Постанова 4807 № 333/8388/23

Дата документу 08.07.2024 Справа № 333/8388/23 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 333/8388/23 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О. Провадження №22-ц/807/1431/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Онищенка Е.А., Кочеткової І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою. В позові зазначив, що 03 жовтня 2012 року в м. Запоріжжя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Volkswagen» державний реєстраційний номерАР2244AI під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3 )та транспортного засобу «ВАЗ» державний реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 18 жовтня 2012 року по справі №812/8892/12 ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у зв`язку з чим відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, ОСОБА_1 є особою відповідальною за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано збитків. На час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди (03 жовтня 2012 року), транспортний засіб «ВАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При перевірці МТСБУ було встановлено відсутність поліса, про що свідчить запис у довідці до наказу по справі №20151 про відсутність страхового полісу. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не була відшкодована ОСОБА_1 потерпілій особі. Транспортний засіб «Volkswagen» державний реєстраційний НОМЕР_4 , на час дорожньо-транспортної пригоди (03 жовтня 2012 року) був забезпечений за полісом №АА/6501118. У зв`язку з настанням вищезазначеної події, власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ із відповідною заявою про виплату відшкодування. Згідно звіту ТОВ «Незалежна Експертна оцінка» про оцінку транспортного засобу №199 від 27 жовтня 2012 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 18554,85 грн. На підставі ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» керуючись п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди, та у межах страхової суми, що була чинною на день настання події, МТСБУ 06 травня 2020 року відшкодувало довіреній особі потерпілого майнову шкоду в розмірі 18554,85 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1478357 від 06 травня 2020 року. У зв`язку з чим, в порядку ст.1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.3.8.2 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу виплачене страхове відшкодування в розмірі 18554,85 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеними рішенням суду, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності , інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, який забезпечує цивільно-правовий інститут страхування. Моторно (транспортне) страхове бюро України ( далі МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зміни до Закону в частині створення та введення єдиної інформаційної бази МТСБУ, зокрема п.55.4 ст. 55, були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №5090-VI від 05.07.2012 року. У зв`язку з цим проведена судом перевірка на наявність у базі даних МТСБУ відомостей про страхування відповідачем цивільної відповідальності перед третіми особами, не дала жодних результатів. Таким чином, висновок суду про те, що позивачем не були дотримані вимоги закону щодо встановлення факту відсутності страхового полісу у винної особи, та що позивач виплатив відшкодування вартості відновлюваного ремонту у відсутність доказів того, що відповідач ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність щодо заподіяння шкоди автомобілем «Ваз» державний номер НОМЕР_3 , є необгрунтованими. Аргументи суду щодо ігнорування позивачем вимог ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо підстав відмови потерпілому у виплаті відшкодування через недотримання річного строку звернення потерпілого до МТСБУ за виплатою відшкодування, є необгрунтованими, оскільки прийняте позивачем рішення про виплату відшкодування було аргументовано іншими положеннями Закону направленими на захист майнових інтересів страхувальника. Відзиву на апеляційні скарги в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302 800 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 100 = 302 800 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову в даній справі становить 18 554,85 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 у розмірі 3028 грн х 100 = 302 800 грн). Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Моторно (транспортне) страхове бюро України не дотримавшись вимоги закону щодо встановлення факту відсутності страхового полісу у винної особи та строків, виплатив відшкодування вартості відновлювального ремонту потерпілій особі, що само по собі не є безумовною підставою для стягнення страхової виплати з винної у ДТП особи. З такими висновками суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася о 13 годині 15 хвилин 03 жовтня 2012 року на перехресті вулиць Радгоспна та Культурна в м. Запоріжжя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Volkswagen» державний реєстраційний номерАР2244AI під керуванням ОСОБА_2 (власник ОСОБА_3 . а.с.8) та транспортного засобу «ВАЗ» державний реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .. ДТП трапилось внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 12.1, 12.3 ПДР України, що підтверджується постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2012 року по справі №812/8892/12. ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, вину визнав. В результаті ДТП автомобіль «Volkswagen» державний реєстраційний номерАР2244AI був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано збитків. Дана постанова набула законної сили 29 жовтня 2012 року (а.с.5). Відповідно до Поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/6501118 від 04.01.2012 року, строк дії якого тече з 04.01.2012 по 03.01.2013 роки, транспортний засіб «Volkswagen» державний реєстраційний НОМЕР_4 , на час дорожньо-транспортної пригоди (03 жовтня 2012 року) був застрахований ПрАТ АСК «ІНГО Україна» (а.с.7). Згідно звіту ТОВ «Незалежна Експертна оцінка» про оцінку транспортного засобу №199 від 27 жовтня 2012 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen» державний реєстраційний НОМЕР_5 складає 18554,85 грн (а.с.12). Відповідно до Заяви від 04 березня 2020 року, ОСОБА_3 звернувся до Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до ст.35 п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з проханням здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03 жовтня 2012 року на вул. Радгоспній о 15-40 год. за участю транспортного засобу «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 . До вказаної заяви ОСОБА_3 додав зокрема копію полісу, незалежну експертну оцінку, копію листа МТСБУ від 22.02.2013 року (а.с.6). Відповідно до Довідки №1 від 04 травня 2020 року, складеної Моторно (транспортним) страховим бюро України, про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, на час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди (03 жовтня 2012 року), транспортний засіб «ВАЗ» державний реєстраційний НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності(а.с.10 зворот). Відповідно до Наказу Моторно (транспортним) страховим бюро України від 04 травня 2020 року за №5093 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 », зазначено тип винуватця: незастрахований, тому відповідно до ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-ІV, приймаючи до уваги довідку № від 04 травня 2020 року розмір відшкодування шкоди та документи надані по справі МТСБУ, наказано Департаменту фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_3 18 554,85 грн за шкоду заподіяну в результаті ДТП (а.с.10). Керуючись нормами п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП, та у межах страхової суми, що була чинною на день настання події, МТСБУ 06 травня 2020 року, здійснило виплату відшкодування довіреній особі потерпілого в розмірі 18 554,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1478357 від 06 травня 2020 року (за шкоду заподіяну результаті пошкодження транспортного засобу) (а.с.11). Як на підставу позовних вимог, МТСБУ посилалося на те, що на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим МТСБУ за проведеною спеціалістом оцінкою визначення шкоди здійснило страхове відшкодування. Вважає, що на підставіст. 1191 ЦК Українита п.п.38.2.1 п. 38.2 ст.38 Закону наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування у сумі 18 554,85 грн. Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч.4 ст.85 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Приписами ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Положеннями ч. 1ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При цьому страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Положеннями ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, якщо винний в ДТП власник (володілець/користувач) транспортного засобу в порушення вимог закону не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, обов`язки страховика в такому випадку виконує МТСБУ, виплачуючи потерпілій особі регламентну виплату в межах встановленої законодавством страхової суми, чинної на момент ДТП. За таких обставин, згідно положень закону покладення на винну в ДТП особу, навіть ту, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика (МТСБУ) здійснити таке відшкодування або у випадку, якщо виплачене страховиком (МТСБУ) страхове відшкодування (страхова/регламентна виплата) є меншим від розміру фактично завданої шкоди. В останньому випадку власником/володільцем транспортного засобу, який спричинив ДТП, сплачується потерпілій особі різниця між фактично завданою шкодою та розміром виплаченого страхового відшкодування (регламентної виплати). При цьому, після проведення МТСБУрегламентної виплати на користь потерпілої в ДТП особи в якості відшкодування шкоди, завдано цій особі внаслідок ДТП власником, водієм транспортного засобу, який спричинив цю ДТП і на її момент не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням, а МТСБУ, в свою чергу, набуває право подати регресний позов до такого власника, водія транспортного засобу в межах суми проведеної регламентної виплати. Наведений вище правовий висновок суду узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.07.2018 по справі N 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 по справі N 760/15471/15-ц, правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2020 по справі N 183/3948/16, від 10.03.2020 по справі N 761/2941/17, від 11.03.2020 по справі N 367/7666/16-ц, від 18.03.2020 по справі N 369/10426/16-ц, від 18.03.2020 по справі N 757/34520/16-ц, від 18.03.2020 по справі N 643/2224/17. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи. Як вказує п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з п. 33.1.4 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки. Також відповідно до ст. 1191 ЦК Українита п.38.2.1ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Так, МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому, відповідно дост.1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після проведення виплати на користь ОСОБА_3 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача. Відповідно до ч.1ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За правилами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з ч.1ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України). Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована, що ДТП виникло не з його вини, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що після виплати регламентної виплати у відповідності до положень ст. 993, 1191 ЦК України МТСБУ отримало право вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, яке кореспондується з відповідними обов`язком відповідача як заподіювача шкоди, стягнути з ОСОБА_1 , оскільки МТСБУ сплачено потерпілій особі 18554, 85 грн у порядку відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, наявні підстави для стягнення в порядку регресу з відповідача вказаної суми страхового відшкодування. Водночас, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції не правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги є виправданими. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі. Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило судовий збір у розмірі 2684грн, що підтверджується платіжною інструкцією №977386 від 08.09.2022 року (а.с.16). При зверненні до суду з апеляційною скаргою Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило судовий збір у розмірі 4026грн, що підтверджується платіжною інструкцією №982065 від 30.05.2024 року (а.с.65) Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 4026грн, а всього у розмірі 6710грн (2684+4026). Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму витрат сплаченого відшкодування в розмірі 18 554,85 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро Українисудовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн, а всього в розмірі 6710 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 08 липня 2024 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Онищенко Е.А. Кочеткова І.В.