LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС580/10722/23

від 24.06.2024 · Адміністративна

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 24 червня 2024 року м. Київ справа №580/10722/23 адміністративне провадження № К/990/22411/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 08.05.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 08.02.2023 № 57101-18326189-2023-5 про відмову позивачці та її малолітньому сину ОСОБА_2 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; - зобов`язати відповідача призначити позивачці та ОСОБА_2 допомогу на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, на підставі заяви від 16.01.2023. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 08.05.2024, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Підставою касаційного оскарження скаржниця зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої та статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржниця вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №160/12308/22 щодо призначення виплат на проживання внутрішньо переміщеним особам при повторному переміщенні. На думку скаржниці, відповідач безпідставно відмовив їй та сину у наданні допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеним особам. В касаційній скарзі заявниця наголошує, що факт переміщення позивачки з її малолітнім сином до міста Черкас з міста Києва, яке не входять до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації , не може бути підставою для припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки вона зареєстрована місті Донецьк, яке перебуває в тимчасовій окупації. Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржниці, Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Пунктом 2 Порядку № 332, передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №

204. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка разом з сином були переміщені до міста Черкас, як внутрішньо переміщені особи саме з міста Київ, яке станом на момент звернення до відповідача із заявою - 16.01.2023, не було включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації. Також суд апеляційної інстанції вказав, що позивачка здійснила переміщення не з місця реєстрації (місто Донецьк), яке зазначене в паспорті, а з міста Києва. Повторне переміщення з Києва підтверджується довідкою ВПО. Довідка видається переміщеним особам з відповідних територій, а не тим, хто просто там зареєстрований, основною умовою є фактичне переміщення особи. Верховний Суд вважає нерелевантним посилання скаржниці на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 14.06.2023 у справі №160/12308/22 з огляду на те, що Верховний Суд частково задовольняючи касаційну скаргу вказав, що позивачка перемістилась в Дніпропетровську область, як в свою чергу також включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках програми «є Підтримка». Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №160/12308/22 є подібними. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Скаржницею не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржницею не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 08.05.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»