Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/4383/19

Дата документу 09.12.2020 Справа № 332/4383/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/4383/19 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В. Провадження № 22-ц/807/2753/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В, суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. при секретарі: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна, В С Т А Н О В И В: Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 17.11.2016р. в м. Маріуполь по пр. Металургів, 58, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «ВАЗ», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Hyundai», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Учасниками ДТП спільно складено повідомлення про ДТП («Європротокол»), за яким ОСОБА_2 визнав вину в порушенні Правил дорожнього руху України. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована не була. 13.01.2017 відповідач повідомив позивача про настання ДТП, а позивачем визначено розмір заподіяної шкоди та проведено виплату відповідачу як потерпілому. Так, відповідно до звіту № 2811 від 24.03.2017 вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Hyundai», д.н. НОМЕР_2 , становила 21 398,30 грн. Загальний розмір витрат позивача з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди склав 22 001,10 грн. Однак, оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була застрахована, то учасники ДТП відповідно до вимог п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-VI (далі Закон № 1961) не вправі були складати повідомлення про ДТП («Європротокол»), а тому вищезазначене повідомлення про ДТП («Європротокол») є недійсним. Отже, відповідачем безпідставно отримано виплату від позивача, яка в силу вимог ст. 1212 ЦК України підлягає поверненню позивачеві. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів розміром 22 001,10 грн. та судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 921,00 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, МТСБУ у особі представника ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами. Судом встановлено, що 17.11.2017 о 19:20 год. у м. Запоріжжі на о. Хортиці сталась ДТП за участі транспортних засобів «ВАЗ», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «Hyundai», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Про дану подію учасниками ДТП складено спільне повідомлення про ДТП («Європротокол»), за яким водій ОСОБА_2 визнав свою вину (а.с. 12). 13.02.2017 ОСОБА_1 подано заяву до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якій він просив відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961 здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок вищезазначеної ДТП. До заяви додав схему ДТП, повідомлення про ДТП, поліс ПрАТ СК «Арсенал страхування», копії паспорту, ідентифікаційного номеру, посвідчення водія, банківські реквізити. Звіт товарознавчої експертизи (а.с. 530). Згідно зі звітом № 2811 від 24.03.2017 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», д.н. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складеним ТОВ «Незалежна експертна компанія» на замовлення Моторного (транспортного) страхового бюро України, вартість відновлювального ремонту автомобіля відповідача внаслідок його пошкодження у ДТП склала 32 867,34 грн. без урахування ПДВ. Вартість відновлювального ремонту цього автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на складові, що підлягають заміні, становить 21 398,30 грн. без урахування ПДВ (а.с. 17 зворот). Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000295 від 03.04.2017, платіжного доручення № СФ-0000295 від 19.04.2017 Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило на користь ТОВ «Незалежна експертна компанія» за огляд автомобіля, виїзд та телеграму 602,80 грн. (а.с. 3132). Згідно з наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 24.05.2017 № 4475 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 » вирішено здійснити виплату ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, розміром 21 398,30 грн. (а.с. 33). Виплата вказаної суми на користь ОСОБА_1 підтверджена платіжним дорученням № 4475рв від 25.05.2017, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 34). В подальшому МТСБУ з урахуванням того, що учасниками ДТП неправомірно складено «Європротокол», оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була застрахована, визнала, що безпідставно виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування, тому у позові просило відповідно до положень статті 1212 ЦК України стягнути з нього сплачену суму у розмірі 210398,30 грн. та витрати, сплачені на користь ТОВ «Незалежна експертна компанія» за огляд автомобіля, виїзд та телеграму в сумі 602,80 грн. Відмовляючи в задоволенні цього позову в частині повернення суми страхового відшкодування, суд виходив із того, що ОСОБА_1 вона правомірно набута відповідно до вимог п. 41.1ст. 41 Закону № 1961, а позивач в межах розгляду цієї справи не довів, що дана правова підстава набуття цих коштів в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення витрат позивача, суд посилався на їй похідний характер від первісної вимоги, яку визнано необґрунтованою, а також на те, що вони не були перераховані відповідачу та отримані ним. В апеляційній скарзі МТСБУ вказує, що спільне повідомлення учасників про ДТП, яке сталось 17.11.2016р. в м. Запоріжжі на острові Хортиця, («Європротокол») є недійсним, оскільки складене з порушенням п. 33.2 ст. 33 Закону України № 1961-ІУ, а саме, не виконано всі умови, встановлені для складання такого спільного повідомлення, так як один із ТЗ не забезпечено полісом обов`язкового страхування. Тому є помилковими висновки суду щодо необґрунтованості вимог позивача про повернення сплаченого страхового відшкодування та супутніх витрат позивача відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України. Перевіривши вказані доводи скарги, колегія дійшла наступних висновків. Так, судом перевірялись такі доводи і обставини, на які як на обґрунтування позовних вимог посилався позивач, та суд надавав їм належну оцінку. Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Позивач у позові, а на тепер в апеляційній сказі зазначив, щонаказом від 24.05.2017 № 4475 визначено, що виплату ОСОБА_1 слід провести відповідно до пункту 41.1 ст. 41 Закону № 1961, за вимогами якого МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Судом правильно було встановлено, що у даному випадку власник ТЗ «Hyundai», д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 мав чинний поліс ОСЦПВВНТЗ, а тому підпадав під дію п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961. Натомість, власник транспортного засобу «ВАЗ», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, оскільки наданий ним страховий поліс ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» № АІ/7240315 від 17.10.2016 відсутній у централізованій базі даних МТСБУ, а в МТСБУ наявна інформація, що бланк полісу № АІ/7240315 видавався іншій страховій компанії. Позивач вказував, що у даному випадку згідно пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961 маються підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) у зв`язку з невиконанням потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом. Але колегія наголошує, що така відмова має бути пов`язана з неможливістю страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Разом із тим, позивачем не надано суду жодних доказів невиконання потерпілим, яким в даному випадку є ОСОБА_1 , своїх обов`язків, визначених цим Законом, які б призвели до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Також колегія вважає, що підстави, визначені ст. 37 Закону № 1961 для відмови у проведенні виплати на користь відповідача як іншого учасника ДТП, який не є винуватцем у ній,не можуть бути застосовані після здійснення виплати страхового відшкодування, зокрема, через майже 2,5 роки після такої виплати. На думку колегії, навпаки, у даному випадку ОСОБА_1 виконав свої обов`язки шляхом звернення до позивача із відповідною заявою, до якої долучив документи, які підтверджують як факт ДТП, так і причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди. ОСОБА_5 ці документи, позивач визнав їх обґрунтованими та достатніми, а також замовив звіт щодо майнової шкоди. Відтак, підстави для застосування у даному випадку положень пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961 відсутні. Не є також підставою для повернення сплаченого страхового відшкодування невідповідність повідомлення про ДТП («Європротоколу») умовам, визначеним п. 33.2 ст. 33 Закону № 1961. Так, згідно з п. 33.2 ст. 33 Закону № 1961, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Позивач стверджує, що у даному випадку учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП, оскільки транспортний засіб «ВАЗ», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 не був забезпеченим (застрахованим). Разом із тим, станом на момент ДТП водій ОСОБА_2 надав страховий поліс ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» № АІ/7240315 від 17.10.2016, щодо якого у відповідача ОСОБА_1 на той час не виникло сумнівів у його чинності. З цього приводу колегія погоджується з судом першої інстанції, яким правильно зазначено, що Закон № 1961 не встановлює обов`язку водія перевіряти чинність страхового полісу іншого учасника ДТП, зокрема, і шляхом звернення до Централізованої бази даних МТСБУ, а достатньо було пересвідчитись у наявності такого полісу, строк дії якого не сплив на час ДТП. Отже, з урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що ОСОБА_1 правомірно у відповідності до п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961 набута виплата розміром 21 398,30 грн. В той же час, позивач в межах розгляду цієї справи не довів, що дана правова підстава набуття коштів в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Відтак, за положеннями статті 1212 ЦК України отримане ОСОБА_1 страхове відшкодування поверненню не підлягає. Крім того, таке повернення коштів буде суперечити меті інституту обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Так, всі позиції для виплати страхового відшкодування МТСБУ на користь ОСОБА_1 як учасника ДТП, яке сталося з вини іншого учасника ОСОБА_2 , наявні: він є потерпілим, його ТЗ пошкоджено, його цивільно-правова відповідальність застрахована, ОСОБА_2 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, факт ДТП зафіксовано, повідомлення та додані документи подані в строки, недобросовісних дій з боку потерпілого не встановлено. Тому він має право на страхове відшкодування за рахунок МТСБУ, яке не відмовило йому у виплаті, а прийняло рішення за тими документами, які були надані ним, маючи їх у своєму розпорядженні протягом трьох місяців, та жодних нових обставин з часу прийняття цих документів та виплати страхового відшкодування не було встановлено. Тому колегія вважає правильними висновки суду, що відповідно до ст. 1212 ЦК України майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення набуття учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Фактів недобросовісної поведінки відповідача не встановлено. Отже, підстави для повернення грошових коштів згідно із ст. 1212 ЦК України відсутні. Обгрунтовано судом не прийнято до уваги і посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 910/21313/16, оскільки дана постанова прийнята за наслідками розгляду господарської справи і стосувалась обставин відсутності вини страхувальника за полісом та наявності вини іншої особи у ДТП, з огляду на що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а тому у страховика був відсутній обов`язок зі сплати страхового відшко- дуваннявідповідачу. В той час як у цій справі такий обов`язок МТСБУ перед відповідачем ОСОБА_1 за встановлених у справі обставин є наявним. В апеляційній скарзі МТСБУ посилається також на висновки ВС, викладені у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 квітня 2019р. у справі № 728/682/17, згідно з якими визнано правомірною відмову страховика у виплаті страхового відшкодування власнику ТЗ, цивільно-правова відповідальність якого не була забезпечена на час ДТП, а також, оскільки подія дорожньо-транспортної пригоди була зафіксована з порушенням вимог статті 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».Згідно з цією нормоюобов`язковою умовою звільнення учасників ДТП від інформування працівників поліції про подію є наявність у водіїв - учасників ДТП полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за обставинами вказаної срави строк дії полісу на автомобіль, власник якого звернувся з приводу виплати страхового відшкодування, сплив на час ДТП, тобто на момент скоєння ДТП вищевказаний транспортний засіб не був забезпечений. Між тим, обставини у цій справі відрізняються від розглянутої касаційним судом, оскільки ТЗ ОСОБА_1 як потерпілої особи був забезпечений, а інший учасник ДТП ОСОБА_2 також на місці події пред`явив поліс, строк дії якого не сплив, що і стало підставою для складання європротоколу. З пояснень сторони відповідача слідує, що працівники поліції прибули на місце ДТП, але, встановивши відсутність тілесних ушкоджень у водіїв, які були тверезими, наявність полісів у обох учасників ДТП та погодження водія ОСОБА_2 з тим, що саме ним не дотримано вимоги ПДР, запропонували їм здійснити фіксацію ДТП шляхом складання «Європротоколу». Лише в подальшому, під час перевірки чинності полісу ОСОБА_2 за базою даних виявилось, що поліс з реквізитами АІ 7240315 ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» не видавався. Ці обставини були, як свідчать матеріали справи, перевірені МТСБУ ще 21.02.2017р., але, попри це, було видано 24.05.2017р. наказ № 4475 про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування. Отже, у цій справі та тій, на правову позицію у якій посилається в скарзі апелянт, виникли зовсім інші обставини та правовідносини. Так, у розглянутій касаційним судом справі страхувальником оскаржується відмова страховика у виплаті страхового відшкодування, зокрема, через відсутність у нього чинного полісу на час ДТП, а в цій справі страховиком витребовується за вимогами статі 1212 ЦК України від страхувальника виплачене йому страхове відшкодування через неналежне повідомлення про ДТП. Відтак, колегія вважає, що у цій справі не можна застосовувати наведені позивачем правові висновки Верховного Суду. Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає доводи скарги необґрунтованими, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384,389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17липня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 21 грудня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.