Постанова 4854 № 766/2467/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2024 р. Категорія 113070000м. ОдесаСправа № 766/2467/24 Перша інстанція: суддя Булах Є.М., час і місце ухвалення: 14:30, м. Херсон П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що 20.02.2024 року поліцейським УПП в Херсонській області ДПП складено постанову про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу, у сумі 20400 грн. З позиції позивача постанова є незаконною оскільки порушено порядок притягнення до адміністративної відповідальності, крім того до постанови не додано жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на що є такою, що підлягає скасуванню. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2024 року позов задоволено. Постанову серії БАД №032167 від 12.02.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400, 00 грн. скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував положення ст. 15 КУпАП, а саме те, що за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці та військовозобов`язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні ПДР, саме до водіїв транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, штраф як адміністративне стягнення не застосовується. Позивач керував належним йому транспортним засобом, а не транспортним засобом Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, був зупинений та притягнений до відповідальності працівниками поліції як учасник дорожнього руху на загальних підставах, в силу положень ст. 15 КУпАП. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне: Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2024 року інспектором взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Херсонській області ДПП старшим лейтенантом поліції Михайловою Е.Б. складено постанову БАД№032167 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400,00 грн. У постанові винесеній відносно ОСОБА_1 , зазначено, що 12.02.2024 о 18:40 у м.Херсоні по вул. Кости Хетагурова,68 водій ОСОБА_1 керував т.з. ЗАЗ 211340 будучи позбавленим права керувати т.з. Малиновським районним судом м. Одеса 668/41/16-2023 від 19.01.2023 р., чим порушив п.п. 2.1.а ПДР України відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказане правопорушення фіксувалось за допомогою БК 476488, 476918. Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що вина позивача у порушенні правил дорожнього руху України не доведена належними та допустимими доказами, а застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу не відповідає вимогам закону, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду частково погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений «Правилами дорожнього руху», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону № "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Як зазначено у ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У постанові винесеній відносно ОСОБА_1 , зазначено, що 12.02.2024 о 18:40 у м.Херсоні по вул. Кости Хетагурова,68 водій ОСОБА_1 керував т.з. ЗАЗ 211340 д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керувати т.з. Малиновським районним судом м. Одеса 668/41/16-2023 від 19.01.2023 р., чим порушив п.п. 2.1.а ПДР України відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказане правопорушення фіксувалось за допомогою БК 476488, 476918. Зазначення в оскаржуваній постанові, про фіксування за допомогою БК 476488, 476918, не свідчить про скоєння позивачем правопорушення, адже до матеріалів цієї справи відповідачем не додано будь-яких доказів про відеозапис подій, які склались 12.02.2024. Колегія суддів зауважує, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Отже, в ході розгляду справи, відповідач не надав беззаперечних доказів, які б підтвердили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Таким чином, відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Разом з тим, суд першої інстанції помилково послався на ст. 15 КУпАП та зазначив, що застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу не відповідає вимогам закону. Так, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху….. зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Отже, частиною 1 ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. В той же час, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Позивач керував належним йому транспортним засобом, а не транспортним засобом Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, був зупинений та притягнений до відповідальності працівниками поліції як учасник дорожнього руху на загальних підставах. Ураховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанцій по суті спору, однак із помилковим застосуванням норма матеріального права, що є наслідком зміни його рішення. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції, - задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2024 року по справі № 766/2467/24, - змінити в частині мотивів його прийняття. Решту рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2024 року по справі № 766/2467/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький