Ухвала КАС ВС № 552/880/21

УХВАЛА 01 липня 2024 року м. Київ справа №552/880/21 адміністративне провадження № К/990/24954/24 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 552/880/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди,- УСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: Державна казначейська служба України, в якому просив: - за протиправне, рецидивне, тривале у часі невиконання грошового зобов`язання (заборгованості по пенсії), що виникло за остаточним рішенням національного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 440/828/19, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за період з 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2021 року на користь пенсіонера за вислугою років та учасника бойових дій ОСОБА_1 76162,01 грн, що складається з інфляційних збитків у розмірі 27493,01 грн, 3% відсотків річних за період з 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 15669 грн та моральної шкоди у розмірі 33 (тридцять три) тисячі гривень. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2021 року по справі № 552/880/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інфляційні збитки за період з 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2021 року у розмірі 27493 грн. 01 коп., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 15669 грн, моральну шкоду у розмірі 5000 грн, а всього 48162 грн. 01 коп. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтава від 31 травня 2021 року скасовано, провадження у справі закрито. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про передачу справи за встановленою юрисдикцією - задоволено. Передано справу № 552/880/21 до Полтавського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи. Вказана справа розглядалася адміністративними судами неодноразово. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року залишено без змін. Не погодившись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 552/880/21 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина 2 статті 257 КАС України). У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Проте позивач у касаційній скарзі не формулює таке питання, не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами чинного законодавства в інших справах у подібних правовідносинах. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що справа має виняткове значення для нього. Однак, колегія суддів стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи зазначає, що в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. За відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом прийнятною. Отже, посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер, тому не можуть вважатися винятковими випадками. Також в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник, посилаючись на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Водночас спір у цій справі не віднесено до категорії спорів, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини четвертої статі 257 КАС України. Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні. Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 552/880/21. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді А. Ю. Бучик Л. В. Тацій