2 та «Обов`язки черговій зміні інспекторів відділу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини НОМЕР_2 , які залучені до виконання комендантської служби». Проте, всупереч наданих службових повноважень, які явно виходять за межі прав і повноважень наданих головному сержанту ОСОБА_1 , останній перебуваючи у межах блокпосту БП С101, зловживаючи своїми службовим становищем о 12:00 зупинив цивільний транспортний засіб з метою перевірки документів у водія, чим порушив вимоги: - Абзацу 3 функціональних обов`язків старшого інспектора (інспектора) групи ДПС відділу ВІБДР військової частини НОМЕР_2 , затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2021 № 384, в частині здійснення нагляду за рухом військових транспортних засобів і дотримання вимог ПДР їх водіями на дорогах; - Порядку несення служби черговою зміною інспекторів ВІБДР визначеного в Обов`язки черговій зміні інспекторів відділу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини НОМЕР_2 , які залучені до виконання комендантської служби», затверджених командиром військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2023 (Інвентарний № 1502), в частині надання права інспектору чергової зміни інспекторів відділу ВІБДР зупиняти військові транспортні засоби у разі порушення їх водіями правил дорожнього руху, за наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним довкілля, а також відомостей про те, що він використовується з протиправною метою чи не за призначенням, з метою їх огляду і перевірки у водіїв документів на право користування та керування транспортними засобами, дорожніх листів, відповідності вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам. В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, які виразились у неналежному виконанні головним сержантом ОСОБА_1 своїх функціональних (посадових) обов`язків визначених керівними документами, всупереч наданих йому службових повноважень, не маючи претензій до документів на право користування та керування транспортним засобом, а також за відсутності інших ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним довкілля, побачивши в салоні автомобіля продукти харчування, які були отримані на волонтерських засадах для побратимів, запитав у водія цивільного транспортного засобу про надання можливості пригостити його шматком сала, на що останній дав згоду. Зазначені протиправні дії головного сержанта ОСОБА_1 призвели до негативних наслідків, у вигляді порушення встановленого порядку здійснення військовою службовою особою спеціального правоохоронного формування у складі ЗСУ своїх обов`язків визначених: - Вимогами статті 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», в частині обов`язку військовослужбовця Служби правопорядку запобігати вчиненню і припиненню злочинів та інших правопорушень у ЗСУ; - Вимогами статті 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», в частині обов`язку військовослужбовця постійно бути зразком високої культури, скромності та витримки, поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про ЗСУ в цілому; - Вимогами статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України», в частині обов`язку військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Таким чином, головний сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого інспектора групи ДПС відділу військової інспекції безпеки дорожнього руху військової частини НОМЕР_2 , будучи військовою службовою особою, відповідальною за здійснення нагляду за рухом військових транспортних засобів і дотримання вимог Правил дорожнього руху їх водіями на дорогах, діючи всупереч інтересам служби на порушення своїх статутних обов`язків, функціональних обов`язків та інших керівних документів, вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-14 КУпАП, що виразилось у перевищенні військовою службовою особою службових повноважень вчинених в умовах особливого періоду Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 року солдата головного сержанта ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. З таким судовим рішенням не погодився представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Верченко О.О. та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поновлення строку вказує, що суд провів розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , не повідомляючи його про дату, час та місце розгляду справи, про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався з витягу з Наказу від 24.01.2024 року №22 командира військової частини НОМЕР_2 в якому зазначено про наявність оскаржуваної постанови. Також вказує, що суд оскаржувану постанову ОСОБА_1 , не надіслав, підтверджень отримання ним копії оскаржуваної постанови не мається, що є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Щодо обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова не містить назви цивільного транспортного засобу, його кольору, номерного знаку, щоб можливо було стверджувати, що це був саме цивільний транспортний засіб. Вказує, що в поясненнях ОСОБА_1 , зазначено, що ним був зупинений автомобіль білого кольору під склом якого була табличка «ІНФОРМАЦІЯ_3», що давало підстави дійти висновку, що даний транспортний засіб використовується військовими, що свідчить про відсутність перевищень повноважень які виразились у зупинці саме цивільного транспорту. Вказує, що пояснення водія транспортного засобу білого кольору під склом якого була табличка «ІНФОРМАЦІЯ_3», до протоколу не додавалися з яких можливо було б встановити належність транспортного засобу цивільній особі в тому числі відсутні копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що протокол не містить в собі посилань на порушення ОСОБА_1 , вимог конкретних нормативно-правових актів для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП. Вважає, що законодавством передбачено загальні обов`язки військовослужбовця, і ці положення надавали ОСОБА_1 право та зобов`язували виконати дії, щодо зупинення транспортного засобу з підозрілою табличкою «ІНФОРМАЦІЯ_3». Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи клопотання про поновлення строку та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними. Враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час судового розгляду даної справи, матеріали справи не містять підтверджень отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів , зміцнення законності. У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таких вимог суддя районного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які могли істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14 КУпАП. Диспозицією ч.2 ст.172-14 КУпАП передбачена відповідальність, за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДН-1 №4 від 26.12.2023 року, всупереч наданих службових повноважень, які явно виходять за межі прав і повноважень наданих головному сержанту ОСОБА_1 , перебуваючи у межах блокпосту БП С101, зловживаючи своїми службовим становищем о 12:00 зупинив цивільний транспортний засіб з метою перевірки документів у водія. В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, які виразились у неналежному виконанні головним сержантом ОСОБА_1 своїх функціональних (посадових) обов`язків визначених керівними документами, всупереч наданих йому службових повноважень, не маючи претензій до документів на право користування та керування транспортним засобом, а також за відсутності інших ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним довкілля, побачивши в салоні автомобіля продукти харчування, які були отримані на волонтерських засадах для побратимів, запитав у водія цивільного транспортного засобу про надання можливості пригостити його шматком сала, на що останній дав згоду. Згідно доводів апеляційної скарги протокол про адміністративне правопорушення не містить назви цивільного транспортного засобу, його кольору, номерного знаку, щоб можливо було стверджувати, що це був саме цивільний транспортний засіб, відсутні пояснення водія транспортного засобу білого кольору під склом якого була табличка «ІНФОРМАЦІЯ_3», відсутні копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного. У протоколі про адміністративне правопорушення та у доданих до нього матеріалів справи не встановлено, хто був за кермом транспортного засобу, не вказано прізвище, ім`я та по батькові водія, його контактні данні. Також як вірно зазначає апелянт у матеріалах справи взагалі відсутні документи на транспортний засіб та пояснення водія цього транспортного засобу. Апеляційний суд зазначає, що згідно пояснення доданого до протоколу, до майора ОСОБА_2 на його особистий номер зателефонувала цивільна особа за допомогою соціальної мережі Фейсбук та повідомила про обставини справи, а саме як інспектор зупинив його цивільний транспорт, зазначено що особу обурила нахабна поведінка інспектора підчас перевірки, та зазначено, що водій пригостив інспектора продуктами харчування, що також обурило особу по відношенню до продуктів харчування наданих волонтерами. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які письмові пояснення цієї особи, яка начебто була водієм цивільного транспортного засобу яку зупинив для перевірки ОСОБА_1 та відсутні будь-які контактні данні цієї особи для виклику її до суду, для надання показів та перевірки її пояснень зазначених, у письмових поясненнях майора ОСОБА_2 . Апеляційний суд зазначає, що особою якою складено протокол про адміністративне правопорушення не додано доказів який саме транспортний засіб було зупинено ОСОБА_1 , його назву, колір, номерний знак, для встановлення, що це був саме цивільний транспортний засіб. Додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення інших інспекторів, які разом з ОСОБА_1 виконували службові обов`язки та були у наряді на блокпості, апеляційний суд ставиться до них критично, оскільки вказані пояснення також не містять відомості про зупинений автомобіль ОСОБА_1 або про водія автомобілю, і містять лише їх припущення та особисту суб`єктивну думку, щодо автомобіля та фактичних обставин по справі. Що не може слугувати як беззаперечний доказ зупинки ОСОБА_1 цивільного транспорту, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Так інспектор ОСОБА_3 зазначив, що не пам`ятає номерного знаку або марку авто, припустивши, що «Пежо». Зазначив, що водій вийшов з авто та був у військовій формі. На вище вказане районний суд належної уваги не звернув та ухвалив рішення, яке не можна визнати законним. Наявними матеріалами справи під час апеляційного розгляду не спростовано доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 мав право та був зобов`язаний виконати дії, щодо зупинення транспортного засобу з табличкою «ІНФОРМАЦІЯ_3», водій якого був у військовій формі. Згідно ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією (про захист прав та основоположних свобод людини) для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом. Сукупність викладених вище обставин вказує на те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-14 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами. Отже, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити Верченко О.О. строк на апеляційне оскарження постанови. Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Верченко О.О. задовольнити. Постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 року, у справі про адміністративні правопорушення передбаченого за ч.2 ст.172-14 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Суддя