Постанова 4873 № 910/21682/15 (910/7418/23)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2024 р. Справа№910/21682/15 (910/7418/23) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пантелієнка В.О. суддів: Сотнікова С.В. Доманської М.Л. секретар судового засідання Нечасний О.Л. за участю представників: від ГУ ДПС у Полтавській області - Лазурович С.С. (за відеозв`язком); від ДП «Конярство України» - Нестеришин Т.С. ордер АА №1051669 від 13.11.2023р.; від Фонду державного майна України - Кібець Є.О. посвідчення, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) на ухвалу господарського суду м.Києва від 13.09.2023р. (повний текст складено 13.09.2023р.) у справі №910/21682/15(910/7418/23) (суддя Чеберяк П.П.) за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до Державного підприємства (далі - ДП) "Конярство України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України про стягнення податкового боргу в розмірі 2 625 623,15 грн. в межах справи №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) фірма "Астарта-Київ" до ДП «Конярство України» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду м.Києва від 13.09.2023р. у справі №910/21682/15(910/7418/23) закрито провадження у справі №910/21682/15(910/7418/23) за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до ДП "Конярство України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України про стягнення податкової заборгованості в розмірі 2 625 623,15 грн. в межах справи №910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України". Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 29.09.2023р. ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 13.09.2023р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким направити справу №910/21682/15(910/7418/23) до господарського суду м.Києва для продовження розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ДП "Конярство України" просить відмовити ГУ ДПС у Полтавській області у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 13.09.2023р. залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу господарського суду м.Києва від 13.09.2023р. у справі №910/21682/15(910/7418/23) та призначено її до розгляду на 13.11.2023р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023р. задоволено клопотання ДП "Конярство України" про зупинення апеляційного провадження у справі №910/21682/15(910/7418/23); зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на ухвалу господарського суду м.Києва від 13.09.2023р. у справі №910/21682/15(910/7418/23) за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до ДП "Конярство України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України про стягнення податкового боргу в розмірі 2 625 623,15 грн. в межах справи №910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України» до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023р. і на рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2022р. по справі №908/129/22(908/1333/22). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024р. було поновлено апеляційне провадження у справі №910/21682/15(910/7418/23); призначено розгляд апеляційної скарги на 01.07.2024р. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У провадженні господарського суду м.Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою ТОВ фірма "Астарта-Київ" про банкрутство ДП "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою господарського суду м.Києва від 15.10.2015р. ГУ ДПС у Полтавській області звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до ДП "Конярство України" про стягнення земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2 625 623,15 грн. Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.05.2023р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду в межах справи №910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України" за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою господарського суду м.Києва від 27.07.2023р. було постановлено здійснювати розгляд справи №910/21682/15(910/7418/23) за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення податкової заборгованості по земельному податку з юридичних осіб, що виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з земельного податку по деклараціях за 2021-2023 роки. За змістом ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до ч.1 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч.2 ст.7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021р. у справі №905/2030/19 сформувала правовий висновок щодо того, що з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023р. у справі №320/12137/20 відступила від наведених висновків Великої Палати, з огляду на наступне. Аналіз змісту наведених приписів ст.7 КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні. Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ. Водночас у п.8 ч.1 ст.20 ГПК України йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у ст.7 КУзПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник». При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме ч.1 ст.20 ГПК України, п.8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Враховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023р. у справі №908/129/22(908/1333/22). Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.11.2023р. у справі №908/129/22(908/1333/22) наголосила на наступному. Після прийняття 13.04.2023р. Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №320/12137/20 не змінилося законодавство, не змінився порядок врегулювання спірних правовідносин, не виявлено ані застарілості правового підходу щодо визначення юрисдикції подібних спорів, ані неефективності такого підходу внаслідок змін у правовому регулюванні, ані будь-яких вад попереднього судового рішення. Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатись у тому, що спосіб, у який тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії (№ 1)» (Scordino v. Italy) (№ 1)) [ВП], заява № 36813/97, пункти 190 та 191). У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47). Відступ протягом незначного проміжку часу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023р. у справі №320/12137/20, з урахуванням того, що не відбулися зміни в законодавстві, не змінився порядок врегулювання спірних правовідносин, не виявлено ані застарілості правового підходу щодо визначення юрисдикції подібних спорів, ані неефективності такого підходу внаслідок змін у правовому регулюванні, ані будь-яких вад попереднього судового рішення, не сприятиме єдності судової практики, правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи, а Велика Палата Верховного Суду може стати джерелом цієї правової невизначеності, що послабить довіру громадськості до судової системи. ЄСПЛ у рішенні від 12.07.2001р. у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява №44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29). З огляду на викладене, вимоги платника податку (в тому числі після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення податкової заборгованості унормована приписами Податкового кодексу України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства. Пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Тому місцевий суд законно і обґрунтовано закрив провадження у справі №910/21682/15(910/7418/23) за позовом ГУ ДПС у Полтавській області до ДП «Конярство України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України про стягнення податкової заборгованості в розмірі 2 625 623,15 грн. в межах справи №910/21682/15 про банкрутство ДП «Конярство України». Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м.Києва від 13.09.2023р. по справі №910/21682/15(910/7418/23) - без змін. Справу №910/21682/15(910/7418/23) повернути до господарського суду м.Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складений та підписаний 02.07.2024р. Головуючий суддя В.О. Пантелієнко Судді С.В. Сотніков М.Л. Доманська