Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1546/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1546/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 в адміністративній справі №160/1546/24 (суддя Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якій позивач просила суд; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.11.2023 року №045650017272, обл. №35185/03-16 від 10.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.09.1992 року по 16.08.1993 року та з 01.09.1993 року по 05.07.1994 року, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2023 року про призначення її пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045650017272 від 10.11.2023 року про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 01.09.1992 року по 16.08.1993 року та з 01.09.1993 року по 05.07.1994 року, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2023 року про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні та з урахуванням зарахованих періодів роботи позивача цим судовим рішенням. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі . Апеляційна скарга обгрунтована тим, що згідно пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення (станом на 01.01.1993) документами не підтверджено. Відповідно до статті 55 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відмовлено. Враховуючи вищевикладене, з врахуванням поданих позивачем документів підстави для призначення дострокової пенсії з 02.11.2023 із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відсутні. Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, позивач є громадянкою України, що підтверджено паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданим 19.03.2002 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 26.09.2023 року. Зазначене посвідчення вказує до того ж на те, що Позивач станом на 01.01.1993 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. 02.11.2023 року позивач через сервісний центр звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року. До заяви на підтвердження свого проживання та трудової діяльності в зоні гарантованого добровільного відселення позивачем надано також відповідні документи, зокрема серед них: - довідку №41, видану 02.06.1987 року військовою частиною № НОМЕР_5 АДРЕСА_2 ; - довідку №207, видану 28.08.1992 року Домоуправлінням № 16 відділення Морської інженерної служби м. ІНФОРМАЦІЯ_1 Могильовської області БССР, про проживання у період з червня 1976 року по серпень 1992 року; - довідку №171, видану 27.09.1991 року військовою частиною № НОМЕР_5 АДРЕСА_2 про проживання у період з 01 червня 1976 року по 01 червня 1987 року у військовому містечку "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке входило до зони з правом на відселення; - копії трудової книжки (серія НОМЕР_1 ), посвідчення про закінчення Могильовського музичного училища (серія НОМЕР_7 ) та довідки від 16.10.2023 року №4 щодо трудової діяльності в Биховській дитячій музикальній школі. За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.11.2023 року №045650017272 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Означене рішення обґрунтоване тим, що проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення (станом на 01.01.1993) документами не підтверджено. По результатам розгляду наданих документів Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що страховий стаж позивача становить 38 років, 09 місяців. Окремо вказав, що не зараховані періоди роботи: - з 01.09.1992 року по 16.08.1993 року, оскільки запис до трудової книжки внесено іноземною мовою та відсутній нотаріально завірений переклад; - з 01.09.1993 року по 05.07.1994 року, оскільки печатка, якою завірено запис про роботу, потребує нотаріально завіреного перекладу. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області області також вказали, що згідно із Переліком населених пунктів зони відчудження Республіки Білорусь населений пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній та не підтверджено період проживання на момент аварії, оскільки позивач навчалася в м. Могильов (БССР) з 01.09.1982 року по 27.06.1986 року. Беручи до уваги вищезазначене та у відповідності до ст.55 Закону №796-ХІІ, у призначенні пенсії позивачу за віком із зменшенням пенсійного віку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило. Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії від 10.11.2023 року, а також з незарахуванням до страхового стажу переодів роботи з 01.09.1992 року по 16.08.1993 року та з 01.09.1993 року по 05.07.1994 року, а також періоду проживання з 01.09.1982 року по 27.06.1986 року в зоні відчудження Республіки Білорусь (населений пункт ІНФОРМАЦІЯ_1), позивач звернулася до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Так, спір між позивачем та відповідачем у даній ситуації виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення і відсутністю посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи та відповідно права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХП, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003р. № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058), Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Згідно частини 1 статті 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом № 796-XII. Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Приписами статті 9 Закону №796-ХІІ встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Відповідно до частин 1, 3 статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Відповідно до п.п. 7 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи:документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Цей перелік є застосовним для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019р. у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019р. по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) від 10.04.2019р. у справі №162/760/17 (№14-550цс18) зазначалось, що право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 26.09.2023 року. Зазначене посвідчення вказує до того ж на те, що Позивач станом на 01.01.1993 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Станом на час звернення за призначенням пенсії (у спірному випадку 02.11.2023) позивач набула 56-річного віку. Фактичною підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стала відсутність документального підтвердження її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року. У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування до стажу, що надає право пенсію, наступних періодів роботи: з 01.09.1992 року по 16.08.1993 року та з 01.09.1993 року по 05.07.1994 року. Вказані періоди роботи зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а саме; - 01.09.1992 року - прийнята на посаду концертмейстера хореографічних дисциплін в Дитячу хореографічну школу м. Мінськ; 16.08.1993 року - звільнена з вказаної посади у звязку із закінченням терміну; - 01.09.1993 року - прийнята на посаду концертмейстера в середню школу №168 Октябрьського району м. Мінськ; 05.07.1994 року - звільнена з вказаної посади за власним бажанням у звязку зі зміною місця проживання. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності. Право на призначення пенсії у позивача не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи має зараховуватися до трудового стажу. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Щодо періоду навчання в м. Могильов (БССР) з 01.09.1982 року по 27.06.1986 року, суд зазначає. Позивач надала основний документ, що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 вона проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, рішення та дії яких оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий її статус скасований. Тому, підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи відсутні. Крім того, період постійного проживання позивача з 26.04.1986 по 31.07.1987 в закритому військовому містечку за адресою: АДРЕСА_3 , яке входило до зони з правом на відселення, підтверджений наявними у справі довідками №207, №171. Слід зазначити, що постійне проживання особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Згідно із даних, зазначених в наданій трудовій книжці серія НОМЕР_1 , в період з 01.08.1986 року по 12.08.1992 року позивач працювала викладачем в Биховській дитячій музикальній школі. 12.08.1992 року була звільнена за власним бажанням, у зв`язку зі зміною місця проживання. Відповідні довідки про трудову діяльність за вказаний період надавались до пенсійного органу. Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновкау, що період (з 01.08.1986 року по 12.08.1992 року) позивач має право на додаткове зменшення віку виходу на пенсію - 3 роки (1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи). Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай