Постанова 4808 № 346/764/24

Справа № 346/764/24 Провадження № 22-ц/4808/1532/24 Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., за участю секретаря Струтинська Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Снятинського районного суду від 14 жовтня 2024 року, ухвалене в складі судді Сегіна І.Р., у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, в с т а н о в и в: У лютому 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі також МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.10.2020 року ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху і здійснив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ-110206», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пасажир останнього транспортного засобу ОСОБА_5 загинув від отриманих травм. Відповідно до вироку Снятинського районного суду у справі №351/2176/20 від 25.06.2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була. Відтак потерпіла особа повідомила МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, зокрема, заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі. Загальний розмір витрат (з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди), сплачених позивачем як страхове відшкодування відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , склав 201620,00 грн. Згодом МТСБУ звернулося до ОСОБА_3 з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. Однак рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.11.2023 року по справі №344/8249/23 у задоволенні цього позову відмовлено. Судом встановлено, що: «22.01.2021 р. відповідач ( ОСОБА_3 ) повідомив позивача про те, що ним сплачено грошові кошти ОСОБА_1 на відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, а у ОСОБА_1 відсутні будь-які претензії до відповідача щодо відшкодування шкоди. Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для виплати на користь ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів щодо відшкодування їй майнової чи моральної шкоди, пов`язаної з відповідним ДТП. При цьому відповідачем здійснено дії щодо повідомлення позивача як особи, яка може нести майнову відповідальність за його дії, про те, що ним вже виконано його обов`язок про відшкодування ОСОБА_1 шкоди. За обставин відшкодування відповідачем самостійно шкоди ОСОБА_1 у позивача були відсутні будь-які правові підстави на виконання відповідного обов`язку відповідача.» Відтак, ОСОБА_3 було повністю відшкодовано потерпілій ОСОБА_1 матеріальні збитки та моральна шкода, завдана у результаті ДТП, що підтверджується також вироком суду №351/2176/20 від 25.06.2021 року. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були учасниками у справі №344/8249/23 як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а отже мали право подавати свої докази, висловлювати свою позицію. Посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, враховуючи обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.11.2023 року щодо сплати ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, позивач у цій справі вважає, що були відсутні правові підстави для виплати з його боку відповідачам грошових коштів на відшкодування майнової і моральної шкоди, тому така виплата є безпідставною. Просив стягнути на користь МТСБУ: із ОСОБА_1 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 21620,00 грн.; із ОСОБА_2 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 180000,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн. Заочним рішенням Снятинського районного суду від 14 жовтня 2024 року у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовлено. На вказане судове рішення МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права і неповне з`ясування обставини, які мають значення для справи. Вказує, що у рішенні суд зазначив, що МТСБУ самостійно прийняло рішення про виплату страхового відшкодування, тому факт недобросовісності відповідачів відсутній. Однак таке твердження суду не відповідає дійсності, оскільки на момент здійснення виплати страхового відшкодування потерпілим особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 МТСБУ не було обізнане в тому, що ОСОБА_3 добровільно відшкодував їм кошти за занесену матеріальну та моральну шкоду. МТСБУ у відповідності до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило виплату страхового відшкодування, після чого надіслало потерпілими особам листи про таку виплату. І лише у відповідь на вказані листи ОСОБА_3 повідомив МТСБУ, що він добровільно відшкодував потерпілим особам матеріальну та моральну шкоду, на підтвердження чого надав копії розписок останніх. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , звернувшись до МТСБУ, не повідомили про отримання коштів від ОСОБА_3 , а тому МТСБУ було зобов`язане здійснити страхове відшкодування потерпілим особам. Однак після отриманих доказів сплати матеріальної та моральної шкоди обставина, відповідно до якої було здійснено відшкодування шкоди потерпілим відпала, а отже до цих правовідносин повинні бути застосовані положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Вважає, що потерпілі особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали відшкодування як від винуватця ДТП ОСОБА_3 , так і від МТСБУ. Тому такі дії в розумінні права є подвійним отриманням відшкодування за нанесення однієї і тієї ж шкоди, що в рамках закону не допускається. При цьому посилається на постанову Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №131/153/17. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, розподілити судові витрати. Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник апелянта - адвокат Гусєв П.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Відповідач ОСОБА_1 подавала клопотання про відкладення слухання справи, однак була присутня в судовому засіданні, щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи таке. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.10.2020 року ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху і здійснив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ-110206», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . У результаті ДТП пасажир транспортного засобу «ЗАЗ-110206» ОСОБА_5 загинув від отриманих тілесних ушкоджень. Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). Відповідачі у справі ОСОБА_1 є матір`ю, а ОСОБА_2 - дружиною загиблого ОСОБА_4 . Також у нього залишилась малолітня донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією про склад сім`ї потерпілого (а.с. 23). Вироком Снятинського районного суду від 25.06.2021 року у справі №351/2176/20 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів терміном на три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю три роки (а.с. 6-9). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП застрахована не була, що підтверджується даними перевірки чинності поліса внутрішнього обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (а.с. 10). За змістом копії заяви про виплату страхового відшкодування, поданої 30.11.2020 року ТОВ «ЮК «Відшкодування» до МТСБУ, товариство просило здійснити відшкодування для ОСОБА_1 оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 19.10.2020 року, за участю водія ОСОБА_3 , внаслідок якої ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці. Розмір відшкодування становить 21620 грн. (витрати на поховання) (а.с. 12). Відповідно до копій накладної №49 від 20.10.2020 року та розрахункової квитанції серії ББАЧ ОСОБА_1 відпущено товарів ритуальної атрибутики у зв`язку з похованням ОСОБА_5 на суму 21620 грн. (а.с. 15, 19). Згідно уточненої заяви про виплату страхового відшкодування, поданої 08.11.2021 року ТОВ «ЮК «Відшкодування» до МТСБУ, товариство просило також здійснити відшкодування для ОСОБА_2 оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 19.10.2020 року, за участю водія ОСОБА_3 , внаслідок якої ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці. Розмір відшкодування становить 180000 грн. (відшкодування на утримання) (а.с. 21). Відповідно до копії Довідки управління соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації від 03.11.2021 року ОСОБА_2 знаходиться на обліку та отримує державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника. Всього отримано в період з травня 2021 року по жовтень 2021 року 13144,80 грн. (а.с. 22). Згідно наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 від 27.09.2021 року МТСБ України наказано Департаменту фінансів сплатити на рахунок ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» 21620,00 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 32). А відповідно до копії Довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №1 від 27.09.2021 року розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих становить 21620,00 грн. (а.с. 32 (зворот)). Згідно наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 від 02.12.2021 року МТСБ України наказано Департаменту фінансів сплатити на рахунок ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» 180000,00 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 33). Відповідно до копії Довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №2 від 30.11.2021 року розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих становить 180000,00 грн. (а.с. 33 (зворот)). Згідно копій платіжних доручень №1105233 від 28.09.2021 року, №1107808 від 06.12.2021 року платником «МТСБУ» виплачено ТОВ «Відшкодування» 21620,00 грн. та 180000,00 грн. (а.с. 34, 35). Встановлено також, що за змістом розписки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.10.2020 року ОСОБА_3 частково відшкодовано завдану матеріальну та моральну шкоду потерпілим в розмірі 6000 доларів США, повна сума відшкодування становить 10000 доларів США. Відповідно до розписки, наданої ОСОБА_4 09.11.2020 року, він отримав від ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 700 доларів США в якості відшкодування матеріальних та моральних збитків внаслідок ДТП по кримінальному провадженні №12020090000000743 від 19.10.2020 року; жодних претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_3 не має. Згідно розписки ОСОБА_8 від 08.03.2021 року вона отримала від ОСОБА_3 кошти в розмірі 4000 доларів США в якості часткового відшкодування матеріальних та моральних збитків внаслідок ДТП по кримінальному провадженні №12020090000000743 від 19.10.2020 року. Повна сума відшкодована. Претензій немає. Зобов`язується гроші передати в повному обсязі ОСОБА_1 , яка знаходиться в Польщі. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.11.2023 року у справі №344/8249/23 за позовом МТСБУ до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу у позові МТСБУ відмовлено. Рішення мотивовано тим, що у позивача були відсутні будь-які правові підстави для виплати на користь ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів щодо відшкодування їй майнової чи моральної шкоди, пов`язаної з відповідним ДТП. Будь-які платежі на користь ОСОБА_1 позивач здійснив на власний розсуд та з власної ініціативи, всупереч повідомлення відповідача, що його обов`язок з відшкодування матеріальної та моральної шкоди ним виконано в повному обсязі, будь-які претензії ОСОБА_1 до нього відсутні. Відтак, не може бути двічі здійснено одну і ту саму дію - відшкодування шкоди одній і тій же особі за одним і тим же фактом завдання такої шкоди. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову у справі, що переглядається, суд першої інстанції керувався тим, що факту недобросовісного або безпідставного набуття отриманих грошових коштів відповідачами, а також наявності рахункової помилки під час розгляду справи не встановлено та не доводиться жодним доказом, наявним в матеріалах справи. Враховуючи, що позивачем були самостійно встановлені підстави для здійснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхового відшкодування, жодні обставини після прийняття ним рішення про визнання події страховим випадком не змінилися, матеріали справи не містять відомостей про скасування страхового акту чи рішення про виплату відповідачам відповідних сум, до спірних правовідносин неможливо застосувати положення статті 1212 ЦК України. На інші підстави для повернення безпідставно набутого відповідачем майна позивач не посилається. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628.1475.19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753.8671.21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За загальним правилом, передбаченим статтею 1166 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-VI порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умовами пунктів 27.2, 27.4, 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України). Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Отже, з огляду на вищевикладене, шкода, завдана смертю потерпілого, підлягає відшкодуванню страховиком на підставі пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах ліміту страхового відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №357/12106/20 (провадження №61-20514св21). Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідками №1 від 27.09.2021 року та №2 від 30.11.2021 року МТСБУ визначено, що розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих за результатами розгляду заяв про виплату страхового відшкодування становить 21620,00 грн. (витрати на поховання) та 180000 грн. (відшкодування на утримання). 28.09.2021 року та 06.12.2021 року «МТСБУ» виплачено потерпілим вказане страхове відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями №1105233 від 28.09.2021 року та №1107808 від 06.12.2021 року. Отже, МТСБУ виплатило відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхове відшкодування за розглядом їхніх заяв відповідно до вказаних вище норм права. Звертаючись до суду із вказаним позовом, МТСБУ, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, вважав, що були відсутні правові підстави для виплати з його боку відповідачам грошових коштів на відшкодування майнової і моральної шкоди, тому така виплата є безпідставною. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі (постанова Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №756/4678/23 (провадження №61-7248св24)). За змістом даної норми, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. В постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року (справа №638/11807/15) зазначено, що конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна. За змістом ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Виходячи з аналізу наведених норм права та обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів як потерпілих осіб на користь позивача коштів у розмірі 21620,00 грн. та 180000,00 грн., оскільки вони сплачені не безпідставно, а внаслідок спричиненої в ДТП шкоди. Позивач не довів у чому полягає безпідставність набуття відповідачами грошових коштів, адже кошти були сплачені позивачем на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно ним же прийнятих та вмотивованих рішень, у зв`язку з визнанням майнових вимог заявників у зв`язку з ДТП. Жодні обставини після прийняття позивачем рішення про визнання події страховим випадком не змінилися, матеріали справи не містять відомостей про скасування страхового акту чи рішення про виплату відповідачам відповідних сум. Наявності рахункової помилки під час розгляду справи також не встановлено. Тому то до спірних правовідносин неможливо застосувати положення статті 1212 ЦК України. А виплата добровільно винуватцем ДТП обумовленої між ним і потерпілими суми майнової шкоди під час кримінального провадження по справі №351/2176/20 не позбавляє відповідачів права на отримання страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про страхування», і не трансформує таку виплату у безпідставно набуте майно. Схожі висновки було викладено в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №331/315/17 (провадження №61-5352св18). Що стосується посилань в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №131/153/17 як на довід неможливості отримання подвійного відшкодування однієї і тієї ж шкоди, то така є нерелевантною до даних правовідносин, оскільки у вказаній справі ОСОБА_1 пред`явила вимоги до ТДВ «СТ «Домінанта» про відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконує рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 28 липня 2016 року, яким було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В той час як у справі, що переглядається, позивач вважає безпідставно виплаченим на підставі ст. 1212 ЦК України страхове відшкодування з огляду на домовленості винуватця ДТП із потерпілими під час розгляду кримінальної справи. Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що обставини, встановлені в рішенні Івано-Франківського міського суду від 28.11.2023 року у справі №344/8249/23, яким було відмовлено в позові МТСБУ до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, не мають преюдиційного значення для цієї справи, оскільки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не були сторонами (учасниками) справи №344/8249/23. За таких обставин місцевий суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України слід залишити без задоволення, а заочне рішення Снятинського районного суду від 14 жовтня 2024 року - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення. Заочне рішення Снятинського районного суду від 14 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.