Ухвала КАС ВС № 580/8806/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 15 серпня 2022 року м. Київ справа №580/8806/21 адміністративне провадження № К/990/19010/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якій просив: - визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області у формі письмової відповіді, оформленої листом від 08 жовтня 2021 року №Д-145, щодо відмови призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням раніше виплаченої у грудні 2016 року суми одноразової грошової допомоги в розмірі 290 000,00 грн відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня року №850; - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України у формі письмової відповіді, оформленої листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №43418/15-2021 від 20 вересня 2021 року щодо відмови призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням раніше виплаченої у грудні 2016 року суми одноразової грошової допомоги в розмірі 290 000,00 грн відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850; - зобов`язати ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої у грудні 2016 року суми одноразової грошової допомоги в розмірі 290 000,00 грн відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої у грудні 2016 року суми одноразової грошової допомоги в розмірі 290 000,00 грн відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня року №850, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правових висновків, наданих судом у рішенні; - судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, та Міністерства внутрішніх справ України подати у встановлений судом строк з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга направлена до Верховного Суду 18 липня 2022 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із відмовою Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням раніше виплаченої у грудні 2016 року суми одноразової грошової допомоги в розмірі 290 000,00 грн відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня року №

850. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає те, справа має для позивача виняткове значення, має похилий вік, є учасником бойових дій, інвалідом другої групи загального захворювання. Вважає, що викладені в касаційній скарзі обставини обґрунтовують необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, від 13 червня 2018 року у справі № 806/979/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 296/1969/17, які застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 806/1844/18, від 13 червня 2019 року у справі № 826/6354/18, від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі № 296/10138/16-а, від 30 жовтня 2019 року у справі № 811/1416/17. Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на вищенаведені висновки Верховного Суду, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про міліцію» та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах: «(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом України «Про міліцію» право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції зберіглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850; (2) Закон № України «Про міліцію», що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», так само як і Закон України «Про Національну поліцію» не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми; (3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850; (4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком; (5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.» Аналогічних висновків дійшов Верховий Суд у постановах від 20 квітня 2022 року у справі № 456/267/16-а, від 25 липня 2022 року у справі № 520/12401/2020. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається. Необґрунтованим є посилання скаржника на те, що справа має виняткове значення, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі. В даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, а має суб`єктивний характер. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя Т.Г. Стрелець