Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1013/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1013/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року про відмову у закритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною і скасування відмови та зобов`язання вчинити дії, - У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд: - визнання протиправною і скасування відмови про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вимог ч.3 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснення виплати зазначеного виду пенсії у розмірі, встановленому ст.37 вказаного Закону; - зобов`язання відповідача призначити їй виплату пенсії в разі втрати годувальника відповідно до вимог ч.3 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснювати виплату зазначеного виду пенсії у розмірі, встановленому ст.37 вказаного Закону. Ухвалою ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження. 26.02.2024 до суду першої інстанції надійшла заява від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про закриття провадження у справі. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про закриття провадження у справі. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі №580/1013/24. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №580/3081/20, яке набрало законної сили 16.10.2020, у задоволенні позову позивачки відмовлено повністю. Наразі, апелянт вважає, що предмет та підстави адміністративних позовів у даній справі та справі №580/3081/20 є тотожними, однак викладені в різний стилістичній формі. Разом з тим, інший словесний вигляд правових обґрунтувань позовних вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому. Водночас відповідачем у вказаних справах є один і той самий суб`єкт владних повноважень. Тому наявні підстави для закриття провадження у даній справі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, викладені ОСОБА_1 в адміністративній справі № 580/3081/20, на яку посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, та в даній адміністративній справі № 580/1013/24 не є тотожними, оскільки вказані позови різняться за підставами позову та відповідно правовим регулюванням спірних правовідносин. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Стаття 238 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі. Відповідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Виходячи зі змісту цієї норми, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні. Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу. При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує. Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Так, з матеріалів даної справи вбачається, що позивачці з 24.07.2013 призначено пенсію в разі втрати годувальника та основний розмір пенсії становить 30% грошового забезпечення (померлого військовослужбовця). Не погодившись із розміром призначеної пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та в адміністративній справі № 580/3081/20 просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі п. а ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов`язати відповідача здійснити їй з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі п. а ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням уже проведених виплат. Черкаський окружний адміністративний суд в адміністративній справі №580/3081/20 ухвалив рішення від 15 вересня 2020 року, яким у задоволені позову відмовив повністю. Разом з тим, позовні вимоги, заявлені у справі №580/1013/24, стосуються відмови відповідача, оформленої листом від 02.11.2023 №14458-14474/Ш-03/8-2300/23 про перерахунок, призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вимог ч.3 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснення виплати зазначеного виду пенсії у розмірі, встановленому ст.37 вказаного Закону за заявою позивачки від 05.10.2023. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані правовідносини виникли між позивачем та відповідачем після ухвалення рішення суду у справі №580/3081/20 та з інших правових підстав. Разом з тим, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що наявність у вказаних справах одного й того самого відповідача - суб`єкта владних повноважень, не свідчить про їх тотожність. Таким чином, враховуючи вищенаведене та положення КАС України та зважаючи, що предмет, підстави у наведених справах не є ідентичними, що підтверджується копією вказаного вище рішення суду у справі № 580/3081/20, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року про відмову у закритті провадження залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 03.07.2024р.)