Постанова Одеський апеляційний суд № 503/76/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2068/22 Справа № 503/76/14-ц Головуючий у першій інстанції Гура А.І. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., за участю секретаря Власенко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно, - встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з позовом про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з якою він як син проживав однією сім`єю понад п`ять років, відкрилася спадщина земельна ділянка площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №038725, а також земельна ділянка площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №038743, виданої на ім`я ОСОБА_4 , на утриманні якого ОСОБА_3 була до 27 березня 2003 року дня його смерті. До нотаріуса Жук С.І. звернувся у встановлений законом строк, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надав оригіналів державних актів на право власності на землю, які ним були втрачені. Позивач зазначив, що саме це змусило його звернутися до суду за захистом свого права. Просив задовольнити позов і визнати за ним право власності на спадкове майно, що відкрилося після смерті ОСОБА_3 : земельну ділянку площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №038725, а також земельну ділянку площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №038743, виданого на ім`я ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кодимського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 року позов ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно, задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №038725, який був утрачений, а також земельну ділянку площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД №038743, виданого на ім`я ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був утрачений. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду, апеляційну скаргу подала ОСОБА_1 відповідно до якої просить суд рішення Кодимського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 року скасувати, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно відмовити в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині його обґрунтування нібито встановлено прийняття позивачем ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 тим самим набуття право власності на спадкове майно, як спадкоємцем за законом четвертої черги: земельну ділянку площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії П-ОД № 038725, виданого на iм`я ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 який був утрачений та земельну ділянку площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії II од № 038743, виданого на ім`я ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був утрачений, ОСОБА_1 не погоджується з огляду на наступне. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції без достатнього обґрунтування та належної об`єктивної правової оцінки були поставлені доводи позивача ОСОБА_2 котрі не відповідають дійсності, а саме про те що він нібито як син проживав однією сім`єю понад п`ять років з ОСОБА_3 по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також те, що відкрилася спадщина на належне померлій майно, та позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надав оригіналів державних актів на право власності на землю, які ним були втрачені. З огляду на зазначене, апелянт звертає увагу суду на той факт, що 16.01.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з наступними позовними заявами:

1. Про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. В даній заяві позивач просить визнати строк позовної давності, який він пропустив поважним; встановити факт прийняття позивачем спадщини ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,69 га, яка знаходиться в с. Загнітків Кодимського району Одеської області (державний акт серії 11-Од № 038743 від 20 квітня 2000 року).

2. Про визнання права власності на спадкове майно. В даній заяві позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,67 га, яка знаходиться в с. Загнітків Кодимського району Одеської області (державний акт серії ії-Од № 038725 від 20 квітня 2000 року). Однак, ухвалами Кодимського районного суду Одеської області від 17.01.2014 року по справі 503/76/14-ц та 503/78/14-ц заяви позивача залишені без руху. До заяв не додані докази в тому числі і листи нотаріуса про відмову видати відповідне свідоцтво. 04.02.2014 року від позивача надійшла заява якою він повідомляє суд про те, що на виконання ухвали від 17.01.2014 року надає необхідні матеріали (перелік які саме матеріали додані в листі не значиться). 12.02.2014 року по справах 503/78/14-ц та 503/76/14-ц постановлено ухвалу про відкриття провадження. Та 12.03.2014 року ухвалою Кодимського районного суду Одеської області було об`єднано в одне провадження вказані справ присвоївши утвореній справі № 503/76/14-u. Лише 10.03.2014 року листом нотаріуса за № 207/01-16 відмовлено видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки позивач до шестимісячного терміну не заявив на спадщину та не проживав і не був зареєстрованим разом з померлою ОСОБА_3 . В даній відмові мова зовсім не йде про відсутність правовстановлюючих документів - державних актів на право власності на земельні ділянки спадкодавців. А також, нотаріусом чітко вказано, що Позивач до шестимісячного терміну не заявив на спадщину, отже встановлений законом строк пропущений. Також нотаріус не надає номер спадкової справи, яка б мала бути заведена в день звернення. Натомість, до суду надані довідки № 1687, 1688 ще вiд 16.08.2013 року видані виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області про те, що ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 проживав більше п`яти років разом із нею в с. Загнітків Кодимського району та вів спільне господарство, а також проживав та вiв спільне господарство з ОСОБА_4 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Загнітків Кодимського району. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що довідка № 1688 від 16.08.2013 року про те, що ОСОБА_2 проживав та вів спільне господарство з ОСОБА_4 по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Загнітків Кодимського району на знайшла свого відображення в оскаржуваному судовому рішенні, а також не надавались нотаріусу. ОСОБА_1 зазначає, що її рідна тітка ОСОБА_3 дійсно проживала разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_4 в незареєстрованому шлюбі до ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Загнітків Кодимського району. З матеріалів справи № 503/76/14-ц вбачається що ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_4 в незареєстрованому шлюбі до 27.03.2003 року - день смерті ОСОБА_4 (довідка Загнітківської сільської ради № 177 від 29.01.2014 року). Також довідкою № 641 від 25.02.2014 року тієї ж сільської ради повідомлено, що ОСОБА_3 з 2000 року до дня смерті ОСОБА_4 перебувала на його утриманні. Також, доказом фактичного прийняття нею спадщини від цивільного чоловіка ОСОБА_4 є факт їхнього сумісного проживання по день смерті останнього, що підтверджує відповідний запис в погосподарських книгах, копії яких були надані виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області на адвокатський запит 10.11.2020 року № 02-16/931: - згідно запису погосподарської книги № 3 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із двох чоловік: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 чоловік, - згідно запису погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із двох чоловік: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - чоловік, відмітка про те що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. Згідно запису погосподарської книги № 3 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із однієї особи. Відтак, згідно частини першої статті 531 ЦК України в редакції 1963 року, ОСОБА_3 відноситься до числа спадкоємців за законом. Оскільки на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 27.03.2003 року вона проживала разом із ним, в розумінні п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на час відкриття спадщини, вважається що ОСОБА_3 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 тим самим ставши його власником. Після смерті ОСОБА_4 , по 2010 рік моя тітка проживала одна у своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . 20.10.2010 року вона продала свій будинок, та винайняла будинок у подружжя ОСОБА_6 , в якому проживала по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . (відповідь надана виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області 10.11.2020 року № 02-16/931: записи з погосподарських книг № 3 за 2006-2010 роки, № 11 за 2006-2010 роки, № 11 за 2011-2015 роки) Інформація надана виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 10.11.2020 року № 02-16/931 суперечить інформації викладеній у довідках наданих виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області від 16.08.2013 року за №№ 1687, 1688. 3 Інформації від 10.11.2020 року № 02 16/931 вбачається, що ні ОСОБА_3 , ні її цивільний чоловік ОСОБА_4 ніколи не проживала з Позивачем ОСОБА_2 , не вели з ним спільне господарство. Це також i підтверджують копії погосподарських книг Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області. Тому довідки №№ 1687, 1688 від 16.08.2013 року виданi виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області у достовірності викликають серйозні сумніви щодо їх достовірності. ОСОБА_1 зазначає, що її рідна тітка, сестра її покійної матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті тітки відкрилася спадщина на належне їй майно, але вона через стан здоров`я не прийняла спадщину, тому вимушена була звернутися до суду за поновленням своїх прав, та, 14 травня 2020 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 задоволено та з моменту набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 поновлений строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . (копію рішення суду додає). Відповідно до статті 1297 ЦК України, ОСОБА_1 24.09.2020 року, як спадкоємцем за законом, в порядку була направлена заява Державному нотаріусу Кодимської районної державної нотаріальної контори М.М. Налдіній з проханням видати свідоцтво про право на спадщину після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . Нотаріусом заведена спадкова справа, але апелянту було повідомлено про те, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо через відсутність документів підтверджуючих право власності на майно. З метою отримання відомостей про земельні ділянки які належали покійній тітці апелянта за кадастровим номером 5122582200:01:006:0063 площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області та 5122582200:01:006:0040 площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області нею здійснено запит на який отримана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта Відповідно даній інформації, земельні ділянки Єдиного реестру нерухомого майна. кадастровим номером 5122582200:01:006:0063 площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області та 5122582200:01:006:0040 площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належать ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації права власності послугувало саме оскаржуване рішення № 503/76/14-ц Відсутність свідоцтва про право на спадщину (у відношенні даних земельних ділянок) в силу частини третьої статті 1296 ЦК України не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Виходячи із того, що апелянт є єдиним спадкоємцем за законом на отримання спадщини у вигляді земельної ділянки площею 1,67 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 038725, виданого на ім`я ОСОБА_3 , який був утрачений та земельної ділянки площею 1,69 га на території Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії П-Од № 038743, виданого на ім`я ОСОБА_4 , який був утрачений, так як апелянт є племінницею спадкодавеці, що підтверджує рішення Кодимського районного суду Одеської області справа № 503/74/20, в якому визнано, факт того, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 лише її тітка ОСОБА_3 в силу правил п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 тим самим ставши його власником, але до своєї смерті не отримала свідоцтво на спадщину. ОСОБА_1 також доводить до відома суду апеляційної інстанції, що про існування рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.03.2014 року по цивільній справі № 503/76/14-ц не знала та не могла знати в силу того, що під час розгляду даної справи № 503/76/14-ц її не було залучено в якості відповідача, а відповідачем залучена Загнітківська сільська рада Кодимського району Одеської області, яка надала до суду довідки від 16.08.2013 року за №№ 1687, 1688 які не відповідають інформації з погосподарських книг загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції впливає на права ОСОБА_1 , вона як спадкоємця за законом п`ятої черги просить його скасувати, та в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від .05.01.2021 року під головуванням судді Князюка О.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно було залишено без руху, та надано апелянту строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.02.2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.02.2021 розгляд справи призначено на 24 червня 2021 року на 09 год 30 хв. Розгляд справи неодноразово було відкладено у зв`язку з неналежним сповіщення позивача у справі. 01.12.2022 року сторони в судове засідання не з`явилися. 01.12.2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Ліпецькою В.В. подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили суд її задовольнити. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції щодо судових витрат, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_4 в незареєстрованому шлюбі до 27.03.2003 року - день смерті ОСОБА_4 (довідка Загнітківської сільської ради № 177 від 29.01.2014 року). Також довідкою № 641 від 25.02.2014 року тієї ж сільської ради повідомлено, що ОСОБА_3 з 2000 року до дня смерті ОСОБА_4 перебувала на його утриманні. Згідно запису погосподарської книги № 3 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із двох чоловік: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - чоловік. - згідно запису погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із двох чоловік: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - чоловік, відмітка про те що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. Згідно запису погосподарської книги № 3 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із однієї особи. Відповідно до відповіді наданої виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області 10.11.2020 року № 02-16/931: та запису з погосподарських книг № 3 за 2006-2010 роки, № 11 за 2006-2010 роки, № 11 за 2011-2015 роки, після смерті ОСОБА_4 , по 2010 рік ОСОБА_3 проживала одна у своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . 20.10.2010 року продала свій будинок, та винайняла будинок у подружжя ОСОБА_6 , в якому проживала по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . 14 травня 2020 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 задоволено та з моменту набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 поновлений строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 а також встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст.13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно дост. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обгрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та при вирішенні справи застосовує ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, якою нормою матеріального права потрібно керуватися для вирішення спору. Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичним обставинами справи, суд доходить до наступного. Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод та ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частинами 2, 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В силу ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, враховуючи зазначені суб`єкти, об`єкт і зміст зазначених відносин, спірними матеріальними правовідносинами в цьому випадку є спадкові правовідносини. За загальними правилами цивільного законодавства відповідачами у справі про визнання права власності на спадкове майно є інші спадкоємці, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної міської ради. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, тощо. Отже, суду першої інстанції необхідно було встановити коло спадкоємців померлої, з`ясувати хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку, й відповідно вирішити питання про залучення цих осіб до участі в справі. Територіальна громада може бути відповідачем в даній справі тільки при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину. Таким чином, суд не перевірив чи є Загнітівська сільська рада Кодимського району Одеської області належним відповідачем в даній справі. Між тим, судом першої інстанції не було витребувано копію спадкової справи та не залучено до участі у справі спадкоємця ОСОБА_1 . Крім цього, колегія звертає увагу, що в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_4 в незареєстрованому шлюбі до 27.03.2003 року - день смерті ОСОБА_4 (довідка Загнітківської сільської ради № 177 від 29.01.2014 року). Також довідкою № 641 від 25.02.2014 року тієї ж сільської ради повідомлено, що ОСОБА_3 з 2000 року до дня смерті ОСОБА_4 перебувала на його утриманні. Згідно запису погосподарської книги № 3 за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із двох чоловік: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - чоловік. - згідно запису погосподарської книги № 3 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із двох чоловік: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - чоловік, відмітка про те що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. Згідно запису погосподарської книги № 3 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , склад сім`ї ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 складається із однієї особи. Відповідно до відповіді наданої виконкомом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області 10.11.2020 року № 02-16/931: та запису з погосподарських книг № 3 за 2006-2010 роки, № 11 за 2006-2010 роки, № 11 за 2011-2015 роки, після смерті ОСОБА_4 , по 2010 рік ОСОБА_3 проживала одна у своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . 20.10.2010 року продала свій будинок, та винайняла будинок у подружжя ОСОБА_6 , в якому проживала по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, 14 травня 2020 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області позов ОСОБА_1 задоволено та з моменту набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 поновлений строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 а також встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . В матеріалах справи наявна довідка № 1687 від 16.08.2013 року видана виконкомом Загнітівської сільської ради Кодимського району, Одеської області, про те, що гр. ОСОБА_2 , дійсно проживав разом з ОСОБА_3 , а також довідка №1688 від 16.08.2013 року видана виконкомом Загнітівської сільської ради Кодимського району, Одеської області, про те, що гр. ОСОБА_2 , дійсно проживав разом з ОСОБА_4 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що суперечить записам погосподарських книг, наданих апелянтом. Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду. Відповідно до ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати до участі у справі інших осіб у якості співвідповідача. Оскільки позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 12.03.2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно відмовити у повному обсязі. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 05.12.2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе