Постанова 4873 № 910/3398/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" червня 2024 р. Справа№ 910/3398/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Козир Т.П. Мальченко А.О. секретар судового засідання: Мельничук О.С., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_5., від відповідача - Дяковський О.С. розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ")на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 (повний текст рішення складено 10.08.2023) у справі № 910/3398/23 (суддя Демидов В.О.) За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") до Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про визнання договору недійсним, - ВСТАНОВИВ: У 2023 році Адвокатське об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича про визнання договору недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір 10-1/21 про надання послуг від 01.10.2021 року був укладений між сторонами під впливом тяжкої обставини і на вкрай не вигідних умовах, а у позивача була відсутня внутрішня воля на укладення даного договору, тому на думку позивача є всі правові підстави визнання договору про надання послуг 10-1/21 від 01.10.2021 року недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву. 11.05.2023 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, у якій просив визнати недійсним договір №10-1/21 про надання послуг від 01.10.2021 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Лукас Лігал» та фізичною особою-підприємцем Катчиком Андрієм Трифоновичем; визнати недійсним правочин у вигляді акту наданих послуг від 30.11.2021 року, підписаного адвокатським об`єднанням «Лукас Лігал» та фізичною особою-підприємцем Катчиком Андрієм Трифоновичем. (т.1, а.с. 154-156). Додатково в обґрунтування позову позивач зазначив, що акт наданих послуг від 30.11.2021 року підписаний також на явно невигідних позивачу умовах, оскільки у дійсності відповідач не надав ніяких послуг АО «Лукас Лігал», а лише завдяки акту отримав формальну підставу не повертати виведені на його рахунок кошти. Вказує, що оспорюваний акт містить у собі невірне посилання на назву договору, а також не відповідає умовам в частині часу складання та проведення платежу. У судовому засіданні 30.05.2023 року суд першої інстанції на місці ухвалив прийняти до розгляду заяву про зміну предмета позову. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" на користь Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича витрати на правничу допомогу у розмірі 20 500 грн. 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладанні договору про надання послуг №10-1/21 від 01.10.2021 року сторонами не було порушено приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, у подальшому виконання умов договору про надання послуг було схвалено адвокатським об`єднанням «Лукас Лігал», в особі директора ОСОБА_5., що діє на підставі Статуту, шляхом складання і підписання акта наданих послуг від 30.11.2021 року, а також сплатою коштів згідно договору та акту прийнятих послуг, а тому відсутні правові підстави для визнання такого правочину недійсним. Також місцевий господарський суд зазначив, що акт наданих послуг від 30.11.2021 року є лише первинним документом, який містить найменування сторін, предмет самої передачі (роботи/послуги), посвідчує факт такої передачі, а тому не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та не підлягає визнанню недійсними. Не погодившись із прийнятим рішенням, Адвокатське об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та абсолютно необґрунтованим, оскільки воно прийняте з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції не з`ясував чи було вільним волевиявлення сторін та якою була їх внутрішня воля, чи був правочин спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та чи дійсно вони настали та чи було вчинено спірний правочин під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних умовах. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не з`ясував, яким чином та які конкретно послуги нібито замовив у відповідача позивач, яким чином позивач встановив відповідачеві як виконавцю форму їх надання та якою мала бути ця форма, та не з`ясував, яким чином відбулося реальне надання відповідачем начебто замовлених послуг. Скаржник звертає увагу, що позивач посилався на те, що спірний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, що ані відповідач не мав наміру надавати консультаційні послуги, ані позивач не потребував таких послуг відповідача, не замовляв їх, не встановлював форми їх надання, і ніякі послуги фактично не надавалися. Скаржник вважає, що та обставина, що спірні правочини не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними обставин, тобто, що ніякі послуги реально не замовлялися і не надавалися відповідачем, підтверджуються зокрема показаннями свідків, суперечливими поясненнями самого відповідача і його неспроможністю навести хоча б один конкретний приклад реального надання ним послуг, історією правовідносин та поведінкою сторін та розбіжностями між умовами спірного Договору 10-1/21 та фактичними діями сторін. Отже на думку скаржника у справі зібрано велику кількість доказів на підтвердження обставин, про які стверджує позивач, а саме на підтвердження того, що позивач працював з відповідачем в одній групі компаній «ЛУКАС», яка контролювалася відповідачем, і що керування рахунком позивача мала підлегла відповідачу бухгалтерка Лисенко Т.А., а також докази того, що позивач не замовляв і не потребував ніяких консультаційних послуг відповідача, навпаки відповідач був клієнтом позивача з 2020 року, сплачував керівнику позивача за його послуги та роботу, а з грудня 2021 року просив керівника не залишати групу компаній «ЛУКАС». Скаржник також вважає, що питання визнання недійсним правочином Договору №10-1/21 нерозривно пов`язане з визнання недійсним і акту наданих послуг від 30.11.2021 року, який також є частиною правочину, що визначає вартість послуг. На думку скаржника оспорюваний акт наданих послуг від 30.11.2021 року фактично є правочином, оскільки він встановлює, що, начебто позивач надавав відповідачу якийсь «запит» на надання йому послуг, а відповідач фактично надав послуги позивачу на конкретну суму 10 150 грн. Тобто сам по собі акт наданих послуг вже спрямований на настання прав та обов`язків, оскільки породжує у позивача обов`язок сплатити вказану в акті суму, а у відповідача - утримати її у себе. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3398/23. 21.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/3398/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року, розгляд справи призначено на 01.11.2023 року. 02.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 01.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшла заява з доказами понесення судових витрат та від Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ", позивача у справі, надійшло клопотання про визнання явки відповідача обов`язковою, клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів заяв свідків та клопотання про виклик та допит свідків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.12.2023 року. В судове засідання 06.12.2023 року з`явились представники позивача, відповідача, а також свідок. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, в судовому засіданні було здійснено допит свідка ОСОБА_1 , остання надала пояснення, відповіла на запитання позивача, відповідача та колегії суддів. За усним клопотанням представника позивача ОСОБА_5., ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до 10.01.2024 року. 10.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" надійшло клопотання про залучення процесуального правонаступника. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" в якості правонаступника Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ", розгляд справи відкладено на 21.02.2024 року, у зв`язку з відсутністю відповідача 21.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшли письмові пояснення. Крім того, 21.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про допит їх в судовому засіданні в якості свідків. В судове засідання 21.02.2024 року з`явились представники позивача, відповідача. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду. Крім того, в судовому засіданні було здійснено допит свідка ОСОБА_3 , остання надала пояснення, відповіла на запитання позивача, відповідача та колегії суддів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2024 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для допиту задоволено, викликано зазначених свідків в судове засідання та повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, зобов`язано позивача забезпечити явку свідків, витребувано у Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича документи та зобов`язано надати відповідь на питання № 2, 3, 5, 6, 7 з переліку письмових питань, визнано явку ФОП Катчика А.Т. в судове засідання обов`язковою та відкладено розгляд справи на 29.05.2024 року. 01.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!", позивача у справі, надійшло клопотання про виправлення описки в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 року виправлено описку допущену в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року. 20.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 , свідка у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 року клопотання свідка ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. 22.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшли письмові пояснення та пояснення щодо неможливості з`явитись в судове засідання. В судове засідання 22.05.2024 року з`явились представники позивача, відповідача. Представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду та представника позивача. Також, в судовому засіданні було здійснено допит свідка ОСОБА_2 , остання надала пояснення, відповіла на запитання позивача, відповідача та колегії суддів. В свою чергу, представником позивача, під час розгляду апеляційної скарги, заявлено клопотання про оголошенні перерви у розгляді справи у зв`язку з необхідністю підготовки заперечень щодо наданих позивачем пояснень, а також враховуючи неявку Катчика А.Т. та неможливістю допиту свідка ОСОБА_3 . Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання про оголошення перерви. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 26.06.2024 року. Викликано у судове засідання у свідка ОСОБА_3 для повторного допиту, а також явку Катчика Андрія Трифоновича визнано обов`язковою. 26.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, відповідача у справі, надійшла заява щодо неможливості присутності в судовому засіданні. 26.06.2024 року року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!", позивача у справі, надійшло клопотання про витребування оригіналів електронних доказів. В судовому засіданні 26.06.2024 року досліджувались докази наявні в матеріалах справи та за усним клопотанням представника позивача здійснено огляд електронних доказів, наданих представником відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.06.2024 року. В судовому засіданні 27.07.2024 року розглянуто клопотання позивача про витребування доказів щодо необґрунтованого не з`явлення в судове засідання відповідача та накладення на нього штрафних санкцій та відмовлено колегією суддів у їх задоволенні. Після цього представником позивача завлено відвід колегії суддів Агрикова О.В. (головуюча), Мальченко А.О., Козир Т.П. від розгляду даної справи з підстав упередженості. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2024 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") ОСОБА_5. про відвід колегії суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. та Мальченко А.О. від розгляду справи №910/3398/23 відмовлено. В подальшому, в судовому засіданні 27.07.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Щодо клопотання позивача про визнання обов`язковою особистої явки в судове засідання ФОП Катчик А.Т. колегія суддів зазначає наступне. В судових засіданнях 26.06.2024 року та 27.06.2024 року представник позивача вкотре наполягав на допит особисто Катчика А.Т. та просив суд визнати його явку обов`язковою. Колегія суддів звертає увагу, що вже задовольняла клопотання позивача про визнання явки Катчика А.Т. обов`язковою та зобов`язувала відповідача надати письмові відповіді на поставлені позивачем питання. В судові засідання 22.05.2024 року та 26.06.2024 року відповідач особисто не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, оскільки він знаходиться у відрядженні в підтвердження чого надав копії квитків на потяг. Так, відповідачем було надано письмові відповіді на питання позивача. В клопотанні відповідача зазначається, що його адвокат Дяковський О.С. є належним представником, обізнаним з обставинами справи та має всі повноваження надавати відповіді. (т.3, а.с. 37). Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону). Таким чином надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги. Приписами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішення Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 року. Згідно з п.3 Положення № 41 в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 до Положення №41). Пункт 6 Положення №41 визначає, що бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua, слідуючи командам системи. Таким чином, Рада адвокатів України, затвердивши в новій редакції Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, передбачила впровадження процедури електронного генерування ордерів на надання правничої (правової) допомоги адвокатом через особистий кабінет адвоката на офіційному вебсайті НААУ. Ордер, згенерований онлайн, містить усі необхідні реквізити звичайного ордеру, а також має двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. При генеруванні ордерів їм присвоюється серія кожного регіону. Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних ЄРАУ. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному вебсайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ. Наявний в матеріалах справи ордер серії СВ №1003201 від 29.03.2023 року, який у даному випадку є належним доказом підтвердження повноважень адвоката Дяковського Олександра Сергійовича діяти від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця Катчика Андрія Трифоновича, оскільки згенерований в особистому кабінеті адвоката, як того вимагає Положення №

41. Аналіз наведеного вище свідчить, що відповідач, враховуючи приписи діючого законодавства, уповноважив адвоката Дяковського Олександра Сергійовича діяти від його імені, представляти його інтереси в судових засіданнях, зокрема у справі №910/3398/23, надавати необхідні докази та пояснення щодо заявлених позовних вимог. Також, колегія суддів звертає увагу, що основним завданням адвоката є вжиття всіх можливих, передбачених законом заходів, спрямованих на захист порушеного чи оспорюваного права, в тому числі надання належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Обов`язок присутності відповідача, в даному випадку - фізичної особи-підприємця, в судових засіданнях при наявності належним чином уповноваженого представника, жодним законом не встановлена. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та свідків, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні та про відсутність підстав ще раз відкладати розгляд справи і викликати особисто Катчика А.Т . Щодо клопотання позивача про дослідження обставин не з`явлення у судові засідання 22.05.2024 року та 26.06.2024 року Катчика А.Т. особисто, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки дані обставини не входять до предмету доказування у даній справі та не стосуються спору по суті. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє усне клопотання позивача, заявлене в судовому засіданні 27.06.2024 року про повторне визнання обов`язковою особистої явки в судове засідання ФОП Катчик А.Т. Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи заяв свідків в оригіналі колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з даного клопотання позивач просить суд долучити до матеріалів справи оригінали заяв свідків, а саме заяву свідка ОСОБА_1 від 01.03.2023 року, заяву свідка ОСОБА_2 від 16.02.2023 року та заяву свідка ОСОБА_3 від 16.02.2023 року. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять копії заяви свідка ОСОБА_2 від 16.02.2023 року, ОСОБА_1 від 01.03.2023 року та ОСОБА_3 від 16.02.2023 року. (т.1, а.с. 46-49). Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем оригінали заяв свідків не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, позивач не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Втім, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо відповідності поданих позивачем копій заяв свідків, які містяться в матеріалах справи, а тому колегія суддів не вбачає підстав для долучення до матеріалів справи оригіналів заяв свідків, а саме заяву свідка ОСОБА_1 від 01.03.2023 року, заяву свідка ОСОБА_2 від 16.02.2023 року та заяву свідка ОСОБА_3 від 16.02.2023 року. В судових засіданнях 06.12.2023 року, 21.02.2024 року та 22.05.2024 року здійснено допит свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дані свідки в судових засіданнях підтвердили відомості, які викладені в їх письмових заявах, що наявні в матеріалах справи. (т.1, а.с. 46. 47,-48, 49). Щодо клопотання позивача заявлених в судових засіданнях 26.06.2024 року та 27.06.2024 року про виклик свідка ОСОБА_3 для завершення допиту у порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне. За приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Згідно зі статтею 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. Відповідно до частини першої статті 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Згідно з частиною першою статті 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Правовий аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передумовою для виклика свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. При цьому згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Як вже було вище зазначено, матеріали справи містять копію заяви свідка ОСОБА_3 від 16.02.2023 року. (т.1, а.с. 46-49), а в судовому засіданні вона підтвердила викладене у її заяві. Враховуючи, що наявність сумнівів у суду щодо змісту, достовірності чи повноти, як і оцінка доказів (в тому числі щодо їх суперечності обставинам викладеним свідком у заяві) є виключно суб`єктивним фактором (згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням), то колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні передбачені частиною першою статті 89 Господарського процесуального кодексу України обставин для необхідності у виклику цих свідків. Колегія суддів також звертає увагу, що позивачем у своєму клопотанні про виклик свідків для допиту не зазначені ті обставини, які викладені свідком у заяві та які суперечать іншим доказам або мають викликати у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Правовий аналіз наведених положень статей 86, 88, 89 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що виклик свідка не є обов`язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 901/2027/13, від 26.05.2022 року у справі № 908/2828/19 та від 27.04.2023 року у справі №927/738/19). З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про виклик свідків для завершення допиту в судове засідання з мотивів недоцільності та відсутності підстав передбачених частиною першою статті 89 Господарського процесуального кодексу України, що не можна вважати таким, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2021 року між фізичною особою-підприємцем Катчик Андрієм Трифоновичем (далі - виконавець, відповідач) та АО "Лукас Лігал" в особі директора ОСОБА_5., що діє на підставі Статуту (далі - замовник, позивач) укладено договір про надання послуг №10-1/21 (далі - договір), відповідно до умов 1.1 якого виконавець зобов`язується за попереднім запитом та у встановленій замовником формі надавати консультаційні послуги з управління, визначені п.п. 1.2 договору (далі - послуги), на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти їх та оплатити у встановленому договором порядку. (т.1, а.с. 68). Відповідно до п. 1.2 договору консультаційними послугами з управління є, зокрема: 1) консультування щодо операційної роботи замовника; 2) дослідження ринку заробітних плат; 3) дослідження і надання відповідної інформації щодо заробітних плат на ринку за необхідними позиціями; 4) оцінка відповідності кваліфікації і професіоналізму працівників замовника його цілям і стратегії; 5) контроль за дотриманням ключових показників ефективності працівниками замовника; 6) посередницькі послуги з організації корпоративних заходів як пізнавально-бізнесових, так і розважальних; 7) інші послуги за запитом замовника. Вартість консультаційних послуг відповідно до цього договору становить загальну суму, сплачену замовником за результатом надання послуг, протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акта наданих послуг (п. 3.1 договору). За згодою сторін оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.2 договору). Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1 договору). Також, 30.11.2021 року сторонами підписано акт наданих послуг, відповідно до якого згідно з договором про надання консультаційних послуг №10-1/21 від 01.10.2021 року виконавцем за запитом замовника надано консультаційні послуги щодо операційної роботи замовника, загальна вартість яких становить 10 150,00 грн (п. 1 акту наданих послуг). (т.1, зворот а.с. 68). Відповідно до п. 2 акту наданих послуг замовником вказані послуги прийнято у повному обсязі, претензій до якості та строків наданих послуг не має. Суд першої інстанції також встановив, що договір про надання послуг №10-1/21 від 01.10.2021 року та акт наданих послуг від 30.11.2021 року підписаний, як фізичною особою-підприємцем Катчик Андрієм Трифоновичем, так і АО "Лукас Лігал" в особі директора ОСОБА_5., що діє на підставі Статуту, що сторонами не заперечується. Також в матеріалах справи містяться банківські виписки з яких вбачається, що позивач здійснював оплату послуг відповідачу по спірному правочину. (т.1, а.с. 51-52). Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що адвокатське об`єднання "Лукас Лігал" ніколи не мало ніякого подібного волевиявлення, а оспорюваний договір не був спрямований на створення юридичних наслідків, про які у ньому йшлося, тобто для надання відповідачем якихось послуг позивачу. На думку позивача спірний договір мав на меті лише слугувати формальною підставою для виведення коштів з рахунку юридичної особи. В позовній заяві позивач посилається зокрема на ст. 203, 215 та ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та свідків погоджується з місцевим господарським судом щодо відсутності в даному випадку підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Крім цього, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. Відповідний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №506/450/19. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що зі змісту п. 3.1. договору вбачається, що вартість послуг визначається в акті приймання-передачі, який підписано з боку позивача. Аналізуючи оспорюваний договір, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені спірним договором, вбачається, що назва договору відповідає його змісту, умови договору викладені коротко, лаконічно та не двозначно, при підписанні договору позивач погодився з умовами цього договору, спірний договір підписано директором товариства самостійно, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків. Під час розгляду справи, позивач неодноразово підкреслював, що спірний договір не має таких істотних умов, як ціна, що в свою чергу свідчить на його думку про не укладеність спірного договору. Стаття 233 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Такі правочини мають ваду волі, оскільки їх укладення здійснюється за таких обставин, в яких порушене нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Відповідно до частини першої статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Отже, для визнання правочину недійсним з підстави, передбаченої статтею 233 Цивільного кодексу України, позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; (при цьому слід мати на увазі, що тяжка обставина має бути саме для тієї особи, яка вчинила правочин) 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та / або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був б вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини. Подібні висновки щодо застосування статті 233 Цивільного кодексу України є сталими та викладені в численних постановах Верховного Суду, зокрема в постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 907/738/16, від 21 червня 2022 року у справі № 925/1701/20 та від 07 вересня 2023 року у справі №910/20709/21. Таким чином для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 Цивільного кодексу України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов ( під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах). Встановлена статтею 233 Цивільного кодексу України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 Цивільного кодексу України. Колегія суддів також зазначає про те, що ці висновки щодо застосування статті 233 Цивільного кодексу України є загальними та застосовуються незалежно від того, який саме вид договору оспорюється та які обставини наведені позивачами в обґрунтування наявності тяжких обставин. При цьому, колегія суддів зазначає про те, що доведення зазначених обставин покладається саме на позивача, а поняття «тяжка обставина» є оцінювальною категорією і має визначатися судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин конкретної справи. З позовної заяви вбачається, що позивач, як на наявність у нього тяжких обставин, внаслідок яких він вчинив спірний договір зазначає, що АО «ЛУКАС ЛІГАЛ» перебувало у залежності від Катчика А.Т. , оскільки він міг істотно перешкодити роботі позивача, маючи вплив і на підлеглу йому бухгалтера ОСОБА_6 , і на технічні засоби, якими користувалось адвокатське об`єднання (наприклад, Катчик А.Т. , як власник всієї групи компаній контролював доступ до електронної пошти з доменом ІНФОРМАЦІЯ_1, через яку АО «ЛУКАС ЛІГАЛ» листувалось з клієнтами, і доступ на сервер, на якому зберігалися робочі документи цього адвокатського об`єднання, а також він через свої компанії виступав орендарем приміщень коворкінгу Beeworking за адресою АДРЕСА_1 , де зберігалися документи і деякі особисті речі юристів). Також позивач зазначив, що АО «ЛУКАС ЛІГАЛ» мало також супроводжувати справи багатьох клієнтів, кошти ведення яких вже були Катчиком А.Т. виведені з рахунку позивача за допомогою бухгалтера ОСОБА_6 . Таким чином, на думку позивача у випадку відмови підписати оскаржуваний договір, Катчик А.Т. міг фактично миттєво заблокувати роботу АО «ЛУКАС ЛІГАЛ», утримуючи в офісних приміщеннях групи компанії Лукас документи позивача та його клієнтів, відключивши адвокатів від доступу до сервера, корпоративної електронної пошти тощо. Отже, позивач зазначає, що маючи такі важелі впливу Катчик А.Т. фактично примусив АО «ЛУКАС ЛІГАЛ» в особі ОСОБА_5. підписати оскаржувані договір про надання послуг та акт наданих послуг. Відтак, позивач стверджує, що ФОП Катчик А.Т. не надавав ніяких послуг нікому з групи компаній «Лукас», зокрема і АО «ЛУКАС ЛІГАЛ». В підтвердження зазначеного, позивачем додано до матеріалів справи (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АО «Лукас Ліагл», протокол установчих зборів АО «Крестон Джі Сі Джі Лігал» від 22.02.2020 року, Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Джі Сі Джі Едвайзорі», довідку з пенсійного фонду форми ОК-7 ОСОБА_1 , договір №03-09/20 про надання правової допомоги від 03.09.2020 року, витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Лукас Аудит», витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Лукас Консалтинг», витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Лукас Едвайзорі», заява ОСОБА_7 до ДУ «Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю» про надання роз`яснення, витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Крестон Джі Сі Джі», трудова книжка ОСОБА_5. , лист аудиторської палати України №01-01-21/764 віл 24.09.2021 року, протокол №1 зборів ради АО «Крестон Джі Сі Джі Лігал», скріншоти з електронної пошти, військовий квиток ОСОБА_5., протокол №10/09/2021 загальних зборів ТОВ «Крестон Джі Сі Джі Едвайзор» від 10.09.2021 року, заява свідка ОСОБА_2 , Заява свідка ОСОБА_1 , заява свідка ОСОБА_3 , банківська виписка за період з 01.09.2021 року по 01.03.2023 року та за період з 20.07.2020 року по 28.12.2022 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 року по справі №910/9/23, позовну заяву, відзив на позов та відповідь на питання в порядку виконання ухвали суду по справі №910/9/23, договір №10-1/21 від 01.10.2021 року, акт наданих послуг від 30.11.2021 року, скріншоти з месенджера). На думку позивача вказані докази підтверджують, що: АО «Лукас Лігал» перебувало у залежності від Катчика А.Т. ; з рахунків товариства бухгалтером Катчика А.Т. перераховувались грошові кошти не на потреби АО «Лукас Лігал». Однак, колегія суддів зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, сукупності двох елементів (наявність тяжкої обставини та наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину), за якими вчинений ним оскаржуваний договір може бути визнаний судом недійсним виходячи з наступного. Колегія суддів вважає, що доводи позивача з приводу того, що АО «ЛУКАС ЛІГАЛ» перебувало у залежності від Катчика А.Т. з врахуванням викладених вище обставин є міркуванням позивача, яке не може бути покладено в основу підстав для визнання недійсним оскаржуваного правочину, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач потрапив у залежність від Катчика А.Т. у протизаконний спосіб та те, що така залежність була для позивача тяжкою обставиною, оскільки, як вбачається з позовної заяви позивач та виступів представника позивача, позивач добровільно та задля співпраці з Катчиком А.Т. вступив з ним у цивільно-правові відносини. Очевидно, що дії позивача у вигляді співпраці з Катчиком А.Т. сулугували наміром для здійснення позивачем своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку. При цьому, як зазначає представник позивача (фіксація судового засідання 22.05.2024 року, від 41:30 хв. до 42:30 хв.) він добровільно віддав електронний ключ (ЕЦП) для здійснення платежів. За п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Згідно до вимог ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані: · забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; · невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа. Відповідальність за зберігання та використання особистого ключа несе власник ключа. Власник особистого ключа не має права передавати носій інформації з ключем третім особам та/або повідомляти їм пароль до ключа. Відповідальність за схоронність носіїв ключової інформації несе власник ключа. Представник позивача будучі адвокатом мав бути обізнаним про заборону передавати інформацію з ключа та про відповідальність за схоронність носіїв ключової інформації. Суб`єктивна оцінка представника позивача дій бухгалтера ОСОБА_6., яка начебто вимагала у нього ключ, що на думку позивача підтверджується листуванням в месенджері (т.1, а.с. 73-75) не спростовують факту добровільного передання ОСОБА_8 електронного ключа та не доведеності впливу тяжких обставин для таких дій з його боку. Також колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Виходячи з правової природи договорів про надання послуг, такі споживаються в процесі вчинення певних дій або здійснення діяльності. Тобто, такі договори не мають матеріалізованого результату та чинне законодавство не встановлює обов`язок складання будь-яких актів про надання послуг. Однак, враховуючи принцип свободи договору, сторони скористались своїм правом та передбачили у вищевказаному договорі обов`язковість підписання актів приймання-передачі. При цьому, колегія суддів зазначає, що консультаційні послуги - це інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, які надаються замовнику з метою удосконалення організації і порядку здійснення господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язаний оплатити виконавцю зазначену послугу. Надання власне замовнику консультаційних послуг, є одним із елементів предмету даного договору, обсяги та порядок надання таких послуг і їх документальне оформлення визначені договором. Отже, доводи скаржника щодо неможливості пояснити представником відповідача, які саме надавалися послуги за спірним договором та надати додаткові докази надання таких послуг, окрім наявного в матеріалах справи акту наданих послуг колегія суддів критично оцінює з підстав того, що спірним договором передбачено надання специфічних послуг, зокрема консультаційні послуги, які по суті можуть мати вигляд у здійсненні усної консультації. У судовому засіданні 26.06.2024 року за усним клопотанням представника позивача були досліджені оригінали презентації, які, як стверджує відповідач були виконані ним на замовлення позивача по спірному правочину. Представник позивача заперечував, що дана презентація була виконана саме для АО «Лукас Лігал» та на виконання спірного договору. Представник відповідача наполягав на зворотному. Заперечуючи факт виконання відповідачем умов договору, представник позивача зазначав, що презентація не входить в предмет договору (п. 1.1.) та у КВЕДІ відповідача відсутній такий вид діяльності - як створення презентацій. Колегія суддів не бере до уваги вищезазначене твердження сторін, оскільки виконання/не виконання договору не входить до предмету доказування в межах заявлених позовних вимог. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 201/8412/18. Одночасно, колегія суддів підкреслює, що враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, питання виконання/невиконання договору не входить до меж доказування у спорі про визнання недійсним договору на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявності у нього тяжкої обставини, внаслідок виникнення якої він змушений був укласти спірний правочин та яку він міг усунути, уклавши спірний договір. Колегія суддів також зазначає, що позивач не довів обставин укладення спірного договору на невигідних для нього умовах. Невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження, як наявності тяжких обставин, так і причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину і не зазначено, яким чином внаслідок вчинення спірного правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину. Також умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними, тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Усупереч зазначеному, позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що умови правочину були вкрай невигідними для нього та те, що договір був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини, що ним не правильно сприймались фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення, тому визнання спірного договору недійсним з правових підстав, заявленими позивачем, колегія суддів не вбачає за можливе. Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на протязі всіх судових засідань в суді апеляційної інстанції представник позивача підкреслював, що: підписуючи спірний договір він усвідомлював, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків і може бути визнаний недійсним в судовому порядку; всі зібрані у матеріалах справи докази підтверджують відсутність реального наміру у сторін для настання правових наслідків обумовлених цим договором. (вказане підтверджується фіксацією звукозаписом судових засідань). Зазначене позивачем може свідчить про ознаки фіктивності такого правочину. (ст. 234 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивному правочині воля його учасників по суті присутня, але вона спрямована не на те, щоб створити між її учасниками будь-який юридичний зв`язок, а на те, щоб створити лише видимість цього зв`язку. Це юридична фікція. Однак, колегія суддів зауважує, що хоча, звичайно, саме національні суди повинні визначати правильну правову кваліфікацію позовів на підставі національного законодавства, це має відбуватися із дотриманням принципу справедливого судового розгляду, що передбачає надання належного обґрунтування принаймні стосовно питань, які є вирішальними для результату розгляду справи. Недостатньо чіткі підстави для зміни правової кваліфікації позову заявника мають розглядатися як повністю невиправдані та такі, що суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу. Отже, принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. За таких умов необхідно зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права аргументувати свою позицію в умовах нової кваліфікації. У контексті спірних правовідносин Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначає, що розсуд суду не є безмежним навіть у площині захисту порушених інтересів, тому в абзаці 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Спір, що розглядається, стосується визнання недійсним договору. Правомірність правочину згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України презюмується, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зважаючи на вимоги статті 215 Цивільного кодексу України, у частині 3 якої, зокрема, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, можна дійти висновку, що у спорах про визнання недійсними договорів принцип "jura novit curia", застосовується лише до правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом. В даному спорі спірний договір є оспорюваним, однак позивачем не заявлялась така підстава позову як фіктивність спірного договору (ст.234 Цивільного кодексу України), а колегія суддів обмежена підставами позову, визначеними самим позивачем. Враховуючи, вищевикладене, оскільки обставини та підстави, наведені позивачем для визнання недійсним оспорюваного договору не знайшли свого підтвердження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Щодо доводів скаржника про не врахування наявних в матеріалів справи заяв свідків колегія суддів зазначає наступне. Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, доводи позивача про те, що факт відсутності реального виконання договору підтверджується заявами свідків є безпідставним, оскільки обставини здійснення господарської операції можуть бути встановлені лише на підставі письмових доказів, якими є первинні бухгалтерські документи або інші документи, які переконливо підтверджують реальний рух активів та свідчать про фактичні обставини надання послуг, в даному випадку консультаційних послуг. (Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19, від 25.06.2020 року у справі №924/233/18). Щодо тверджень скаржника, що оспорюваний акт наданих послуг від 30.11.2021 року фактично є правочином колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 серпня 2022 року у справі №916/546/21 зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту. Колегія суддів погоджується із визначеною місцевим господарським судом правовою природою оскаржуваного акту, саме як первинного документу, підписаного на виконання умов договору, оскільки такий акт містить найменування сторін, предмет самої передачі (роботи/послуги) та посвідчує факт такої передачі. Отже, спірний акт приймання-передачі не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки є лише первинним документом, а тому не може визнаватися недійсним. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2018 року по справі № 916/613/17 визначено те, що акти приймання-передачі підписані на виконання умов договору не є правочинами, відтак, не можуть бути визнані недійсними, оскільки відповідний спосіб захисту не може відновити права або законні інтереси позивача. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРЖНИК "ЛУКАС АУДИТ" КАТ ЧІК ПОВЕРНИ БОРГИ З! С! У!" (правонаступник Адвокатського об`єднання "ЛУКАС ЛІГАЛ") на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/3398/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/3398/23 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3398/23. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 02.07.2024 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді Т.П. Козир А.О. Мальченко