Постанова 4803 № 229/1609/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/995/24 Справа № 229/1609/24 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2024 року м.Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні за участі: секретаря судового засідання Примак Н.М., захисника Цимбалюка В.Г.. апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 13 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., - ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 13 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 28 лютого 2024 року о 12:19 год. у смт. Олексієво-Дружківка, вул. Северина Наливайка, 14, керував транспортним засобом «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» та проходження медичного огляду в наркології на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову суду 1-ї інстанції відносно нього скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки запропоновано пройти огляд в «наркології», проте такий медичний заклад не передбачений переліком, встановленим чинним законодавством. Як наслідок, вважає, що в силу ч. 5 ст. 266 КУпАП такий огляд є недійсним. Звертає увагу, що працівники поліції не роз`яснили йому його права при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Попри його необізнаність в законах, намагався звернутись до адвоката, проте працівники поліції вказували, щоб він всі доводи доводив в суді. Зазначає, що суд 1-ї інстанції розглянув справу за його відсутності, чим позбавив його права дати пояснення та скористатись іншими правами, передбаченими КУпАП. Клопотань про розгляд справи за його відсутності він не надавав. Звертає увагу, що в резолютивній частині оскарженої постанови суду незрозуміло зазначено, що до адміністративне стягнення у виді штрафу підлягає сплаті з ОСОБА_2 . Крім того, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Позиції сторін в суді : Захисник Цимбалюк В.Г. в судовому засіданні підтримав в повному обсязі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просив її задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, дату та час судового розгляду. Висновки суду: Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та долучений до справи відеозапис, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню за таких підстав: Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.Від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків в установленому законом порядку на місці зупинки трансопртного засобу або в наркології (у медичному закладі) відмовився, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону тавірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 676680 від 28.02.2024 року, в якому викладені обставини скоєного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; -письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтвердили відмову ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку; -направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 лютого 2024 року, в якого зазначені виявлені ознаки алкогольного сп`яніння працівниками поліції у ОСОБА_1 та відмову останнього у проходженні огляду на стан сп`яніння; -відеозаписом на якому зафіксовано обставини виявленого правопорушення, а саме: керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , зупинки транспортного засобу «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням з явними ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 28 лютого 2024 року за участі ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. Тому доводи сторони захисту щодо відсутності цифрового підпису на диску із записом як неналежний доказ у справі є недоведеними. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Крім того, під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції досліджено наявний у матеріалах даної справи відеозапис, на якому зафіксовано обставини виявленого правопорушення, а саме: виявлення поліцейським у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, «в наркології». Доводи ОСОБА_1 , що йому не було роз`яснено його права та не надано можливості поспілкуватись зі своїм адвокатом, про неповідомлення йому дати, місця та часу судового розгляду, спростовуються дослідженим відеозаписом. Так, із дослідженого відеозапису встановлено (починаючи з 0:10:41, з 0:12:17), що ОСОБА_1 на будь-які роз`яснення працівника поліції реагував лише однієї фразою: «я відмовляюсь», про що мається зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 . Крім того, із письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також повідомлено про місце, час та день розгляду адміністративного матеріалу стосовно нього. Проте, ОСОБА_1 скористався його правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовився від надання пояснень, в тому числі письмових. Відмовився ОСОБА_1 у присутності двох свідків підписувати протокол про адміністративне правопорушення, що було складено стосовно нього. Жодних доказів фізичного чи психологічного тиску з боку співробітників поліції відносно Дьяченка ОД. суду надано не було. На відеозаписі ОСОБА_1 претензій співробітникам поліції, а також усних чи письмових зауважень до протоколу не надавав. В установленому порядку дії працівників поліції не оскаржував. Під час апеляційного розгляду стороною захисту доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин не надано. При цього, апеляційний суд наголошує, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме при розгляді справи має право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а не при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який розглядається судом. Отже. Апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 та його захисником під час апеляційного розгляду не заявлялись клопотання щодо виклику працівників поліції до суду або інших осіб, проте наявний відеозапис, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , виявлення ознак сп`яніння у нього, відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, що були досліджені судом. Разом з тим, доводи апелянта, що резолютивна частина оскарженої постанови містить посилання на стягнення адміністративного стягнення у виді штрафу з ОСОБА_2 , ніяким чином не стосується доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та адміністративного стягнення за таке правопорушення, а лише міститься у роз`ясненні заповнення платіжних документів на оплату штрафу. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника, тому доводи сторони захисту щодо суворості адміністративного стягнення є необґрунтованими. Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 13 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин