Постанова 4809 № 404/4770/22

ПОСТАНОВА іменем України 16 липня 2024 року м. Кропивницький справа № 404/4770/22 провадження № 22-ц/4809/958/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритомусудовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2024 року у складі судді Варакіної Н.Б., ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_3 ) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку зворотної вимоги (регресу). В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 28 грудня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_4 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів №АО/0071882, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов даного договору ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. Вказував, що 06 березня 2019 року по вул. Великій Морській у м. Миколаєві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , в результаті чого транспортний засіб «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Згідно з постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2019 року по справі №404/1921/19 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Власник пошкодженого транспортного засобу «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 , звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом №АО/0071882. На підставі страхового акту від 28 травня 2019 року №ОЦ/173/000/19/0120 ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 6890,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 травня 2019 року №2361. Також вказав, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія, була застрахована полісом №АО/0071882 в ПрАТ «УПСК», яке звернулось до нього з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. 01 жовтня 2020 року між ПрАТ «УПСК» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, у тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом від 28 грудня 018 року №АО/0071882. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача завдані збитки у порядку зворотної вимоги (регресу) у розмірі 6890,48. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда 10 квітня 2024 рокуу задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 травня 2024 рокустягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Гермаш С.М. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача адвокат Бойко Я.Р. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 28 грудня 2018 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_4 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів №АО/0071882, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов цього договору ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування (а.с.11). Також встановлено, що 06 березня 2019 року по вул. Великій Морській у м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , в результаті чого транспортний засіб «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2019 року по справі №404/1921/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.12). Власник пошкодженого транспортного засобу «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом №АО/0071882 (а.с.14-15). На підставі страхового акту від 28 травня 2019 року №ОЦ/173/000/19/0120 ПрАТ «УПСК» виплатило страхове відшкодування у розмірі 6890,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 травня 2019 року №2361 (а.с.20,25). 01 жовтня 2020 року між ПрАТ «УПСК» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №01/10/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, у тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом від 28 грудня 2018 року №АО/0071882 (а.с.6-10). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивачем пропущено трирічний строк позовної давності. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого. 25 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовного заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у порядку регресу (а.с.1-32). Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Згідно з п.6 ст.261 ЦК України за регресними зобов?язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов?язання. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску строку для звернення до суду з позовом, виходячи з такого. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 воєнний стан в Україні було продовжено, включно до 18 серпня 2023 року. Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про відшкодування шкоди в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, підстави для відмови в задоволенні позову у зв`язку з його пропуском відсутні. Враховуючи вищевикладене вище та те, що строк позовної давності у даній справі повинен був закінчитися 28 травня 2022 року, тобто під час воєнного стану, а тому строк позовної давності не сплинув і відповідно до ст.257 ЦК України продовжується на строк дії військового стану. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відповідно до п.п. «г» п.п.38.1.1 ст.38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.03.2019 по справі №404/1921/19 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незабезпечення відповідачем належного технічного стану автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого допустив від`єднання заднього правого колеса напівпричепа, що продовжило самовільно рух, та допустив зіткнення із транспортним засобом «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_3 . Тобто, обставини вчинення з вини відповідача дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила завдання шкоди ОСОБА_2 . встановлені постановою постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 березня 2019 року по справі № 404/1921/19, яка набрала законної сили, та доказуванню не підлягають. У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія, була застрахована полісом №АО/0071882 в ПрАТ «УПСК». На підставі страхового акту від 28 травня 2019 року № ОЦ/173/000/19/0120 ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 6890,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 травня 2019 року №2361 (а.с.20,25). Оскільки позивачем належними доказами підтверджені обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, у порядку регресу у розмірі 6890,48 грн. Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що під час розгляду справи правнича допомога у судах позивачу надавалась адвокатом Самойленком Петром Миколайовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 30 січня 2019 року №30/01/19, та за послуги надання правничої допомоги позивачем було сплачено 2000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №P24A1974074878C6067 (а.с.27, 30). За таких обставин колегія суддів вважає, що із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_3 підлягають стягненню документально підтверджені понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Крім того, ч.13 ст.141 ЦПК Українипередбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2477,40 грн. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості. Зазначене призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда 10 квітня 2024 року та додаткове рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08 травня 2024 рокускасувати та ухвалити нове. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) завдані збитки в порядку зворотної вимоги (регресу) у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) грн 48 коп. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн 40 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 липня 2024 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова С.І. Мурашко