Ухвала КЦС ВС № 600/1408/15-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2024 року м. Київ справа № 600/1408/15-ц провадження № 61-5506ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник Ігор Васильович, на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі, ВСТАНОВИВ: 27 липня 2017 року Козівський районний суд Тернопільської області видав виконавчий лист у справі № 2/600/31/2016 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованості за договорами про іпотечний кредит. Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2021 року замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк». У квітні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2/600/31/2016. Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року заяву АТ «Сенс Банк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа № 2/600/31/2016 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит від 14 серпня 2008 року № MRTG-000000014057 у розмірі 52 245,80 доларів США та за договором про іпотечний кредит від 14 серпня 2008 року № MRTG-000000014058 у розмірі 54 800,96 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 2 873 135,04 грн (один долар США = 26,84 грн, відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 17 березня 2016 року). Задовольняючи заяву суд першої інстанції керувався підпунктом 17.4 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідно до якої, замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Оскільки оригінал виконавчого листа № 2/600/31/2016 було повернуто державним виконавцем, однак до стягувача виконавчий лист не надходив, заява АТ «Сенс Банк»підлягає задоволенню. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, керувався тим, що факт відсутності виконавчого документа в органі державної виконавчої служби є підставою для задоволення заяви АТ «Сенс Банк». Обставини, що склалися об`єктивно не залежали від дій чи бездіяльності стягувача, який вважав, що виконавчі дії вчиняються, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник І. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 березня 2024 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 березня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Зокрема, заявник зазначає, що суд першої інстанції не встановив належним чином усі фактичні обставини (чи поверталось поштове відправлення до відділу державної виконавчої служби, чи отримував стягувач поштове відправлення, чи був виконавчий лист втрачений при пересиланні). Суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення вищезазначених аргументів та передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про видачу дубліката виконавчого листа. Також, судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Заявник вважає, що довідка АТ «Сенс Банк» від 26 квітня 2023 року № 853889 про ненадходження виконавчого листа № 2/600/31/2016 та постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа до АТ «Альфа Банк» (АТ «Сенс Банк») є недопустимим доказом. Заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 2-1211/10 (провадження № 61-1461св19), відповідно до яких довідка банку не може вважатися доказом відсутності у нього виконавчого листа. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. У частині першій статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно із пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку, і за змістом наведеної правової норми постанова апеляційного суду прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про видачу дубліката виконавчого документа або відмову у його видачі підлягає касаційному оскарженню. У частині четвертій статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2016 року у справі №600/1408/15-ц стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014057 від 14 серпня 2008 року в розмірі 52 245,80 доларів США та договором про іпотечний кредит №MRTG-000000014058 від 14 серпня 2008 року в розмірі 54 800,96 доларів США, що за курсом один долар США 26,84 грн, відповідно службового розпорядження Національного банку України від 17 березня 2016 року, складає 2 873 135,04 грн. У порядку виконання цього судового рішення, яке набрало законної сили, 27 липня 2017 року Козівським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №2/600/1408/15-ц. Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2021 року у справі №600/1408/15-ц замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк». Згідно із даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк». 23 лютого 2021 року державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 64617846 з примусового виконання виконавчого листа Козівського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року № 2/600/31/2016 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит №MRTG-000000014057 від 14 серпня 2008 року в розмірі 52 245,80 доларів США та договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014058 від 14 серпня 2008 року в розмірі 54 800,96 доларів США, що за курсом один долар США 26,84 грн, відповідно службового розпорядження Національного банку України від 17 березня 2016 року, складає 2 873 135,04 грн. Постановою державного виконавця Козівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 23 червня 2022 року виконавчий лист № 2/600/31/2016 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до листа начальника Козівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 21 квітня 2023 року № 5293 виконавчий лист направлено на адресу стягувача. Згідно із довідкою АТ «Сенс Банк» від 26 квітня 2023 року, виконавчий лист Козівського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2017 року № 2/600/31/2016 у період з 29 червня 2022 року до 26 квітня 2023 року до АТ «Сенс Банк» не надходив. Відповідно до інформації з автоматизованої бази даних виконавчих проваджень виконавчий лист № 2/600/31/2016 на виконанні не перебуває. Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 17 березня 2016 року у справі №600/1408/15-ц, на час розгляду справи, не виконано. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно із підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Задовольняючи заяву АТ «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відсутність виконавчого документа про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про іпотечний кредит від 14 серпня 2008 року № MRTG-000000014057 у розмірі 52 245,80 доларів США та за договором про іпотечний кредит від 14 серпня 2008 року № MRTG-000000014058 не є результатом винної поведінки стягувача АТ «Сенс Банк». Також, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що: стягувач вчасно пред`явив виконавчий документ до примусового виконання, однак постановою державного виконавця виконавчий лист повернуто стягувачу; виконавчий лист №2/600/31/2016 стягувач від органів державної виконавчої служби України не отримав; відсутні докази про отримання стягувачем виконавчого листа після його повернення; відкриті виконавчі провадження на виконанні в органах державної виконавчої служби України не перебувають. Причини для видачі дубліката виконавчого листа, на які посилався заявник є поважними, оскільки оригінал виконавчого листа повернуто державною виконавчою службою та не отримано стягувачем. На час звернення до суду з даною заявою строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув. З такими висновками погоджується і Верховний Суд. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку боржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог заяви, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Братівник Ігор Васильович, на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко А. С. Олійник І. М. Фаловська