Постанова 4824 № 754/16432/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 754/16432/17 провадження № 22-ц/824/1471/2024 11 червня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Халепчук Д. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко Інна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Гошка Віктора Івановича на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року у складі судді Жука М. В., встановив: 11.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко І. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е. А. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення договору іпотеки. Посилався на ті підстави, що з 03 серпня 2011 року він перебуває в шлюбі в ОСОБА_5 . Під час перебування в шлюбі ним на прилюдних торгах з продажу арештованого майна було придбано трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом, виданим 07 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. відповідно до статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві 03.04.2014, дублікат якого, замість втраченого, 14 червня 2014 року було видано приватним нотаріусом Апатенко М. А. 21 грудня 2016 року з Реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 . В подальшому йому стало відомо, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29 грудня 2016 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 29 грудня 2016 року державним реєстратором Доценко І. П. також зареєстровано іпотеку на підставі договору іпотеки, укладеному між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель). Предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1 . У зв`язку з заволодінням шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 , 16 грудня 2016 року відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100050012639. Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 лютого 2017 року ( справа №756/1783/17) задоволено клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві. Накладено арешт, із забороною використання та розпорядження будь-яким чином, на квартиру АДРЕСА_1 , та правовстановлюючі документи на вказану квартиру. В провадженні СВ Деснянського УП ГУ НП в м. Києві також перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017101030000024 від 14.03.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року він не укладав, згоди на його укладення ні він, ні його дружина не надавали, належна йому на праві власності квартира вибула з його власності поза його волею, з урахуванням уточнення позовних вимог від 15.12.2017, ОСОБА_1 просив суд : визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №1827, та договір купівлі - продажу цієї квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за №2056, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І. П. ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33249718000); визнати недійсним договір іпотеки, укладений 29 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І. П., реєстраційний номер 2061. зобов`язати реєстраційну службу внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності №18411315 та запису про іпотеку №18414956. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року вказаний позов задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року скасовано, справу направлено до Оболонського районного суду міста Києва за встановленою виключною підсудністю. У квітні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Доценко І. П., ОСОБА_1 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Посилалась на ті підстави, що з 03 серпня 2011 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . В 2014 році її чоловік, ОСОБА_1 , набув у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 15 грудня 2016 року її чоловік повідомив їй вибуття вказаної квартири з його володіння на підставі шахрайських дій невідомих осіб. Зробивши витяг із Реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що невстановлені особи на підставі сфальсифікованих документів переоформили право власності на квартиру на невідомого їм ОСОБА_2 . Невідомий її чоловіку ОСОБА_6 , вдаючи, що діє від імені та в його інтересах, на підставі довіреності від 24 листопада 2016 року, яку її чоловік не видавав, незаконно уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири. Зазначала, що на момент, коли була видана та зареєстрована довіреність, у її чоловіка було викрадено паспорт, про що свідчить заява про втрату паспорта від 16.03.2016. Оскільки для оформлення купівлі-продажу нерухомості продавцю необхідно мати оригінали правовстановлюючих документів, які після укладення договору вилучає нотаріус, що посвідчує угоду, а оригінали таких документів знаходяться у її чоловіка ОСОБА_8 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири є незаконним. Відповідно до ст. 65 СК України вона не надавала жодної згоди на укладення будь-яких цивільно-правових угод стосовно спірної квартири. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнень, просила суд : визнати договір купівлі-продажу квартири від 08.12.2016 за №1827, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І. П. недійсним; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Доценко І. П. від 08.12.2016, індексний номер запису: 32809947, про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та повернути в попередній стан. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_5 об`єднано в одне провадження. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено частково. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 08.12.2016 між ОСОБА_9 , від іменні та в інтересах якого діяв ОСОБА_6 на підставі довіреності посвідченої 24.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновалою Е. А. за реєстровим № 1311, та ОСОБА_2 визнано недійсним. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Доценко І. П. від 08.12.2016, індексний №32809947 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 скасовано. В решті вимог позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 13.11.2023 представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Гошко В. І. на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовів відмовити в повному обсязі. Посилається на ті підстави, що ухвалене по справі рішення прийнято на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Свої доводи мотивує тим, що висновок суду першої інстанції про те, що довіреність, за якою ОСОБА_6 08 грудня 2016 року уклав від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу спірної квартири, ним не підписувалась, ґрунтується на неналежному та недопустимому доказі - висновку судово-почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2018 року №8-4/926, виконаної в рамках кримінального провадження №42017101030000024. Також вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що вчинення правочину щодо спірної квартири, яка була придбана ОСОБА_1 під шлюбу, потребувало згоди його дружини, яка отримана не була. Зазначив, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про те, що спірна квартира купувалася за кошти сім`ї та в інтересах сім`ї, оскільки згоди дружини на її придбання отримано не було. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чорний М. В. та представник ОСОБА_5 - адвокат Анісімов О. Ю. просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 03 серпня 2011 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Під час перебування в шлюбі, ОСОБА_1 було придбано трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за 722 000 грн на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 03.04.2014 ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом, виданим 07 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., дублікат якого, замість втраченого, було видано 14 червня 2014 року. Судом встановлено, що 08 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І. П. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої у місті Києві 24 листопада 2016 року ОСОБА_10 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером №1311 ( продавець) передав у власність ОСОБА_2 (покупець), а покупець прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_1 , та сплатив за неї обумовлену цим договором грошову суму. Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 грудня 2016 року. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек станом на 15.09.2017 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2016, а також вказана квартира перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки від 29.12.2016 року, іпотекодержатель - ОСОБА_4 . Відповідно до висновку експерта від 27.04.2018 №8-4/926 за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні №42017101030000024 від 14.03.2017, підпис в графі "підпис" в довіреності, яка зареєстрована в реєстрі за №1311 та посвідчена 24 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.11.2016, та ОСОБА_2 , а також про скасування рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що довіреність, за якою ОСОБА_6 08 грудня 2016 року уклав договір купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_1 не підписувалась, згода його дружини на вчинення цього правочину щодо майна, придбаного її чоловіком під час шлюбу, не надавалась. Відмовляючи у задоволенні позовів про визнання решти правочинів, за якими права власності на спірну квартиру переходило до інших осіб, чи встановлювались обтяження на спірну квартиру, а також про зобов`язання реєстраційної служби внести відомості до державного реєстру задоволенню не підлягають, оскільки за встановлених обставин не є належними способами захисту, виходячи з того, що позивачі не є сторонами цих правочинів, ефективним способом захисту їх прав є витребування цього майна від осіб, у володінні яких воно перебуває, а зобов`язання реєстратора здійснити дії є передчасною вимогою. Апеляційний суд не може повність погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до статті 15 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 335/4558/19 (провадження № 61-5661св20). Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України). В постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 Верховний Суд зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. В справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. В справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 заявив вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08 грудня 2016 року, в якому від імені та в інтересах продавця ОСОБА_1 діяв ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.11.2016, з тих підстав, що він вказану довіреність не підписував і відповідно не укладав договір купівлі-продажу, до відповідача ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 Позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 29 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та договору іпотеки від 29.12.2016, іпотекодержателем за яким є ОСОБА_12 , позивач ОСОБА_1 заявив до відповідача ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не було залучено до участі в справі в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_12 . Позивачка ОСОБА_1 позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 08 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець), від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.11.2016, з тих підстав, що вказаний правочин було укладено без отримання її письмової згоди, як другого з подружжя, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, заявила до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 не залучила до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , як сторону цього договору. Заявивши позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2016 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру та повернення сторін договору в попередній стан, позивачка ОСОБА_5 не залучила до участі в справі в якості відповідача власника цієї квартири - ОСОБА_3 , права та інтереси якого безпосередньо зачіпаються даним позовом. Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17 (провадження № 61-9395св20). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову. Позивачі у цій справі клопотань про притягнення до участі в справі в якості співвідповідачів всіх сторін оспорюваних договорів купівлі-продажу, а також власника спірної квартири та її іпотекодержателя не заявляли. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та вирішив спір по суті. Встановлюючи обставини та надаючи правовий аналіз заявленим у справі вимогам, суд першої інстанції у рішенні не дав належної оцінки суб`єктному складу судового процесу та вирішив спір до осіб, яких позивачі за поданими ними позовами визначили відповідачами. За таких обставин оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, висновки суду про часткове задоволення позовних вимог зроблені за неналежного суб`єктного складу, отже, є помилковими, а судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права. Апеляційний суд зауважує, що відмова в позові з указаної підстави не перешкоджає позивачам звернутися до суду з позовом на загальних підставах з визначенням належного складу учасників справи. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на те, що позови розглянуто за неналежного суб`єктного складу, суд апеляційної інстанції не надає оцінки висновкам суду першої інстанції щодо доведеності заявлених позовних вимог в частині не видання ОСОБА_13 довіреності на ім`я ОСОБА_6 , обрання позивачами ефективного способу захисту у випадку вибуття майна поза волею власника, тобто фактичним обставинам справи по суті спору. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, в тому заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позовах. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Гошка Віктора Івановича задовольнити. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко Інна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації відмовити. В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 липня 2024 року. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук