Ухвала КАС ВС № 120/14330/23

УХВАЛА 31 липня 2024 року м. Київ справа №120/14330/23 адміністративне провадження № К/990/28558/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е. перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 120/14330/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини ненарахування щодо та невиплати позивачу грошового забезпечення та інших передбачених законом виплат у період з 01.04.2022 по 09.08.2023 із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023, в тому числі виплат при звільненні з військової служби; визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту від 19.07.2023 про виплату добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023, а також ненарахування та невиплати добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023; визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо невжиття заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область); визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо неврахування при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, та сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її із розміру місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 2022 рік, та сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та інших передбачених законом виплат у період з 01.04.2022 по 09.08.2023 із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату добових за весь час перебування у відрядженнях за період військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах, віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) з урахуванням виплачених сум. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 09.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 рр. та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 рр. без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з урахуванням вже виплачених сум перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 09.08.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 рр. та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 рр., здійснивши їх обчислення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.07.2023 про виплату добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 19.07.2023 про виплату добових за час перебування у відрядженнях у період проходження військової служби з 01.04.2022 по 09.08.2023. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування позивача у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) та, відповідно, ненарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування у вищезазначених районах у вказаний період. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невжитті заходів для належного оформлення наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область). Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу виконання спеціальних (бойових) завдань, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.08.2022, під час перебування у відрядженні в районах, віднесених до районів ведення воєнних дій з 03.05.2022 по 17.05.2022 (м. Чугуїв, Харківської область) та з 20.08.2022 по 07.09.2022 (м. Вознесенськ, Миколаївська область) з урахуванням виплачених сум. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року залишено без змін. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Цитування частини п`ятої статті 328 КАС України, та посилання на забезпечення єдності судової практики не є належним обґрунтуванням виняткових обставин, та не може вважатись самостійною підставою для відкриття касаційного провадження. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржник не навів будь-яких обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії»(«Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 120/14330/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлагає. СуддіО.А. Губська М.В. Білак В.Е. Мацедонська