Постанова Дніпровський апеляційний суд № 220/865/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1840/24 Справа № 220/865/24 Суддя у 1-й інстанції - Якішина О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , водія, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., - ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2024 року встановлено, що 09.05.2024 р. о 18 год. 13 хв. водій ОСОБА_1 на 147 км. а/д Н-15 Запоріжжя-Донецьк, Волноваського району Донецької області керував транспортним засобом автомобілем «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме сильний запах з порожнини роту. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер-6810» та від проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду 1-ї інстанції відносно нього скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанову суду 1-ї інстанції вважає такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього таким, що складений з численними порушеннями. Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначено час вчинення нібито ним правопорушення, а також, що невірно зазначені відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме адреса проживання. Крім того, невірно вказано фактичні обставини справи, а саме, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах з порожнини рота. Не заперечує, що він ймовірно мав сильний запах з порожнини рота, оскільки напередодні вживав їжу, в тому числі часник. Наполягає, що алкоголь він не вживав. Вважає порушенням зазначення в графі протоколу «свідки чи потерпілі» запису: «відеозапис з нагрудної бодікамери № 11», який свідком чи потерпілим ніяк не може бути. Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він керував автомобілем «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_4 , хоча фактично на автомобілі був встановлений номерний знак DHK

844. Зауважує, що він тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не отримував і належне йому посвідчення водія працівниками поліції не вилучалось. Вважає, що якщо у нього не було виявлено жодної із ознак алкогольного сп`яніння, то, відповідно, поліцейський і не мав права вимагати від нього проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він відмовився від виконання явно протиправної вимоги поліцейського. Вважає необґрунтованим посилання суду як на доказ на довідку, що за обліком Національної автоматизовано-інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не притягувався. Зауважує, що така довідка в протоколі не зазначена. Вважає, що фіксація поліцейським обставин вказаної події за його участі 09.05.2024 року за допомогою вказаної боді-камери відбувалась з порушенням вимог чинного законодавства, а докази, добуті у незаконний спосіб не можуть бути визнані допустимими. Стверджує, що суд 1-ї інстанції помилково зазначив в оскарженій постанові, що він категорично відмовився видавати працівникам поліції посвідчення водія та отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Позиції сторін в суді : ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про місце, день та час судового розгляду, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надав. Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі зазначив, що розгляд справи просить провести без його участі, оскільки через виконання військових обов`язків із захисту Батьківщини, він не має змоги бути присутнім на судовому засіданні. Висновки суду: Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та долучений до справи відеозапис, вважаю, що апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню за таких підстав: На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах з порожнини роту. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто у встановленому законодавством порядку відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону тавірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №799255 від 09.05.2024 року, в якому зафіксований факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР; - копією постанови від 09.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн.; - довідкою до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №799255 від 09.05.2024 р., з якої вбачається, що за обліком Національної автоматизовано-інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП не притягувався; - відеозаписом, який міститься в матеріалах справи, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою алкотестеру «Драгер», так і у закладі охорони здоров`я. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 09 травня 2024 року за участі ОСОБА_1 , довідки, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, а обставини, які на ньому відображені, зафіксовані послідовно та узгоджуються з матеріалами справи. З таким висновком суду 1-ї інстанції погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того, суд вірно встановив, що на відеозаписі відображено час відеозйомки з зазначенням години, хвилин та секунд і час закінчення першої частини відеозапису повністю співпадає з часом початку наступного відеозапису, що свідчить про його безперервність. Посилання ОСОБА_1 на те, що поліцейський неодноразово вимикав службову камеру, знімав її з одягу та залишав у автомобілі, а сам у цей час відводив його вбік, погрожував великими проблемами по військовій службі, не підтверджено матеріалами справи. Жодних доказів фізичного чи психологічного тиску з боку співробітників поліції відносно ОСОБА_1 суду надано не було. На відеозаписі ОСОБА_1 претензій співробітникам поліції, а також усних чи письмових зауважень до протоколу не надавав, навіть визнавав свою провину (відеозапис, починаючи з 0:09:22), декілька разів підтверджував, що він вживав алкогольні напої, із-за яких результат буде позитивним (відеозапис, починаючи з 0:02:56, з 0:15:36 та з 0:22:30). В установленому порядку водій ОСОБА_1 дії працівників поліції не оскаржував. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано. Апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо відхилення доводів апелянта про те, що працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП та, що поліцейським при складенні протоколу про адміністративне правопорушення допущені порушення, не заслуговує на увагу, оскільки до протоколу долучений відеозапис на якому відображені обставини, які узгоджуються з матеріалами справи. Із дослідженого відеозапису вбачається, що поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про наявність від нього характерного запаху алкоголю, запропоновано ОСОБА_1 зробити видих вбік поліцейського, після чого висунуто вимогу поліцейського про проходження ОСОБА_1 огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння (відеозапис ....555210, починаючи з 0:01:39). При цьому ознаки алкогольного сп`яніння виявляються саме поліцейським, а тому на вимогу поліцейського водій був зобов`язаний пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння і відмова від такого огляду є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності, не зважаючи на підстави такої відмови. З таким висновком суду 1-ї інстанції погоджується суд апеляційної інстанції. Посилання ОСОБА_1 на безпідставність зупинки транспортного засобу суд 1-ї інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки під час дії воєнного стану на території України поліцейські залучені до операції з оборони України, в тому числі шляхом перевірки документів громадян. Таким чином, у поліцейських наявні диспозитивні повноваження на перевірку документів водіїв, у зв`язку з чим посилання з цього приводу є безпідставними. Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів встановлення незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, а також доказів оскарження таких дій працівників поліції суду 1-ї інстанції або під час апеляційного розгляду. Були предметом перевірки в суді 1-ї інстанції і апеляційні доводи апелянта щодо невірного зазначення в протоколі часу події, номерного знаку його автомобіля, адреси його місця проживання, а також зазначення в іншій графі про долучення відеозапису, яким суд дав повну та правильну оцінку та вказав, що вказані неточності, не є істотним порушенням при оформленні протоколу і не впливають на встановлені судом обставини та кваліфікацію дій ОСОБА_1 . Проте судом встановлено з відеозапису, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 17-55 год., о 18-13 год. поліцейським висунуто вперше з неодноразових вимог до ОСОБА_1 про проходження огляду, а номер автомобіля зазначено у протоколі відповідно до реєстраційного посвідчення на транспортний засіб, наданого ОСОБА_2 , а адреса місця проживання вказана поліцейським у протоколі зі слів самого ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 268 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Такі права ОСОБА_1 поліцейським було роз`яснено і наміру скористатись допомогою адвоката останній не висловив, натомість протягом всього часу спілкування з поліцейськими намагався вирішити питання «по-людські». Більш того, зазначив, що адвокат йому не потрібен, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а тому доводи про те, що його було позбавлено можливості користуватися правовою допомогою, є безпідставними і спростовуються дослідженими судом доказами. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавалось, що також підтверджується відеозаписом. Отже, суд 1-ї інстанції, з чим погоджується і апеляційна інстанції, вірно дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений уповноваженою на те особою, його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, містить виклад суті адміністративного правопорушення та відповідає характеру вчинених дій ОСОБА_1 . Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2,5 ПДР не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, а не лише протокол про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин