Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/5690/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5762/24 Справа № 199/5690/22 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Єлізаренко І.А. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 березня 2024 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно збережених (набутих) коштів в порядку ст.1212 ЦК України,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно збережених (набутих) коштів в порядку ст.1212 ЦК України. В обґрунтування позову зазначив, що Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення, здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України. На офіційному сайті Архітектурно-будівельної інспекції України міститься інформація, що у червні 2012 року була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації - магазина на АДРЕСА_1 ), забудовником якого є ОСОБА_1 . Станом на 13.06.2012 діяли норми ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до вищезазначеного закону та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради 29 липня 2011 року № 5/14, відповідач, як замовник будівництва, була зобов`язана взяти пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної структури міста Дніпропетровська, шляхом укладення з позивачем відповідного договору та перерахування до міського бюджету грошового внеску. Водночас, всупереч норм чинного законодавства ОСОБА_1 не зверталася до позивача з приводу укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Зазначений вище об`єкт нерухомості було введено в експлуатацію без укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів. Листом від 15 лютого 2018 року №10/15-81 відповідачу направлено два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по вищевказаному об`єкту для ознайомлення та підписання, проте жодної відповіді позивач не отримав. У квітні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору пайової участі укладеним. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року по справі №199/2895/19 вирішено відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Дніпровської міської ради. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2019 року змінено в частині обґрунтування відмову у позові. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02.02.2022 по справі №199/2895/19 заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року змінено в частині обґрунтування відмови у позові. Верховним Судом зазначено, що обраний позивачем Дніпровською міською радою спосіб захисту обрано невірно, зазначивши у такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. За таких обставин, позивач звернувся до суду та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені (набуті) кошти у сумі 1 296 119,81 грн. та стягнути судові витрати в сумі 19 441,80 грн. (а.с.1-11). Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , де третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення безпідставно збережених (набутих) коштів в порядку ст. 1212 ЦК України задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережені (набуті) кошти у сумі 1 296 119 (один мільйон двісті дев`яносто шість тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 81 коп. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 19 441 грн. 80 коп. (а.с.75, 76-77). Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2023 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення; заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено, скасовано заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2023 року (а.с.106). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 березня 2024 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення безпідставно збережених (набутих) коштів в порядку ст. 1212 ЦК України відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Дніпровська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував судову практику та правову позицію щодо триваючих правовідносин, викладену у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, від 01 вересня 2022 року у справі №922/4249/17 та від 12 грудня 2019 року у справі №914/2650/17. Вказує, що Дніпровська міська рада дізналася про факт порушення свого права на отримання коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Дніпра лише у 2022 році, після отримання копії постанови Верховного Суду від 02.02.2022 по справ №199/2895/19, яка надійшла на адресу міської ради 20.05.2022 року. Крім того, на дату отримання вказаної постанови існували обставини непереборної сили, які пов`язані із введенням в Україні карантину через поширення гострої распіраторної хвороби COVID-19 та введенням на території України воєнного стану. Вважають, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він переривався поданням позову у справі №199/2895/19 і почався заново. Також у правовідносинах мають місце обставини зупинення строків позовної давності, що також підлягає врахуванню. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - Порядок). Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. Згідно з довідкою Управління економіки Дніпропетровської міської ради від 15 березня 2007 року № 2/4-351 ОСОБА_1 перераховано у цільовий фонд міської ради кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 99 000 грн. з першочерговим перерахуванням 30 % від загальної суми 29 700 грн. до отримання рішення у виконкомі. Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 10 листопада 2008 року № 1965-р присвоєно будівлі магазину оптової торгівлі «Мебельная страна» на АДРЕСА_2 . 17 лютого 2009 року Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради виготовлено технічній паспорт на громадський будинок - магазин оптової торгівлі на АДРЕСА_1 . 13 червня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме магазину, розташованого на АДРЕСА_1 . Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме магазину, розташованого на АДРЕСА_1 , будівництво магазину розпочалось 15 березня 2007 року та закінчилось 25 грудня 2008 року. 15 березня 2007 року Управління економіки Дніпропетровської міської ради визначило Відповідачеві розмір пайового внеску на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста в сумі 99 000 грн. за будівництво магазину оптової торгівлі «Мебельна страна» за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою № 2/4-351. Таким чином, судом встановлено, що розмір коштів на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста був визначений, на підставі частини 5 статті 27 Закону України № 1699, з огляду на дату складання висновку Управління економіки Дніпропетровської міської ради. Належних доказів щодо зміни об`єкту будівництва з 15 березня 2007 року по день звернення до суду, позивачем не надано. Судом також встановлено, що об`єкт будівництва Відповідача був введений в експлуатацію 13.06.2012, норми частини третьої та абзацу сьомого частини дев`ятої статті 40 Закону № 3038 щодо обов`язку Відповідача як замовника будівництва перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури ще не діяли, в силу підпункту 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" Закону № 3038. Тобто, обов`язок замовників будівництва в сплаті коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що передбачений ч. 3 ст. 40 Законом № 3038, виникає за об`єкти будівництва які станом на 01 січня 2013 року ще будуються та не прийняті до експлуатації, а за об`єкти будівництва, що введені в експлуатацію в період з моменту набрання чинності Закону № 3038 до 01 січня 2013 року (набрання чинності ч.3 та абз. 7 ч. 9 ст. 40 Закону № 3038) пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту не сплачується. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що норми ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» та ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо обов`язку перерахувати кошти до місцевого бюджету для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в зв`язку з будівництвом магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до Відповідача не застосовуються. Представником відповідача адвокатом Беззубкіним С.М. до суду подано заяву про застосування позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, про застосування якої заявлено відповідачем у справі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України №1699 «Про планування і забудову територій» (надалі Закону №1699) вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України. 25 грудня 2008 року був прийнятий Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким було доповнено Закон України «Про планування і забудову територій» новою статтею 27-1 «Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту». Частина третя статті 27-1 Закону № 1699 встановлювала, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Зазначена норма Закону № 1699 діяла до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, а саме до 12.03.2011, коли даний Закон було опублікування в газеті Голос України 2011, №45 від 12.03.2011. 12.03.2011. набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (надалі Закон № 3038), який містив ст. 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту». За Прикінцевими положеннями Закону № 3038, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: частини третьої, абзацу сьомого частини дев`ятої статті 40, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Частина третя статті 40 Закону України № 3038 передбачає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Відповідно до абзацу 7 частини 9 статті 40 Закону №3038, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Проте дана норма Закону №3038 набирала чинності з 01 січня 2013 року. За ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 3038, Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Представником відповідача адвокатом Беззубкіним С.М. до суду подано заяву про застосування позовної давності. За правилами ст.ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України). У зв`язку із прийняттям Законів №1066 та №3038 та дією Законів у часі моментом порушення права органу місцевого самоврядування на отримання коштів від замовників будівництва у формі Пайового внеску є: за ч.3 ст. 27-1 Закону № 1699: дата введення в експлуатацію об`єкту будівництва, за який замовником не сплачений Пайовий внесок, а за ч.3 ст. 40 Закону № 3038: дата початку будівництва об`єкта будівництва, а якщо об`єкт будівництва вже будується, то момент набрання чинності ч. 3 та абз. 7 ч. 9 ст. 40 ЗУ № 3038. Так, Декларація про готовність об`єкта до експлуатації за № ДП 14212097759, зареєстрована 13.06.2012 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції України в Дніпропетровській області. В пункті 11 якої зазначено, що об`єкт будівництва будувався з 15.03.2007 по 25.12.2008. Крім того, щодо даного об`єкту будівництва державними органами приймалися відповідні рішення - довідка Управління економіки Дніпропетровської міської ради від 15 березня 2007 року №2/4-351, розпорядження Дніпропетровського міського голови від 10 листопада 2008 року № 1965-р про присвоєння адреси, виготовлення КП «ДБТІ» технічного паспорту тощо. Також, під час розгляду Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровськ цивільної справи № 2-2969/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Дніпропетровська міська рада та ВАТ «Укрспецескавація» про визнання спільної сумісної власності майна, його розподілу та визнання права власності, предметом розгляду якої серед іншого було й визнання права власності на будівлю магазину оптової торгівлі «Мебельная страна», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вулиця Берегова, 131 м, у розгляді якої приймала участь Дніпровська міська рада через свого представника ОСОБА_3 . Таким чином, Позивач станом на 01.01.2013 був обізнаний про існування збудованої будівлі магазину оптової торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та мав право на пред`явлення позову до відповідача до 01.01.2016 включно, тоді як позов пред`явлено у серпні 2022 року. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги про звернення до суду з даним позовом в межах строків позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними з вищевикладених підстав. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким надана відповідна правова оцінка з якою колегія суддів погоджується та повторного правового аналізу не потребують. Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: