Постанова 4824 № 753/13179/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3760/2022 Справа 753/13179/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В. в м. Києві 25 серпня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У липні 2021 року позивач КП "Київтеплоенерго" звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15701,01 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27969,15 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 90702,76 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 45899,37 грн.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 2270 грн. Заявлені вимоги мотивував тим, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку з чим КП "Київтеплоенерго" здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті "Хрещатик" від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є отримання послуг споживачем. Квартира за адресою АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася. Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води і щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг. Відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість. Проте відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 травня 2021 року складає 136602,13 грн. (заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 90702,76 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 45899,37 грн.). Крім того, позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (надалі договір цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 43670,16 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15701,01 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27969,15 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 90702,76 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 45899,37 грн.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 2270 грн. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, застосувати строк позовної давності, провести розподіл судових витрат. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що не споживала житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води за наведений у рішенні суду період часу в такому обсязі, за період, за який їх нарахував оплату позивач. Позивач не надав до суду вірно здійсненого розрахунку заборгованості відповідача за спожиті нею житлово-комунальні послуги, а суд при вирішенні справи належним чином не перевірив наданий позивачем розрахунок. До того ж квартира відповідача оснащена квартирними лічильниками тепла та гарячого водопостачання, натомість як слідує з документів, доданих позивачем до позовної заяви, він розрахував заборгованість відповідача за спожиті нею житлово-комунальні послуги виключно виходячи з показників будинкових засобів обліку. У рішенні суд зазначив про те, що відповідач неналежним чином сплачувала за надані житлово-комунальні послуги з 01 травня 2018 року, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за нею утворилась заборгованість в розмірі 43670,16 грн. Однак у цьому ж судовому рішенні йдеться про інший розмір заборгованості відповідача 136602,13 грн. Вважала, що суд належним чином не встановив дійсний обсяг споживання відповідачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, виходячи з показників її квартирних засобів обліку, а відповідно і дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем та чи така заборгованість взагалі існує. Відповідач проти наведених нарахувань категорично заперечує, оскільки за вказані періоди вона не споживала такого обсягу житлово-комунальних послуг, що підтверджується показниками її квартирних засобів обліку. В свою чергу, позивач не довів достатніми доказами такого обсягу споживання саме відповідачем. Крім того, позивач і суд належним чином не обґрунтували, за якими тарифами відповідачу за відповідний період часу позивачем нараховувалась плата за послуги та чи були ці тарифи затверджені у встановленому законом порядку. З огляду на це судове рішення фактично ґрунтується на припущеннях. Повідомляла, що між нею та позивачем на даний час тривають переговори відносно здійснення останнім перерахунку розміру заборгованості відповідача за відповідні житлово-комунальні послуги, тому документи на спростування розміру заборгованості не можуть бути надані на момент подання цієї апеляційної скарги і будуть надані пізніше. Звертала увагу, що при укладенні договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги не була у встановленому законом порядку повідомлена про заміну кредитора в даному зобов`язанні, а тому новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Відповідач мала право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання їй доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Зазначала, що позивач звернувся з позовом 01 липня 2021 року, натомість просить стягнути заборгованість за період до 01 травня 2018 року, а також після 01 травня 2018 року. Однак щодо стягнення заборгованості за період до 01 липня 2018 року вже сплив строк позовної давності, який є загальним та складає 3 роки. Повідомляла, що не мала можливості подати заяву про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції, оскільки про розгляд справи не була належним чином повідомлена, жодних документів від суду по справі не отримувала, про справу дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень під час пошуку інформації по іншій судовій справі. Ознайомитися з матеріалами справи також свого часу не змогла, оскільки вимушена була перебувати на самоізоляції через контакт із хворим на СOVID-19. З огляду на це вона не підготувала правову позицію по справі, не подала відзив на позовну заяву, інші документи, що підтверджують її заперечення проти позову, в тому числі заяву про застосування позовної давності. Від позивача КП "Київтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що відповідач не сплачує заборгованість за спожиті комунальні послуги, чим грубо порушує права позивача як надавача послуг. Відповідач кожного місяця отримувала платіжні документи, в яких зазначалось ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості тощо, отже відповідач був обізнаний про нараховані постачальною організацією суми для оплати за спожиті послуги. З відповідними правомірними доказами щодо неотримання послуг за своєю адресою, неправомірного нарахування заборгованості та перерахунку в спірний період відповідач до позивача також не звертався. Вказував, що долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за надані послуги детально відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу та діючий тариф, а тому є належним та допустимим доказом та відповідає ст. 76 - 81, 95 ЦПК України та встановлює споживання відповідачем таких послуг в повному обсязі. Наводив зміст п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», згідно якої споживачі, які не знали та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку. Щодо строків позовної давності зазначав, що оскільки між позивачем та ПАТ "Київенерго" договір про відступлення права вимоги було укладено 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається з моменту укладання вищезазначеного договору про відступлення прав вимоги. Таким чином, вважав, що позивачем належним чином доведений факт, через який останній не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року. Виходячи з вищевикладеного, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води закінчується 11 жовтня 2021 року і позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду в межах позовної давності. Посилався на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строки, визначені ст. 257 ЦК України (строк позовної давності) продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, починаючи з 12 березня 2020 року і по сьогоднішній день на території України встановлений і діє карантин з метою запобігання поширенню COVID-19. Строки позовної давності було подовжено згідно рішень уряду до спливу строку позовної давності, а отже позовна заява у даній справі була подана у межах строку позовної давності. Зауважував, що заява відповідача про застосування позовної давності вказує на фактичне визнання ним пред`явлених позовних вимог та визнання боргу за надані послуги. Зазначав, що договір цесії, на підставі якого позивач набув право вимоги до споживачів послуг, в тому числі до відповідача, було укладено на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року в справі № 910/7807/18, відповідно до якої КП «Київтеплоенерго» стало правонаступником за борговими зобов`язаннями ПАТ «Київенерго» з оплати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» спожитих енергоносіїв. Тому КП «Київтеплоенерго» має відшкодувати суду борг ПАТ «НАК «Нафтогаз України». У випадку відмови в задоволенні позову КП «Київтеплоенерго» буде позбавлене можливості виконувати мирову угоду в повному обсязі, що може призвести до неможливості забезпечення сталості функціонування енергетичної системи у м. Києві та в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу з ЄДРПОУ (а. с. 45) до основних видів діяльності КП «Київтеплоенерго» відноситься за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та у додатку № 2 до цього договору, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 , яка згідно додатків до договору мала заборгованість за послугу з централізованого опалення 15701,01 грн., з централізованого постачання гарячої води 27969,15 грн. (а. с. 8, 9, 46). На а. с. 47 - 48 знаходяться копії сторінок з газети "Хрещатик" від 06 серпня 2014 року № 111 (4511), від 28 березня 2018 року № 34 (5085), з публікацією форм договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, розробленої відповідно до типового договору; в публікації зазначено, що з 27 квітня 2018 року КП "Київтеплоенерго" стає виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Доведено до відома споживачів, що цей договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору. На а. с. 66 наявна копія свідоцтва про право власності від 07 грудня 2009 року, виданого головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким підтверджується право власності відповідача ОСОБА_1 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . На а. с. 6 - 7 наявні розрахунки заборгованості споживача ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2021 року та з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року. На а. с. 10 - 15 наявні копії корінців нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів. На а. с. 17 - 23 наявні копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період, актів прийняття теплового вузла обліку, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. На а. с. 25 - 43 наявні копія відомості обліку споживання теплової енергії в будинку за адресою АДРЕСА_2 , з жовтня 2018 року по квітень 2021 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Задовольняючи позов КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води; відповідач отримав комунальні послуги і не сплатила їх у повному розмірі, внаслідок чого має заборгованість в оплаті за послуги з централізованого опалення та за послуги з централізованого постачання гарячої води. Крім того, на підставі договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року позивач прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону). Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні в період спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем підготовлено та опубліковано форму договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик», зміст якого відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами № 630 від 21 липня 2005 року, і що такий договір є договором приєднання. Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження надання відповідачу житлово-комунальних послуг позивачем надано копії відомостей споживача про споживання теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 , корінці нарядів на підключення/відключення будинку від теплопостачання, а на підтвердження заборгованості за наданими житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води - відповідний розрахунок, складений за тарифами, закріпленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, інформація про які є загальнодоступною. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке ґрунтується на припущеннях, і що позивачем, на думку відповідача, не було доведено обставин фактичного споживання чи неспоживання відповідачем відповідних житлово-комунальних послуг, обсяг та період такого споживання, законність тарифів, які застосовані позивачем при нарахуванні відповідачу плати за послуги, а також арифметичну вірність розрахунку заборгованості відповідача за спожиті останньою житлово-комунальні послуги. Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, апеляційний суд приймає до уваги, що долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 детально відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу та діючий тариф, та відхиляє доводи відповідача як необгрунтовані. Встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, будинок якого підключений до централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачем цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, однак оплата спожитих послуг виконувалася нею неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про виникнення у позивача права на стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом встановлено різні суми заборгованості відповідача за один і той же період з 01 травня 2018 року - 43670,16 грн. та 136602,13 грн., оскільки це є очевидною опискою, враховуючи, що в резолютивній частині рішення судом стягнуто вірні суми заборгованості відповідно до позовних вимог і доказів. наявних в матеріалах справи. Апеляційний суд приймає до уваги, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачем не надано доказів ненадання позивачем вказаних житлово-комунальних послуг, або надання їх неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, а також відсутності заборгованості в розмірі, встановленому судом на підставі належних і допустимих доказів, наданих позивачем. Апеляційним судом враховується, що відповідач в апеляційній скарзі зазначала про наявність додаткових доказів, які вона мала намір подати в подальшому, які б спростовували розмір заборгованості відповідача перед позивачем та/або підтверджували укладення сторонами мирової угоди щодо погашення заборгованості відповідача перед позивачем, однак з часу надходження апеляційної скарги до апеляційного суду 17 грудня 2021 року станом на час прийняття даної постанови 18 травня 2022 року таких доказів відповідачем надано не було, відтак розміру заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачем ОСОБА_1 не спростовано. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено обсягу споживання житлово-комунальних послуг саме відповідачем ОСОБА_1 та саме в такому розмірі, яка сплачує такі послуги згідно показань встановлених у неї лічильників, виходячи з наступного. Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли станом на момент спірних правовідносин, У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, що її квартира обладнана квартирними засобами обліку і відповідачем знімалися та передавалися показання квартирного засобу обліку виконавцю, позивачем правомірно здійснено нарахування заборгованості за наданими послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з показаннями будинкових засобів обліку. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не була у встановленому законом порядку повідомлена про заміну кредитора в даному зобов`язанні і мала право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання їй доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Оскільки відповідач, заперечуючи проти позову, не надала доказів виконання свого обов`язку первісному кредиторові, а отже не довела належного виконання зобов`язання, її доводи щодо неповідомлення про заміну кредитора в зобов`язанні не мають правового значення в межах даного спору, не зменшують обсягу її відповідальності перед новим кредитором та відхиляються апеляційним судом. Разом із тим, в частині вимог про стягнення заборгованості за період до 01 липня 2018 року відповідачем в апеляційній скарзі подано заяву про застосування позовної давності. Вирішуючи питання щодо прийняття такої заяви під час апеляційного перегляду, апеляційний суд виходить із наступного. Відповідно до ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц сформовано правовий висновок, відповідно до якого якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 317/3698/15-ц, Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 0907/2-7453/2011, від 21 серпня 2018 року в справі № 288/1361/15-ц. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Роз`яснено відповідачу право на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на право надіслати відзиву на позовну заяву, всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджуються заперечення проти позову до суду (а. с. 56 - 57). 14 липня 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому відповідач також повідомила суд, що нею станом на сьогоднішній день не отримано копії позовної заяви та доданих матеріалів (а. с. 61). Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року клопотання відповідача залишено без задоволення як необґрунтоване. 27 липня 2021 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , якій відповідач повідомляла, що нею станом на сьогоднішній день не отримано копії позовної заяви та доданих матеріалів, на підставі вищевикладеного просила надати їй можливість ознайомитись з матеріалами справи для подальшого подання відзиву на позовну заяву (а. с. 67). 25 серпня 2021 року судом ухвалено рішення в даній справі. При цьому судом першої інстанції залишено поза увагою, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ОСОБА_1 копії позовної заяви та додатків до неї, що унеможливлювало подання нею в установлені судом строки відзиву на апеляційну скаргу та інші процесуальні заяви, що підтверджують її заперечення проти позову, в тому числі заяву про застосування строку позовної давності. У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Суд першої інстанції не переконався, що відповідач ОСОБА_1 повідомлена про розгляд даної справи Дарницьким районним судом м. Києва, зокрема що нею відповідно до вимог ст. 190 ЦПК України отримана копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а відтак чи вона мала об`єктивну можливість подати відзив або інші заяви по суті справи відповідно до ст. 174 ЦПК України, та передчасно вирішив справу за наявними матеріалами, не забезпечивши належним чином дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також змагальності сторін, та позбавив відповідача можливості скористатись наданими їй ст. 43, 49 ЦПК України процесуальними правами при розгляді справи, в тому числі правом на подання заяви про застосування позовної давності. Наведене є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, при розгляді якої апеляційний суд виходить із того, що підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Як зазначалось вище, судом встановлено, що у сторін наявні фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший термін внесення платежів, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відтак, прострочення оплати цих послуг починається з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19. Апеляційний суд не може погодитися з доводами позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що оскільки між позивачем та ПАТ "Київенерго" було укладено договір про відступлення права вимоги 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності починається з моменту укладення вищезазначеного договору, з огляду на те, що такі доводи не узгоджуються з вимогами ст. 262 ЦК України, відповідно до якої заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року і термін його дії продовжено наразі до 31 травня 2022 року. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звернувся з позовом 01 липня 2021 року, а заборгованість, яку він просить стягнути з відповідача, нарахована ним за період за послуги, спожиті до 01 травня 2018 року та з 01 травня 2018 року, при цьому утворення заборгованості за період до 01 травня 2018 року помісячно позивачем не обґрунтоване, строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період до 01 травня 2018 року вважається таким, що сплив і не підлягає захисту в судовому порядку, відтак заява відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності частково задовольняється апеляційним судом. В частині вимог про стягнення заборгованості з 01 травня 2018 року перебіг позовної давності зупинено відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки станом на час запровадження карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 позовна давність за цими вимогами не спливла. Отже, виходячи з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати спожитих послуг з централізованого опалення в розмірі 90702,76 грн. та з постачання гарячої води в розмірі 45899,37 грн., нараховані позивачем з 01 липня 2018 року, всього в розмірі 136 602,13 грн. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 136 602,13 грн. Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що у випадку відмови в задоволенні позову КП «Київтеплоенерго» буде позбавлене можливості виконувати мирову угоду в повному обсязі, що може призвести до неможливості забезпечення сталості функціонування енергетичної системи у м. Києві та в Україні, є припущенням, що не підтверджене будь-якими доказами, та відхиляється апеляційним судом. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд проводить перерозподіл судових витрат, та оскільки при поданні позову КП "Київтеплоенерго" понесено судові витрати в розмірі 2270 грн. судового збору, та 33 грн. витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а при поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено 3405 грн., за наслідками апеляційного перегляду позовна заява задовольняється на 75 %, а апеляційна скарга - на 25 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1727,25 грн. за подання позовної заяви, а з позивача на користь відповідача - судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 851,25 грн. пропорційно до їх задоволення. Керуючись ст. 367, 376, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (м. Київ пл. І.Франка 5 код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість в розмірі 136 602,13 грн. та судовий збір в розмірі 1727,25 грн. В іншій частині позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відмовити. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 851,25 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.