Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14543/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2024 р. Справа№ 910/14543/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Палія В.В. суддів: Сибіги О.М. Вовка І.В. при секретарі: Бенчук О.О. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.07.2024. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 (повний текст складено 04.03.2024) у справі № 910/14543/23 (суддя Котков О.В.) за позовом Київської міської ради до Приватного підприємства «Вояж» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Гранд-Віза» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Вояж», в якому просить суд: - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 №57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Вояж» на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; - усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством «Вояж». Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про те, що право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Вояж» на достатніх правових підставах. Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування підстав для скасування рішення апелянт-1 зазначає, що Київською міською радою не приймалося рішення про поновлення Приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки; договір оренди між Київською міською радою та Приватним підприємством «Вояж» на новий строк не укладався, у зв`язку з чим приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. повинен був відмовити у державній реєстрації з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який встановлений законом, є належним способом захисту прав, оскільки задоволення позову дозволить: скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до речового права щодо пролонгації строку оренди земельної ділянки за Приватним підприємством «Вояж» до 2031 року, яке незаконно зареєстроване на підставі рішення Київської міської ради від 12.04.2021 №631/460 «Про поновлення приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 №63-6-00341 та внесення змін до нього», яке не приймалося Київською міською радою та яке не є тим документом, що підтверджує поновлення договору оренди земельної ділянки, адже таким документом має бути виключно договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, який укладається у такій же формі, в якій укладено договір оренди земельної ділянки, тобто у нотаріальній формі; припинити право, яке виникло на підставі такої державної реєстрації, зокрема з урахуванням того, що договір оренди земельної ділянки на новий строк між Київською міською радою та Приватним підприємством «Вояж» не укладався. В апеляційній скарзі апелянтом наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю «Лантанагра», і які очікує понести, у зв`язку з розглядом цієї справи, а саме: 48 000,00 грн з ПДВ витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 36 000,00 грн з ПДВ витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Київська міська рада в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування підстав для скасування рішення апелянт-2 зазначає, що додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Приватним підприємством «Вояж» не укладалася, що свідчить про відсутність речового права на земельну ділянку за останнім; Київською міською радою не приймалося рішення від 12.04.2021 №631/460 «Про поновлення приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 №63-6-00341 та внесення змін до нього», що залишено поза увагою судом першої інстанції; обставини, встановлені у судовій справі №910/13709/21 не мають преюдиціального значення для справи №910/14543/23; позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/14543/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Сибіга О.М., Вовк І.В. Ухвалою суду від 25.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді, апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/14543/23 передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду. Ухвалою суду від 01.04.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 та призначено до розгляду на 15.05.2024. Ухвалою суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 залишено без руху. Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» на рішення Господарського суду міста від 08.02.2024 у справі №910/14543/23. Судове засідання, призначене на 15.05.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному. Ухвалою суду від 28.05.2024 розгляд справи призначено на 19.06.2024. Ухвалою суду від 19.06.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2024. Позиції учасників справи 07.05.2024 через підсистему Електронний суд від Приватного підприємства «Вояж» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра», в якому відповідач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра», та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. 14.05.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» надійшли додаткові письмові пояснення по справі в обґрунтування належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права. 14.05.2024 через підсистему Електронний суд від Приватного підприємства «Вояж» надійшов відзив на апеляційну скаргу Київської міської ради, в якому відповідач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Київської міської ради, та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Явка представників сторін В судове засідання 02.07.2024 представники третьої особи-1 та третьої особи-2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на поштову адресу. Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини. Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 02.07.2024 за відсутності представників третьої особи-1 та третьої особи-2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Між Київською міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Вояж» (далі - відповідач, орендар) 24.02.2006 укладений нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 2048 кв.м, для будівництва, експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів з міні-кафе та магазином, строком на 15 (п`ятнадцять) років (тобто до 07.03.2021 з урахуванням дати реєстрації останнього). Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений відповідний запис від 07.03.2006 №63-6-00341 у книзі записів державної реєстрації договорів. 03.12.2020 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за вх. № 057/12670 зареєстровано лист від 01.11.2020 №01/11-20 Приватного підприємства «Вояж», згідно з яким було направлено лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки разом з проектом угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. 22.04.2021 Київською міською радою прийнято рішення №931/972 «Про поновлення приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року №63-6-00341 та внесення змін до нього». Даним рішенням передбачалося поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 на 15 років. Пунктом 2 цього рішення встановлено Приватному підприємству «Вояж» у місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для підготовки проекту договору про укладення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 № 63-6-00341 на новий строк. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. прийнято рішення від 19.04.2021 №57728927 про внесення змін до іншого речового права, а саме оренди земельної ділянки, - змінено дату укладення договору та дату закінчення дії договору - 24.02.2031. З посиланням на те, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 №63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 №931/972, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора Щелкова Д.М. від 19.04.2021 №57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 за Приватним підприємством «Вояж», позивач звернувся з цим позовом до суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 №57728927 з припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством «Вояж». Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. У постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 Верховний Суд виснував, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті). При цьому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі») тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України. Згідно з висновком, який міститься у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №906/1314/21 до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України «Про оренду землі». Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що Київська міська рада не укладала додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.03.2006 №63-6-00341 відповідно до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 №931/972, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора Щелкова Д.М. від 19.04.2021 №57728927 щодо реєстрації змін до іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки призводить до незаконного набуття права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 за Приватним підприємством «Вояж» У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 зі справі №922/1197/21 Верховний Суд, зокрема, виснував, що для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди, з обов`язковим долученням до такого звернення проекту додаткової угоди. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). У матеріалах справи відсутня підписана сторонами договору угода про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк (в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк). Також відсутні докази вирішенні спору про укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря у судовому порядку за позовом заінтересованої особи. При цьому встановлення обставин щодо дотримання відповідачем процедури та строків поновлення договору оренди на новий строк на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», як і прийняття Київською міською радою рішення від 22.04.2021 №931/972 «Про поновлення приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року №63-6-00341 та внесення змін до нього» мало б значення саме у розгляді спору про укладення договору оренди на новий строк, що не враховано у розгляді справи №910/14543/23 місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд також зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття Київською міською радою рішення від 12.04.2021 №631/460 «Про поновлення приватному підприємству «Вояж» договору оренди земельної ділянки від 07 березня 2006 року №63-6-00341 та внесення змін до нього» (посилання на яке міститься у реєстраційній справі №1621204480000), обставини існування якого (рішення) заперечила Київська міська рада (з посиланням на не проведення пленарних засідань 12.04.2021, відсутність реєстрації рішення за номером №631/460 в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради). При цьому суд враховує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс. Відсутність укладеного договору в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк (у тому числі, у судовому порядку) виключає законність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927. Також закінчення дії договору оренди земельної ділянки є підставою для припинення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 за відповідачем. Що ж стосується посилання місцевого господарського суду на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2021 зі справи №910/13709/21 за позовом Приватного підприємства «Вояж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Фролової Олени Олександрівни, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.06.2021 №58811118, на підставі якого було внесено до реєстру запис №42559694 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» (розмір частки: 75/100) на об`єкт: незавершене будівництво, будівля для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, готовність об`єкта незавершеного будівництва - 45%, за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1621204480000, яке розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:176:0025, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022, та на встановлені у зазначеному судовому рішенні обставини як на преюдиціальні для справи №910/14543/23, то Північний апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Київська міська рада не брала участі у справі №910/13709/21, заперечила законність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 №57728927, відповідно обставини щодо наявності/відсутності у державного реєстратора визначених законом підстав для прийняття оскаржуваного рішення входять до предмета доказування саме у межах розгляду справи №910/14543/23, і встановлені у справі №910/13709/21 обставини щодо наявності як такого запису стосовно реєстрації права оренди за відповідачем зі строком дії до 24.02.2031 (правомірність рішення щодо вчинення якого є предметом розгляду у справі №910/14543/23), не мають преюдиціального значення для справи №910/14543/23. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд також посилався на те, що Приватне підприємство «Вояж» було власником нежитлової будівлі, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17е на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.09.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1215. Між Приватним підприємством «Вояж» та Приватним підприємством «Гранд-Віза» 28.04.2021 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В., відповідно до якого Приватне підприємство «Гранд-Віза» придбало частку нежитлової будівлі, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17е. Відповідно власниками нежитлової будівлі, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 17е є Приватне підприємство «Вояж» та Приватне підприємство «Гранд-Віза». За висновком місцевого господарського суду, за наслідком набуття права власності на об`єкт будівництва до набувача незалежно від волі власника такої ділянки переходить право на відповідну її частину. Стосовно наведеного Північний апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 Земельного кодексу України, який був чинний до 01.01.2002, так і у чинній редакції статті 120 Земельного України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 №57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Вояж» на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва та припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством «Вояж», з метою усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою. Обставини щодо наявності/відсутності у Приватного підприємства «Вояж» цивільного інтересу в оформленні права на земельну ділянку під нежитловою будівлею, завершення будівництва, законності її набуття, а також наявності у відповідача відповідного права з урахуванням обставин оренди такої земельної ділянки, умов договору оренди у зазначеному аспекті не входять до предмета доказування у межах вирішення спору у справі №910/14543/23. Власником спірної земельної ділянки згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливість використовувати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю неможливе. Принцип диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України). Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню господарського судочинства, яким відповідно до частини першої статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)). У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (стаття 14 ГПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 31)). За змістом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, його дубліката. Відповідно до статті 26 названого Закону (в редакції, яка діяла станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 та від 17.08.2022 у справі № 450/441/19, у розумінні положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Північний апеляційний господарський суд зазначає, що з урахуванням встановлених обставин цієї справи, ефективним способом захисту та таким, що забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача у зв`язку зі здійсненням державним реєстратором реєстраційних дій без достатньої правової підстави з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (за відсутності договору), є усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки). Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права оренди на новий строк, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому Північний апеляційний господарський суд враховує, що вимога про припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством «Вояж» по своїй суті направлена на визнання відсутнім права оренди у відповідача, у зв`язку з тим, що договір оренди земельної ділянки на новий строк між Київською міською радою та Приватним підприємством «Вояж» не укладався. Зазначене не було враховано у вирішенні спору місцевим господарським судом, що призвело до безпідставної відмови позивачу у задоволенні позову. Враховуючи викладене вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки), а також припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої статті 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За таких обставин, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» та Київської міської ради підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати позивача - Київської міської ради по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної скарги покладаються на відповідача - Приватне підприємство «Вояж». Витрати третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» (яке підтримувало заявлені позовні вимоги) по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача - Приватне підприємство «Вояж». Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14543/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/14543/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін до іншого речового права (права оренди земельної ділянки) від 19.04.2021 № 57728927, яка здійснена на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством «Вояж» на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:176:0025), що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва.

4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення іншого речового права, а саме оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025, що розташована на Дніпровській набережній (навпроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва за Приватним підприємством «Вояж».

5. Стягнути з Приватного підприємства «Вояж» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 12А, код 23730362) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) 5368,00 грн судового збору за подачу позовної заяви, 8052,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Вояж» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 12А, код 23730362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лантанагра» (02055, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, 15, оф. 137, код 42072360) 8052,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/14543/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено після виходу головуючого судді Палія В. В. з відпустки - 15.07.2024. Головуючий суддя В.В. Палій Судді О.М. Сибіга І.В. Вовк