Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9809/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2021 року справа №200/9809/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Міронової Г. М., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 р. у справі № 200/9809/20-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 14.08.2020р. та не дотримання положень Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 4, 46 ч.2, 49 ч.2.; не дотримання положень Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».ст.87 ч.2.; - зобов`язати відповідача виконати положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ст. 87 ч.2., та положення Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, ст. 46 ч2, ст. 49 ч.2. провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 25.03.2016р.(день призначення пенсії), по цей час з врахуванням положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., та з врахуванням знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 року по 20.12.1993 року та здійснити виплату різниці перерахунку; - зобов`язати відповідача виконати положення статей 7, 21, 64, 113., Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внести відповідно з 25.03.2016р. (дня призначення пенсії) по цей час в пенсійну справу ОСОБА_1 , інформацію стосовно додавання відсотків до розміру пенсії, згідно положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., внести в пенсійну справу ОСОБА_1 відповідно з 25.03.2016р.(дня призначення пенсії) по цей час інформацію стосовно знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 року по 20.12.1993 року; - визнати дії відповідача протиправними та такими, що порушують Конституцію України статті 21, 22, 24, 58; порушують пенсійне законодавство України в частині невиконання норм Закону України від 03.10.2017р. № 2148 п.2 прикінцевих положень; норм Закону України від 09.07.03 №1058 п.4 прикінцевих положень; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 застосувавши показник кратності 1,35 в розрахунку індивідуального коефіцієнту стажу з 25.03.2016 по 31.12.2017, повернути з 01.10.2017 по 31.12.2017р., показник індивідуального коефіцієнту стажу до 0,44438. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ в частині не дотримання положень Закону України віл 09.07.2003р. № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст, 4, 7, 8, 46 ч.2. не дотримання положень Закону України від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».ст.87 ч.2. ст. 98.; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську виконати положення Закону України від 05.11,1991р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ст. 87 ч,2. ст. 98, та положення Закону України від 09.07.2003р. № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ст. 46 ч2„ Провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) починаючи з 25.03.2016р. (день призначення пенсії), з врахуванням положень ст.56 п.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., та з врахуванням знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 по 20.12.1993 р., здійснити виплату різниці перерахунку; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську виконати положення статей 7, 8, 21, 64. 113., Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внести відповідно з 25.03.2016р. (день призначення пенсії) в пенсійну справу ОСОБА_2 , інформацію відповідно положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внести в пенсійну справу ОСОБА_1 з 25.03.2016р, (день призначення пенсії) інформацію стосовно знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993по 20.12.1993 р. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську, що виявилась у невиконанні існуючого пенсійного законодавства України. Апелянт зазначає, що обґрунтуванням та приводом подання позову були нові обставини які відбулись відповідно до рішення УПФУ від 11.09.2020. Позивач зазначає, що він звернувся з клопотанням до УПФ в якому поміж іншого просив здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю за результатом перерахунку, саме з 25.03.2016 (час призначення довічного пенсійного забезпечення). В клопотанні позивач наполягав на змінах та донарахуванні розміру пенсії з 25.03.2016 (часу призначення), що повністю відповідає діючому пенсійному законодавству. На своє звернення він отримав відповідь відповідача від 14.08.20 № 263-276 якою формально та необґрунтовано відмовили без будь яких роз`яснень. В подальшому рішенням УПФУ від 11.09.2020р. відбулись зміни пенсійної справи які здійснені лише починаючи з 11.09.2020, без будь яких донарахувань та виплат різниці пенсії за попередні роки. Жодних повідомлень або роз`яснень з цього приводу УПФУ не надавало. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не звернув жодної уваги на те, що постанова та ухвала судів першої та апеляційної інстанції у справі № 200/10716/19-а, прийнятим за результатами розгляду його позову, стосуються виключно питання додавання до загального пенсійного сажу терміну знаходження позивача на обліку в Центрі зайнятості та додавання відсотків до розміру пенсії позивача, як ліквідатору аварії на ЧАЕС. Предметом розгляду у сумі була виключно заява позивача до УПФ від 21.06.2019 на підставі Закону України віл 28.02.91 №

796. Предметом розгляду по справі № 200/9809/20-а є питання перерахунку та виплати різниці розміру пенсії позивача з 25.03.2016. Підставою до звернення позивача до суду було рішення УПФУ від 11.09,2020р. відповідно до Законів України від 05.11.1991 № 1788 та від 09.07.2003 № 1058. Тобто жодного зв`язку між справою № 200/9809/20-а та справою № 200/10716/19-а не існує. Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що всі вимоги заявлені позивачем в даній справі вже були предметом спору в справах №200/10716/19-а та №200/6557/20-а. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 238 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі. Відповідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Виходячи зі змісту цієї норми, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні. Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу. При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує. Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (з урахуванням уточнень) про: -визнання дій відповідача неправомірними в частині зменшення позивачу розміру пенсії та розміру індивідуального коефіцієнта стажу, не нарахування процентів до розміру пенсії; - зобов`язання Управління включити до страхового стажу позивача всі періоди відповідно до записів в трудовій книжці, у тому числі знаходження у Центрі зайнятості у 1993 році; -зобов`язання управління збільшити пенсію позивачу на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стажу 20 років, загалом 16,5% на цей час, відповідно до вимог Закону України Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС; -зобов`язання Управління повернути позивачу розмір індивідуального коефіцієнта страхового стажу до 0,44438, перерахувати індивідуальний коефіцієнт стажу з застосуванням кратності 1,35 з часу призначення пенсії по 01 жовтня 2017 року, повернути розмір основної пенсії до 3 200,33 грн. станом на 01 жовтня 2017 року; -стягнення з відповідача завданої моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.; застосування до відповідача судового контролю. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі № 200/10716/19-а позивні вимоги задоволено частково, а саме: -визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не зарахування стажу перебування ОСОБА_1 у центрі зайнятості з 26 липня 1993 року по 20 грудня 1993 року; -зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області включити до страхового стажу період знаходження у центрі зайнятості на обліку ОСОБА_1 з 26 липня 1993 року по 20 грудня 1993 року згідно відомостей у його трудовій книжці. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/10716/19-а задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі № 200/10716/19-а в частині відмови у задоволені позовних вимог про перерахунок пенсії на підставі вимог п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняту нову постанову в цій частині, позовні вимоги в цій частині задоволені частково, а саме: зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 21.06.2019 та прийняти вмотивоване рішення про перерахунок пенсії на підставі вимог п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі № 200/10716/19-а в решті вимог залишено без змін. Також, позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі Управління), в якому просив: -визнати дії неправомірними в частині невиконання норм пенсійного законодавства - Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-ХІІ) ст.69, та Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-ІV) ст.7, 27, 40, 42; -зобов`язати перерахувати та виплатити розмір пенсії з 01.04.2020 по цей час з застосуванням показника власної, отриманої за місцем роботи середньомісячної заробітної плати за останні два роки, виплатити різницю між нарахуваннями; нарахувати та виплатити до розміру пенсії доплату за понаднормативний стаж за 1 рік у розмірі 1% від прожиткового мінімуму, відповідно за квітень, травень, червень 16,38 грн., за кожен місяць після 01.07.2020 - 17,12 грн. за кожен місяць. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 200/6557/20-а позов задоволено частково, а саме судом: визнано протиправною бездіяльність Управління щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви позивача від 28.04.2020 про перерахунок пенсії; зобов`язано відповідача розглянути у встановленому законодавством порядку по суті заяву ОСОБА_1 від 28.04.2020 про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 200/6557/20-а задоволено частково апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 200/6557/20-а, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Звертаючи з позовом, позивач, в межах зазначеної справи, просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 14.08.2020р. та не дотримання положень Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 4, 46 ч.2, 49 ч.2.; не дотримання положень Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».ст.87 ч.2.; - зобов`язати відповідача виконати положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ст. 87 ч.2., та положення Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, ст. 46 ч2, ст. 49 ч.2. провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 25.03.2016р.(день призначення пенсії), по цей час з врахуванням положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., та з врахуванням знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 по 20.12.1993 та здійснити виплату різниці перерахунку; - зобов`язати відповідача виконати положення статей 7, 21, 64, 113., Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внести відповідно з 25.03.2016р. (дня призначення пенсії) по цей час в пенсійну справу ОСОБА_1 , інформацію стосовно додавання відсотків до розміру пенсії, згідно положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., внести в пенсійну справу ОСОБА_1 відповідно з 25.03.2016р.(дня призначення пенсії) по цей час інформацію стосовно знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 по 20.12.1993; - визнати дії відповідача протиправними та такими, що порушують Конституцію України статті 21, 22, 24, 58; порушують пенсійне законодавство України в частині невиконання норм Закону України від 03.10.2017р. № 2148 п.2 прикінцевих положень; норм Закону України від 09.07.03 №1058 п.4 прикінцевих положень; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 застосувавши показник кратності 1,35 в розрахунку індивідуального коефіцієнту стажу з 25.03.2016 по 31.12.2017, повернути з 01.10.2017 по 31.12.2017р., показник індивідуального коефіцієнту стажу до 0,44438. В обґрунтування підстав звернення з позовом, позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 14.08.2020, незгоду з листом УПФУ від 14.08.2020 та рішенням від 11.09.2020 прийнятого на виконання рішення суду. Як вбачається з відзиву відповідача, останній зазначив, що період знаходження на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 по 20.12.1993 зараховано до стажу з 28.08.2020, оскільки в рішенні суд не було зазначено дату, з якої необхідно зарахувати стаж. Також суд зазначає, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/10716/19-а було зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 21.06.2019 та прийняти вмотивоване рішення про перерахунок пенсії на підставі вимог п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Верховний Суд у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/4556/17 зазначив, що суд здійснюючи контроль за виконанням судового рішенням не вирішує спору повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба судового контролю може бути зумовлена, зокрема, невиконанням відповідачем судового рішення, яким його зобов`язано розглянути заяву з урахуванням висновків суду; неприйняттям рішення у належній формі; іншими діями та бездіяльністю, що свідчать про ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення. При цьому слід зауважити, що, здійснюючи судовий контроль, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується. Необхідність звернення до суду з новим позовом про зобов`язання суб`єкта владних повноважень ухвалити конкретне рішення на користь позивача, як виняток, може виникнути, якщо суб`єкт владних повноважень ухвалить рішення за результатами повторного розгляду, яким особі повторно буде відмовлено без врахування висновків суду або з інших підстав, яким суд не надавав оцінки раніше. Отже, в межах зазначеної справи позивач не погоджується з діями та рішенням відповідача прийнятими на виконання вищезазначених рішень суду у справах № 200/6557/20-а та № 200/10716/19-а. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що не є тотожнім спір у справах №200/9809/20-а, № 200/6557/20-а та № 200/10716/19-а, а саме співпадають підстави (фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) позову, предмет позову в частині позовних вимог про: -визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не дотримання положень Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 4, 46 ч.2, 49 ч.2.; не дотримання положень Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».ст.87 ч.2.; - зобов`язання відповідача виконати положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ст. 87 ч.2., та положення Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, ст. 46 ч2, ст. 49 ч.2. провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 25.03.2016р.(день призначення пенсії), з врахуванням положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., та з врахуванням знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 по 20.12.1993 та здійснити виплату різниці перерахунку; - зобов`язання відповідача виконати положення статей 7, 21, 64, 113., Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внести відповідно з 25.03.2016р. (дня призначення пенсії) по цей час в пенсійну справу ОСОБА_1 , інформацію стосовно додавання відсотків до розміру пенсії, згідно положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., внести в пенсійну справу ОСОБА_1 відповідно з 25.03.2016р.(дня призначення пенсії) по 27 серпня 2020 року інформацію стосовно знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 по 20.12.1993; - визнання дії відповідача протиправними та такими, що порушують Конституцію України статті 21, 22, 24, 58; порушують пенсійне законодавство України в частині невиконання норм Закону України від 03.10.2017р. № 2148 п.2 прикінцевих положень; норм Закону України від 09.07.03 №1058 п.4 прикінцевих положень; Враховуючи наведене та положення КАС України та зважаючи, що вищезазначені вимоги позивача, щодо яких приймались рішення про закриття провадження не є ідентичними вимогам, заявленим у цій справі №200/10716/19-а та справі № 200/6557/20-а, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі в цій частині. При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 14.08.2020р., не були предметом розгляду у справі № 200/6557/20-а та № 200/10716/19-а. Проте, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 застосувавши показник кратності 1,35 в розрахунку індивідуального коефіцієнту стажу з 25.03.2016 по 31.12.2017, та повернути з 01.10.2017 по 31.12.2017р., показник індивідуального коефіцієнту стажу до 0,44438, суд зазначає, що вказані вимоги є тотожними у справі № 200/10716/19-а. В рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі № 200/10716/19-а та постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 200/10716/19-а, суди щодо вказаних вимог дійшли висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 43 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Повернення розміру індивідуального коефіцієнта стажу до 0,44438 та перерахувати індивідуальний коефіцієнт стажу з застосуванням кратності 1,35 з часу призначення пенсії по 01 жовтня 2017 року, фактично було здійснено управлінням з огляду на матеріали справи, оскільки тільки з 01 жовтня 2017 року запроваджено індивідуальний коефіцієнт стажу з застосуванням кратності

1. Суд зазначає, що підстави позову, які, на переконання позивача, є іншими (новими), є аналогічними, які вже розглядались судом щодо позовних вимог, які раніше позивач заявляв, нових підстав позову у позовній заяві не міститься. Суд зазначає, що фактично додаткові обґрунтування позивачем позовних вимог не змінює підстави позову. При цьому, предмет позову залишився незмінним. Інше формулювання позовних вимог не може бути підставою для не застосування положення пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки підстави (фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) позову, предмет позову та сторони залишаються не змінними. Зазначене свідчить про тотожність спору в цій частині у справах №200/9809/20-а та № № 200/10716/19-а, а саме співпадають підстави позову, предмет позову та сторони. Враховуючи наведені положення КАС України та зважаючи, що вимоги позивача, щодо яких приймались рішення про закриття провадження в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 застосувавши показник кратності 1,35 в розрахунку індивідуального коефіцієнту стажу з 25.03.2016 по 31.12.2017, повернути з 01.10.2017 по 31.12.2017р., показник індивідуального коефіцієнту стажу до 0,44438, є ідентичними вимогам, заявленим у цій справі №200/10716/19-а, за результатами розгляду якого, рішення суду набрало законної сили, та оскільки такі вимоги заявлені до того ж відповідача, з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в цій частині. Щодо вимог апеляційної скарги в частині вирішення судом апеляційної інстанції спору по суті, суд зазначає, що вимогами частини 3 статті 312 КАС України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал закриття провадження у справі справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з частково неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає частковому скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог. Керуючись ст. 310, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 р. у справі № 200/9809/20-а задовольнити частково. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 р. у справі № 200/9809/20-а скасувати в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про: - визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 14.08.2020р. та не дотримання положень Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 4, 46 ч.2, 49 ч.2.; не дотримання положень Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».ст.87 ч.2.; - зобов`язання відповідача виконати положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», ст. 87 ч.2., та положення Закону України від 09.07.2003р. №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, ст. 46 ч2, ст. 49 ч.2. провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 25.03.2016р.(день призначення пенсії) з врахуванням положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., та з врахуванням знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 року по 20.12.1993 року та здійснити виплату різниці перерахунку; - зобов`язання відповідача виконати положення статей 7, 21, 64, 113., Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внести відповідно з 25.03.2016р. (дня призначення пенсії) по цей час в пенсійну справу ОСОБА_1 , інформацію стосовно додавання відсотків до розміру пенсії, згідно положень ст.56 п.2 Закону України від 28.02.91 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»., внести в пенсійну справу ОСОБА_1 відповідно з 25.03.2016р.(дня призначення пенсії) по 27 серпня 2020 року інформацію стосовно знаходження ОСОБА_1 на обліку у Центрі зайнятості з 27.07.1993 року по 20.12.1993 року; - визнання дії відповідача протиправними та такими, що порушують Конституцію України статті 21, 22, 24, 58; порушують пенсійне законодавство України в частині невиконання норм Закону України від 03.10.2017р. № 2148 п.2 прикінцевих положень; норм Закону України від 09.07.03 №1058 п.4 прикінцевих положень; В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 р. у справі № 200/9809/20-а залишити без змін. Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині зазначених вимог. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 31 березня 2021 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.В. Геращенко Г.М. Міронова