Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/14330/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/14330/23 Головуючий у 1-й інстанції: Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 24 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо: - ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та інших передбачених законом виплат у період з 01.04.2022 по 09.08.2023 із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023, в тому числі виплат при звільненні з військової служби; - нерозгляду рапорту від 19.07.2023 про виплату добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023, а також ненарахування та невиплати добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023; - невжиття заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область); - неврахування при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, та сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її із розміру місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 2022 рік, та сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168. - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та інших передбачених законом виплат у період з 01.04.2022 по 09.08.2023 із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату добових за весь час перебування у відрядженнях за період військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах, віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) з урахуванням виплачених сум. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 09.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 рр. та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 рр. без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з урахуванням вже виплачених сум перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 09.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 рр. та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 рр., здійснивши їх обчислення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023; - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.07.2023 про виплату добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 19.07.2023 про виплату добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять суд: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги задовольнити; відповідач - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.08.2023 № 594 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення автомобільної роти автомобільного батальйону (місто Вінниця) звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2023 № 230 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.08.2023. Зі змісту наказу слідує, що ОСОБА_1 перебував у складі Збройних Сил України з 18.03.2014 до 11.03.2015 та з 01.04.2022 до 09.08.2023 21.08.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати наступні документи: копію рапорту від 19.07.2023 про нарахування та виплату добових за час перебування у відрядженнях за період з 01.04.2022 по 18.07.2023; копію наказів про направлення у відрядження та відповідних посвідчень за період з 01.04.2022 по 18.07.2023; довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період військової служби, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій за період 2022-2023 роки; довідку про нараховану та виплачену додаткову винагороду відповідно до Постанови №

168. Позивач також просив надати інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, в розумінні пункту 4 Постанови № 704, що застосовувався при нарахуванні грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших виплат у період проходження військової служби у 2022-2023 роках; довідку про нараховану та виплачену додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №

168. Листом від 11.09.2023 за № 350/135/1/5054/пс відповідач повідомив позивача про те, що для встановлення розміру посадового окладу прожитковий мінімум для працездатних осіб не застосовується, а розраховується виходячи з розміру 1762 грн та визначається шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. До листа додано витяг із наказів командира військової частини НОМЕР_1 про вибуття позивача у відрядження і прибуття з нього за період з 01.04.2022 по 18.07.2023, довідку про отримане грошове забезпечення за 2022-2023 роки та довідку про отриману позивачем додаткову винагороду на період дії воєнного стану. Разом з тим позивач вказує про те, що до листа не було надано копії рапорту від 19.07.2023 щодо нарахування та виплати добових за відрядження та копій посвідчень про відрядження. Вважаючи оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом. Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 09.08.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", колегія суддів враховує наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. За загальним правилом примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, у даному випадку з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує. Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені п. 6 постанови № 103, з 01.02.2020 не підлягають застосуванню. Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Отже, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". З урахуванням вищезазначеного та матеріалів справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про допущення протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.04.2022 по 09.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 рр. та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 рр. без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині. Оцінюючи обґрунтованість позовних щодо нерозгляду рапорту від 19.07.2023 про виплату добових, ненарахування та невиплати добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023, колегія суддів враховує наступне. Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Так, статтею 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено обов`язок військовослужбовця беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини. Статтею 59 цього Закону передбачено обов`язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями. Відповідно до Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Відповідно до Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами КМУ, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Так, ст.19 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, зокрема обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Рапорт - це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права. Статтею 14 Статуту обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту). Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут збройних сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут). Статтею 110 Дисциплінарного статуту встановлено, що усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: - прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; - незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності. Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції (ст.111 Дисциплінарного статуту). Згідно з ст.117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. З наведених правових норм слідує, що право військовослужбовця на реалізацію свого права, зазначеного у рапорті, як і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт. З матеріалів справи встановлено, що з метою вирішення питання щодо виплати добових за час перебування у відрядженні в період з 01.04.2022 по 18.07.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 19.07.2023. Зазначений рапорт командиром військової частини НОМЕР_1 отримано 19.07.2023, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на примірнику рапорту, що доданий до відзиву на позовну заяву (а.с.105). Відповідно до ст. 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Отже, наслідком подання рапорту військовослужбовцем про виплату добових є видання наказу по стройовій частині про їх нарахування та виплату або ж відмова у задоволенні рапорту. В доводах апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що командуванням було розглянуто рапорт відповідача, про що свідчать резолюції посадових осіб на самому рапорті, та повідомлено позивачу, що у зв`язку з веденням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 усі військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 цілодобово знаходяться на повному державному забезпеченні, а тому будь-які відшкодування коштів не здійснюються. Колегія суддів вважає вищезазначені доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтованими, оскільки, проставлення резолюції не є підтвердженням прийняття рішення за наслідками розгляду поданого рапорту. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують розгляд рапорту позивача, прийняття будь-якого рішення та повідомлення позивача про його прийняття. Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що належним способом захисту його порушеного права є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу добових за час перебування у відрядженні в період з 01.04.2022 по 18.07.2023, колегія суддів враховує наступне. За приписами статті 245 КАС України у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта. Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. З урахуванням зазначеного вимога про зобов`язання відповідача задовольнити рапорт позивача про нарахування та виплату позивачу добових за час перебування у відрядженні в період з 01.04.2022 по 18.07.2023 задоволенню не підлягає, оскільки прийняття відповідного рішення (про задоволення або про відмову у задоволенні рапорту) віднесено до компетенції командира військової частини. Суд встановив, що відповідач таке рішення не прийняв. Зобов`язання відповідача видати наказ про нарахування та виплату позивачу добових за час перебування у відрядженні в період з 01.04.2022 по 18.07.2023 можливе у тому випадку, якщо суд визнає протиправною відмову у задоволенні відповідного рапорту. Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки відсутні належні докази прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду поданого позивачем рапорта, тоді як прийняття наказу про нарахування та виплату позивачу добових за час перебування у відрядженні в період з 01.04.2022 по 18.07.2023 є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність як суб`єкт владних повноважень, а тому належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 19.07.2023 та прийняти відповідне рішення. Доводи апеляційних скарг відповідача та позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині. Оцінюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування позивача у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) та, відповідно, ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування у вищезазначених районах у вказаний період, колегія суддів встановила наступне. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Пунктом 2 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: - 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); - 30000 гривень іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби). Відповідно до пункту 3 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість, (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022. Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення). Таким чином, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), тоді як документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів і розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів командирів підрозділів та довідок командирів військових частин за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на відповідну додаткову винагороду, а підтвердженням його участі у бойових діях є: - наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 03.05.2022, яким позивача відправлено до м. Чугуїв Харківської області для виконання спеціальних (бойових) завдань, та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 124 від 17.05.2022, згідно з яким позивач вважається таким, що повернувся із відрядження м. Чугуїв, визначений район, з 17.05.2022; - наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 218 від 20.08.2022, відповідно до якого позивач вважається таким, що вибув у відрядження у м. Сміла Черкаської області, аеродром Канатове, місто Вознесенськ Миколаївської області, визначений район з 22 серпня по 10 вересня 2022 року, для виконання спеціальних (бойових) завдань, та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 236 від 07.09.2022, відповідно до якого позивач вважається таким, що прибув з відрядження з м. Сміла Черкаської області, аеродром Канатове, місто Вознесенськ Миколаївської області 07.09.2022. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що район воєнних (бойових) дій визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Тобто Законом України "Про оборону України" не визначено, що в районі ведення бойових дій постійно ведуться бойові дії, а зазначено проміжок часу: "певний час ведуться або можуть вестися". Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (з подальшими змінами). Відповідно до сканкопії зазначеного Переліку, яку розміщено на офіційному сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (https://minre.gov.ua/wp-content/uploads/2022/12/dodatok.pdf) Чугуївська міська територіальна громада та Вознесенська міська територіальна громада включена до зазначеного переліку території України. Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 110 від 03.05.2022 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 218 від 20.08.2022 встановлено, що позивач вибув у відрядження у м.Чугуїв на 10 діб з 03 по 12 травня 2022 року та у АДРЕСА_1 на 20 діб з 22 серпня по 10 вересня 2022 року для виконання спеціальних бойових завдань. З матеріалів справи встановлено, що під час перебування у відрядженнях відповідно до наказів командира військової частини № НОМЕР_2 від 03.05.2022 та № 218 від 20.08.2022 позивач виконував функції старшого колони при супроводженні військових вантажів. Тобто, на підставі наказів командира військової частини позивач був задіяний в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони держави на території, віднесеній до районів проведення воєнних (бойових) дій. Враховуючи встановлені у справі обставини, а також зміст наказів № 110 від 03.05.2022 та № 218 від 20.08.2022, згідно з якими позивача було відряджено для виконання спеціальних (бойових) завдань, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000 гривень у зв`язку з виконанням завдань щодо забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Таким чином, бездіяльність військової частини, яка полягає у невжитті заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах віднесених до районів проведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) та, відповідно, ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування у вищезазначених районах у вказаний період є протиправною. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, за час перебування у відрядженні в районах, віднесених до районів ведення воєнних дій, з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область), з урахуванням виплачених сум. Враховуючи вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000 грн необхідно скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, та сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, колегія суддів враховує наступне. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством. З огляду на зміст пункту 1 Постанови № 168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, а її виплата залежить від виконання військовослужбовцем завдань (участі у заходах) та визначається наказами командирів (начальників), що свідчить про тимчасовий характер такої винагороди. Наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. В розділі XXIII "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку № 260 зазначено: "6. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги." Отже Порядком № 260 встановлено, що при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення не враховуються тимчасові додаткові винагороди. Враховуючи, що запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 додаткова винагорода має тимчасовий характер, а жодним нормативно-правовим актом не передбачено її включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно. Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині. Таким чином, висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам. З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної скарги дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 та часткове задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Відповідно до статті 317 КАС України підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування позивача у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) та, відповідно, ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування у вищезазначених районах у вказаний період. Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невжитті заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область). Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах, віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) з урахуванням виплачених сум. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Сторчак В. Ю.