Постанова Одеський апеляційний суд № 503/1485/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4427/24 Справа № 503/1485/14-ц Головуючий у першій інстанції Гура А.І. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Стахова Н.В., Коновалова В.А. за участю секретаря судового засідання Пухи А.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 представник відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 серпня 2014 року, ухвалене у складі судді Гури А.І., у приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на нього, - в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог. Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спадкового майна та визнання права власності на нього. В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті батька ОСОБА_4 , відкрилася спадщина: земельна ділянка площею 1,81 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на адміністративній території Загнітківської сільської ради, Кодимського району за межами села. За життя спадкодавець склав заповіт. Спадкоємцем за заповітом стала вона та її сестра відповідач по справі ОСОБА_2 . Відповідно до вимого закону вона звернулась до нотаріальної контори за оформленням спадщини. Це ж зробила і її сестра, заявивши своє право на все спадкове майно. Більш того, сестра відповідач ОСОБА_2 , заволоділа оригіналом державного акту на право власності на землю, що належав батьку і не віддає. Нотаріус відмовила в оформленні спадщини у зв`язку з наявним спором. Всі її спроби врегулювати спір мирним шляхом до позитивного результату не призвели. Ця обставина і змусила її звернутися до суду. Просить поділити спадкове майно, визнавши за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельна ділянка площею 1,81 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на адміністративній території Загнітківської сільської ради, Кодимського району за межами села на підставі державного акту на право власності на землю серії І-ОД №007180, виданого на ім`я ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. До початку розгляду справи по суті, відповідач визнав позов і не заперечував проти його задоволення, відмовившись беззастережно від своєї частки у спадщині на користь позивача. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 13 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на нього задоволено в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Рева С.Л. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13.08.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що матеріали справи містять заяву від імені ніби-то відповідачки про те, що їй відомо про суд та позивачка виплатила відповідачці за половину майна, тому відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог. Але, хоче звернути увагу суду, що відповідачка такої заяви не писала та не могла писати, так як сама заява написана від особи з прізвищем " ОСОБА_5 ", тоді як прізвище відповідачки " ОСОБА_6 ", що прямо вказує на написання заяви іншою особою. Відповідачка не отримувала судових повісток по справі, та й не могла їх отримувати, так як виходячи з позовної заяви, позивачка умисно зазначила іншу поштову адресу, ніж була зареєстрована відповідачка. Навіть запит до довідково-адресного бюро судом зроблено за прізвищем ОСОБА_5 та надано відповідь за прізвищем ОСОБА_5 . Суд провів без з`ясування обставин справи, в одне засідання, посилаючись лише на заяву відповідачки про визнання позовних вимог. Зазначене є порушенням норм процесуального права. Зазначає, що в рішенні суду, в позовній заяві, в матеріалах справи відсутня інформація чи зверталась позивачка до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Судом до витребувалась спадкова справа, що заведена Кодимською державною нотаріальною конторою для з`ясування кола спадкоємців та обсягу спадкового майна. Тому, зробити безперечний висновок, що позивачка мала право на звернення до суду навіть з таким позовом неможливо. Лист Кодимської державної нотаріальної контори від 29.07.2014 містить інформацію лише тільки ту, що нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину позивачці в зв`язку з виникненням спору між спадкоємцями, а не те, що зазначила в позові позивачка - відсутність правовоустановчого документу. При наявності заповіту батька на 1/2 частину кожній своїй доньці земельного паю та надання державного акту на земелю до нотаріуса, або виготовлення його дублікату обидві спадкоємиці отримали б правові документи по спадщині. Суд вирішив питання поділу спадщини, застосувавши норми права, які не були доведені у належний спосіб. А саме, позивачка зазначила в позові, що відповідачка усунулась від догляду за батьком, так як проживала в м.Одесі. Фактично цим рішенням її усунули від спадкування, бездоказово. Щодо явки сторін. Апелянт з`явилась до судового засідання та надала свої пояснення, інші учасники повідомленні належним чином про дату та час судового засідання, проте до судового засідання не з`явились, що відповідно до ст.372 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 05 квітня 2006 року Загнітківською сільською радою, Кодимського району Одеської області). Відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,81 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на адміністративній території Загнітківської сільської ради, Кодимського району за межами села на підставі державного акту на право власності на землю серії І-ОД №007180, виданого Кодимською районною державною адміністрацією на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Спадкоємцями за заповітом стали сторони по справі (заповіт від 13 листопада 2002 року, зареєстрований в реєстрі за №130 Загнітківської сільської ради. Між сторонами виник спір щодо поділу спадкового майна, що стало однією з причин того, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу (лист №594/02-14 від 29 липня 2014 року). До початку розгляду справи по суті, відповідач визнав позов і не заперечував проти його задоволення, відмовившись беззастережно від своєї частки у спадщині на користь позивача. Частиною 5 статті 1273 ЦК України визначено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Згідно частини 5 статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225,229-231 і 233 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Виходячи з вище викладеного, суд прийшов до висновку, що сторони дійшли згоди щодо поділу спадкового майна, а тому вимоги позивача суд визнав обґрунтованими і такими, що не порушують права та законні інтереси інших осіб, а тому повинні бути задоволеними. Тобто, суд здійснив поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_4 таким чином: визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 1,81 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на адміністративній території Загнітківської сільської ради, Кодимського району за межами села на підставі державного акту на право власності на землю серії І-ОД №007180, виданого на ім`я ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком з суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 надала до суду першої інстанції заяву в якій зазначається, що їй відомо, що її викликають у якості відповідача до Кодимського районного суду за позовом ОСОБА_1 про поділ спадкового майна. Вказує, що позивач виплатила їй в грошовому еквіваленті половину вартості спадкового майна. Позов визнає в повному обсязі та просить справу розглядати без її участі. Вказана заява підписана ОСОБА_2 (а.с. 25) Вказані вище обставини беззаперечно свідчать, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, проте надала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі. Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 серпня 2014 року представник відповідача подав лише 21 лютого 2024 року, тобто більше дев`яти років після його оприлюднення, одночасно з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому в указаному клопотанні зазначає про те, що про існування рішення та розгляду такої справи ОСОБА_2 не знала, дізналась у нотаріуса, який розглядає спадкову справу після смерті батька позивачки та відповідачки, подала заяву до суду та отримала копію рішення 22.01.2024 року, що підтверджую копією заяви з відміткою про отримання. Також вказує, матеріали справи містять заяву від імені ніби-то відповідачки про те, що їй відомо про суд та позивачка виплатила відповідачці за половину майна, тому відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, проте відповідачка такої заяви не писала та не могла писати, так як сама заява написана від особи з прізвищем " ОСОБА_5 ", тоді як прізвище відповідачки " ОСОБА_6 ", що прямо вказує на написання заяви іншою особою. Апеляційний суд звертає увагу що, апелянт не надала будь яких доказів на підтвердження своїх посилань в апеляційній скарзі, а також будь яких клопотань про витребування доказів не заявляла, що позбавляє суд апеляційної інстанції вирішити питання щодо обгрунтованості позиції апелянта. Таким чином доводи в цій частині є необґрунтовані та матеріали справи не містяь підтверджень вказаного. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Апелянт не надав будь яких доказів на підтвердження своїх посилань та клопотань про дослідження чи витребування не заявляв. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 13 серпня 2014 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст ухвали складений 11 липня 2024 року. Головуючий В.В. Кострицький Судді Н.В. Стахова В.А. Коновалова