Постанова Харківський апеляційний суд № 644/3443/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 року м. Харків справа № 644/3443/23 провадження № 22-ц/818/660/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В. сторони справи: позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року у складі судді Клименка А.М.,- ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2021 сторони уклали договір № 501303561, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені договором платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. Банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредит. Натомість ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконує, у зв`язку з чим станом 22.01.2023 за ним виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 941811 грн. 36 коп. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 501303561 від 17.03.2021 станом на 22 січня 2023 року в сумі 765145 грн. 87 коп. та судові витрати в розмірі 14127 грн. 17 коп., а всього стягнути 779273 грн. 04 коп. У задоволенні решти позовних вимог АТ «СЕНС БАНК» - відмовлено. Рішення мотивовано тим, що в порушення умов вищевказаного кредитного договору, відповідач належно не виконував взятого на себе зобов`язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Станом на 22.01.2023 за ним виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 941811 грн. 36 коп. Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що з 24.02.2022 та впродовж дії воєнного стану нараховувалась комісія за обслуговування кредиту в сумі 176665 грн. 49 коп., яка на підставі норм закону стягненню не підлягає. Тому, керуючись вимогами Закону України"Про правовий режим воєнного стану", Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 765145 грн. 87 коп. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до вимоги закону « Про споживче кредитування» щодо порядку направлення кредитором вимог про дострокове повернення кредиту та висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15, згідно яких не підлягають задоволенню позовні вимоги банку про дострокове повернення кредиту, у зв`язку порушенням позивачем порядку досудового врегулювання. А саме відповідачем не отримано вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту. Одночасно посилався на збройну агресію російської федерації, що стало непереборною та незалежною від нього обставиною виникнення заборгованості та його бажання виконувати взяті на себе зобов`язання у встановленому договором та законом порядку. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Як встановлено судом, що 17.03.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (АТ «СЕНС БАНК») та відповідачем ОСОБА_1 укладено Оферту на укладення Угоди про надання кредиту № 501303561, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит у сумі 855958 грн. 33 коп., процентна ставка 25 %, строком дії на 60 місяців. Кінцевий термін повернення кредиту 17.03.2026 ( надалі Договір кредиту). Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Договором кредиту, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Додатком №1 до нього Графіком погашення кредиту. 12.08.2022 змінено найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Судом встановлено, що в порушення умов вищевказаного кредитного договору, відповідач належно не виконував взятого на себе зобов`язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Станом на 22.01.2023 за ним виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 941811 грн. 36 коп. З розрахунку заборгованості вбачається, що з 24.02.2022 та впродовж дії воєнного стану нараховувалась комісія за обслуговування кредиту в сумі 176665 грн. 49 коп. В якості доказів надіслання ОСОБА_1 досудової вимоги про дострокове виконання договірних зобов`язань позивачем надані: Досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань від 12.04.2023, опис вкладений у цінний лист, список згрупованих відправлень «43» (а.с. 26 - 31). Відповідно до частин 1 і 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов`язок позичальника повертати позику частинами ). Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»(стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів». Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту Відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» ( надалі Закон № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15 сформулювала правовий висновок щодо направлення повідомлення (вимоги) позичальнику. Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. В супереч вимог ст.12, 81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом № 1734-VIII порядку направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту. Так, наданий позивачем опис вкладення до цінного листа, щодо поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 направлений рекомендованим відправленням. Відповідно до даних трекінгу поштове відправлення не було вручено адресату та було отримано відправником ( а.с. 61). Вищенаведеними доказами, суд не надав належну оцінку та дійшов помилкового висновку про направлення позивачем та отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту. З огляду на зазначене судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про недотримання Банком встановленої законом процедури стягнення заборгованості та наявність підстав для дострокового стягнення отриманих відповідачем кредитних коштів. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України. Оскільки у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» належить відмовити, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року скасувати. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 21186 (двадцять одну тисячу сто вісімдесят шість) грн 26 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.06.2024 Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук