Постанова 4809 № 404/914/21

ПОСТАНОВА Іменем України 20 червня 2024 року м. Кропивницький справа № 404/914/21 провадження № 22-ц/4809/577/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І., секретар судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач - Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 грудня 2023 року у складі головуючого судді Іванової Н. Ю. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 08.02.2021 Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» суму боргу за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 13 782,47 грн., 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 289,04 грн. та індекс інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 363,82 грн. Загальна сума боргу становить 13 835,33 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що шляхом відкриття особистого рахунку №142724 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 склались фактичні договірні відносини про надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі проживають за вказаною адресою, отримують послугу з водопостачання та водовідведення, проте своєчасно їх не оплачують, станом на 01 жовтня 2020 року виникла заборгованість в сумі 7 620,80 грн за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року включно. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2024 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 7 620,80 грн., індекс інфляції в сумі 662,12грн. та 3% річних в сумі 358,54 грн., а всього 8 641,46 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконували зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг централізоване водопостачання у строки, встановлені законом, внаслідок чого за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року включно утворилася заборгованість в розмірі 7620,80 грн, яка підлягає стягненню з них у повному обсяз. Крім того, враховуючи, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, з них підлягає стягненню 3% річних та індекс інфляції. Також суд вважав, що строк позовної давності звернення до суду з позовом позивачем не пропущено, оскільки відповідачами здійснювалась часткова оплата, що в свою чергу призвело до переривання позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ноженко І. О. подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що судом не взято до уваги їхню заяву про застосування позовної давності, у якій зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом в лютому 2021 року, тому вимоги про стягнення боргу в період часу з грудня 2016 року по лютий 2018 року є безпідставними та такими, що подані з порушенням позовної давності. ОСОБА_3 не погоджується з твердженням позивача, що станом на 01 жовтня 2020 року заборгованість відповідачів становить 7620,80 грн., що утворилась за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року включно. Зазначає, що вона регулярно сплачувала за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Лише в період з січня 2020 року по серпень 2020 року, у зв`язку з заблокуванням її банківських рахунків та карток, не мала можливості сплачувати за комунальні послуги, тому в цей період не проводила оплату. Не досліджено обставини щодо перерахування Управлінням соціального захисту субсидії відповідачу на послуги водопостачання. Вказувала, що ОСОБА_1 , як уповноваженому власнику в період 2016 по 2020 роки призначалась субсидія по оплаті за житлово-комунаїьні послуги, а відтак заборгованості не могло бути, оскільки субсидія призначається лише в разі відсутності заборгованості по оплаті за комунальні послуги. В період часу з грудня 2016 року по квітень 2018 року субсидія не була монетизована, а перераховувалась безпосередньо відділом соціального захисту населення на рахунки відповідних підприємств, що надавали житлово-комунальні послуги, серед яких також були і ОКВП «Дніпро-Кіровоград». З розрахунку заборгованості відображеного у довідці про нарахування плати та розмір платежів не зрозуміло, чим керувався позивач, відображаючи в зазначеній довідці таку інформацію. Вказано, що в квартирі три лічильника, хоча насправді їх лише два. Показання всіх трьох лічильників, за даними позивача, часом ідентичні (січень та липень 2018 року). З довідки вбачається, що перший та другий лічильники працюють синхронно. А інколи лічильники працюють в зворотному напрямку. Не зрозуміло, як за такими даними можна вирахувати дійсну заборгованість за спожиті комунальні послуги та встановити чи дійсно існує така заборгованість. Відображені в довідці показники лічильника взагалі не відповідають фактичним показникам. Не відображено розмір субсидії, яка була нарахована та сплачена Управлінням соціального захисту населення. Вважає, що до даних правовідносин слід застосувати позовну давність, щодо позовних вимог про стягнення пені 1 рік, а до позовних вимог щодо стягнення суми боргу та інфляційних 3 роки. Адвокатом Ноженко І. О. надано повідомлення про призначення субсидій на ЖКП до особової справи 169468 - згідно яких уповноваженому власнику ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 - в період часу з грудня 2016 року по вересень 2020 року, та квитанції про оплату за послуги з водопостачання та водовідведення. Крім того надано аналіз проведення оплати та нарахувань. Згідно якого відповідно до квитанцій про оплату за послуги за водопостачання - в період часу з грудня 2016 року по грудень 2020 року ОСОБА_4 сплачено за послуги водопостачання 8124 грн. 90 коп. Згідно розрахунку наданого позивачем за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року за послуги водопостачання нараховано - 7620,80 грн. при цьому згідно даних цього ж розрахунку на рахунок позивача ОСОБА_4 здійснено оплату в розмірі 7673,18 грн. - тобто виходячи з наданих позивачем доказів у ОСОБА_4 рахується переплата в розмірі 53 грн. Судом не враховано, що субсидія призначена саме ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , проте судом не встановлено чому кошти по призначеній Сігову субсидії були спрямовані на інший рахунок. Департамент соціальної політики підтвердив той факт, що ОСОБА_1 була призначена субсидія. Висновки суду, що відповідачі, користуючись послугами водопостачання та призначеною державою житловою субсидією, не виконували обов`язок щодо своєчасної сплати коштів за отримані послуги та щомісячної сплати обов`язкової частки платежу, не відповідають фактичним обставинам справи, та спростовуються наданими до суду письмовими доказами. Суд, вирішуючи спір не врахував та не взяв до уваги квитанції про оплату за послуги водопостачання та водовідведення, надані представником позивача на підтвердження викладеного у відзиві та не дав їм належної оцінки. Суд, застосувавши норми ст. 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності, вважав встановленим, що здійснювалась часткова оплата, що свідчить про переривання позовної давності та визнання боргу. З такою позицією суду відповідач не погоджується, оскільки судом не враховано, що з 01.12.2016 по вересень 2020 року, сплачувались послуги водопостачання та водовідведення, про що свідчать відповідні квитанції. Позивач жодного разу з 2016 року по дату звернення до суду з позовом не вказав на наявність заборгованості. Більше того, відповідачам в період часу з грудня 2016 року по квітень 2018 року була призначена адресна субсидія, яка перераховувалась на рахунок ОКВП «Дніпро Кіровоград», про що свідчить відповідь Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом не здобуто доказів вираження волі боржника на погашення боргу. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності. У випадку помилки чи незнання ця ж дія є підставою для застосування ч.1 ст.267 Цивільного Кодексу України. Підстави для переривання строку позовної давності в цьому випадку відсутні. Наявні квитанції яро оплату послуг позивача не підтверджують визнання відповідачами такого боргу, оскільки в них указано місяць, за який проводиться оплата. Також квитанції не містять посилань на те, що відповідачі, вносячи місячні платежі, компенсують і борг. Як зазначено в позовній заяві, заборгованість за надані послуги у Сігових виникла в грудні 2016 року, початок перебігу позовної давності в даному спорі почався 01 грудня 2016 року та закінчився 01 грудня 2019 року, що підтверджується «Розрахунком боргу станом на 01.09.2020. Проте вирішуючи даний спір, суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.01.2019 №437/2726/13-ц, що оплата боржником чергового платежу не є підставою для переривання позовної давності стосовно боргу. Звертає увагу, що кожна квитанція долучена до матеріалів справи містить період за який проводиться оплата, а відтак проведена оплата позивачами жодним чином не перериває строків позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ноженко І. О. подала заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.78 т.2). Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. ОКВП «Дніпро-Кіровоград», відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 №630, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», починаючи з квітня 2012 року надає споживачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно Витягу з реєстру мешканців міста Кропивницького, за інформацією Відділу реєстрації місця проживання особи Управління у сфері державної реєстрації Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5). Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи від 29.11.2016 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13). З дня відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 між позивачем ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та відповідачем ОСОБА_1 склались фактичні договірні відносини про надання послуг з водопостачання та водовідведенню. Відповідачам,які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення Письмовий договір про надання послуг з централізованого водопостачання щодо кв. АДРЕСА_3 між сторонами не укладався, що не заперечувалося сторонами. Відповідно до довідки про нарахування плати та розмір платежів по особовому рахунку № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року, станом на вересень 2020 року відповідачі мають заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 7 620,80 грн (а.с.4). Згідно наданого позивачем розрахунку нарахування 3% річних та індексу інфляції за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року вбачається, що станом на вересень 2020 року 3% річних становить 289,04 грн, індекс інфляції складає 363,82 грн (а.с.3). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК). Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг (ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). За змістом ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем ОКВП «Дніпро-Кіровоград», що не заперечувалося сторонами. Письмовий договір про надання послуг з централізованого водопостачання не укладено, на ім`я відповідача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , здійснюється оплата за послуги з водопостачання і водовідведення. Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачами, а отже, і виникнення цивільних прав і обов`язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідачів (водопостачання, опалення та ін.), а відповідачі отримують та користуються даними послугами та відповідно зобов`язані здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг. Суд дійшов правильного висновку, що недодержання сторонами письмової форми правочину щодо надання житлово-комунальних послуг, не спростовує наявності між сторонами фактичних договірних відносин, за якими, ОКВП «Дніпро-Кіровоград», як виконавець послуг, здійснює надання споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, за що за встановленими тарифами нараховує плату, а відповідач їх приймає, зокрема, шляхом відкриття особового рахунку, у зв`язку з чим, відповідачі як споживачі послуги, зобов`язані щомісячно вносити плату за використані послуги, відповідно до використаного об`єму та встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 ЦК України. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В обґрунтування доводів відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог адвокат Ноженко І. О. посилається на те, що борг за отримані послуги у відповідача ОСОБА_3 відсутній, оскільки відповідач регулярно сплачувала за надані послуги з водопостачання та водовідведення та, що за адресою АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_1 в період 2016-2020 років було призначено субсидію по оплаті за житлово-комунальні послуги. На підтвердження чого суду першої інстанції надано копії квитанцій і чеків про сплату послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 , та повідомлення про призначення субсидії на ЖКП власнику ОСОБА_1 (а.с.46-75,76-105). Досліджуючи надані стороною відповідача ОСОБА_3 копії квитанцій, судом встановлено, що оплата по особовому рахунку № НОМЕР_1 проводилася за показниками двох лічильників №1 та №3, інформація щодо оплати показників по лічильнику №2 відсутня. Згідно повідомлень про призначення субсидії на ЖКП власнику ОСОБА_1 в період з січня 2019 по квітень 2019 року, з жовтня 2019 по квітень 2020 року включно, з травня 2017 року по квітень 2018 року включно, з серпня 2016 року по квітень 2017 року включно, з серпня 2015 року по липень 2016 року включно, нараховувалась субсидія, з травня 2020 року не призначено житлову субсидію. Довідка про нарахування плати та розмір платежів не містить відомостей про відомості про субсидію відсутні (а.с.4). Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали позивачу інформацію про призначення субсидії на ЖКП, та зверталися щодо здійснення перерахунку із врахуванням суми призначеної субсидії. По особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , рахуються три лічильники №1, №2, №3, через нерегулярну і не повну оплату послуг за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року виникла заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 7620,80 грн (а.с.4). Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд дійшов правомірного висновку, що оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, з них на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 289,04 грн, та індекс інфляції - 363,82 грн (а.с.3). Стороною відповідача не спростовано наявністьборгу за отримані послуги, не надано свого розрахунку заборгованості за спожиті послуги водопостачання, 3% річних становить та індексу інфляції. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Разом з тим, відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі №161/15679/15-ц міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що «з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта». Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі здійснювали часткову оплату, при цьомувідповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не зверталися до позивача щодо здійснення перерахунку боргу із врахуванням суми призначеної субсидії та не повідомляли про призначення субсидії на ЖКП, тому суд обгрунтовано вважав, що дії відповідачів свідчать про переривання позовної давності та визнання боргу. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник