Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/7873/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2024 року м. Хмельницький Справа № 686/7873/24 Провадження № 33/4820/407/24 Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому з участю секретаря Мельничук К.С., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Приходченко О.О., законних представників потерпілого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Приходченко О.О.на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , пенсіонера, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді попередження, - в с т а н о в и л а: Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини. За постановою суду 04 березня 2024 року, за місцем проживання АДРЕСА_1 батько ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме не проводить із сином роз`яснювальної роботи, не виховує в дусі поваги до прав та свобод інших людей, внаслідок чого син ОСОБА_5 10 год. 00 хв. перебуваючи в приміщенні ліцею АДРЕСА_2 , наніс удар ногою в обличчя, а саме в праве око, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, чим спричинив тілесні ушкодження, а саме забій правого ока. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Приходченко О.О. просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2024 року скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, висновки якої не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції були порушені права ОСОБА_1 , передбачені ст.286 КУпАП. Під час судового розгляду захисником було надано переконливі докази (лікарняні) неможливості участі в судовому засіданні ОСОБА_1 та наголошено на його бажанні брати участь в розгляді справи, в зв`язку із чим заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Незважаючи на це, суд знехтував правами ОСОБА_1 , гарантованими йому законодавством України та продовжив розгляд справи за його відсутності. Ставити питання свідкам, заперечувати чи спростовувати інформацію, що виходить за межі протоколу, особа, що притягується до адміністративної відповідальності не мала можливості, на чому наголошував захисник, в черговий раз клопочучи про необхідність обов`язкової участі в судовому засіданні ОСОБА_1 . Апелянт зауважує, що пояснення свідків, на які посилається суд в своїй постанові ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) не можуть бути покладені в основу звинувачення ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, оскільки дані особи, по-перше, не були очевидцями подій, викладених в протоколі, по-друге, були зацікавлені не в об`єктивному розгляді справи, а у відрахуванні ОСОБА_4 з ліцею №17, доказом чого є їхні підписи під заявою-зверненням від 21.03.2024 року та сам її зміст, що викликає обґрунтований сумнів щодо їх неупередженості. Жоден із свідків не звертався у встановленому законом порядку за захистом прав своїх дітей (якщо такі були порушені), що було з`ясовано в судовому засіданні, а будь-які заяви про нібито побиття, лайку і т.п. жодними доказами не підтверджуються. Більше того, пояснення класного керівника доводять те, що батьки ОСОБА_10 є добропорядними, вчасно реагують на зауваження та виконують рекомендації, проявляють активну зацікавленість в житті сина, цікавляться та контролюють його навчання, відповідально ставляться до виховання. Під час судового розгляду було встановлено, що вони систематично відвідують батьківські збори, завжди відгукуються на запрошення прийти в школу для бесіди. Захисник наголошує і на тому, що в матеріалах справи відсутні переконливі докази того, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Таких доказів не здобуто і під час судового розгляду. Вказана у протоколі подія не є наслідком ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання дитини. Випадок, що мав місце 04.03.2024 року, не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням ним батьківських обов`язків, а є лише наслідком відсутності дисципліни на уроці та дій обох дітей і не має жодного зв`язку з виконанням батьківських обов`язків їх батьками. При цьому апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові йдеться про «неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків», що саме по собі протирічить обвинуваченню, викладеному в протоколі, а саме - ухиленню. Поняття неналежне виконання цих обов`язків само по собі не ототожнюється з поняттям ухилення від них. Те, що учень ОСОБА_6 отримав під час перебування у школі травму ока, внаслідок умисних чи необережних дій малолітніх учнів цієї школи, серед яких є ОСОБА_5 , не означає, що його батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей. Жодних об`єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків не встановлено, а зазначена у протоколі подія у розумінні ст. 184 КУпАП, не може розцінюватися як таке ухилення. Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення. Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник Приходченко О.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній. Законні представники потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_1, вважали постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2024 року законною та обґрунтованою. Мотиви суду Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Адміністративна відповідальність за ст.184 ч.1 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із: -протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 564839 від 15.03.2024 року (а.с.1); - протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 05.03.2024 року (а.с.2); -травм карти № 1801 на ім`я ОСОБА_6 , відповідно до якої діагноз «Забій правого ока», протоколом батьківських зборів 3-Б класу від 18.09.2023 року (а.с. 5); -протоколу батьківських зборів 3-Б класу від 20.03.2024 року (а.с.17); -заяви - звернення батьків 3-Б класу до директора КЗЗСО «Ліцей № 17» про скасування Наказу про зарахування ОСОБА_4 до учнів 3-Б класу (а.с.18-19); -акту № 2 про нещасний випадок, що стався із здобувачем освіти (учнем) від 11.03.2024 року (а.с. 20-21); -наказу № 113 від 05.03.2024 року про створення комісії з розслідування нещасного випадку (а.с. 77); -повідомлення про нещасний випадок (а.с. 78); -протоколу № 2 засідання комісії з розгляду нещасного випадку, який стався 04.03.2024 з учнем 3-Б класу КЗЗСО «Ліцей №17 Хмельницької міської ради» ОСОБА_6 04.03.2024 року (а.с. 79); -протоколів опитування потерпілого та свідків причетних до нещасного випадку (а.с. 84-86). Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні першої інстанції пояснила, що її син ОСОБА_14 навчається з ОСОБА_15 та ОСОБА_6 в одному класі. Діти не провокують ОСОБА_5 на агресію. Батьків ОСОБА_5 запрошували на батьківські збори з приводу неналежної поведінки їх сина, однак вони не прийшли. Проте, батьки визнали, що поведінка їх сина вимагає корекції. У ОСОБА_5 був конфлікт з її сином, оскільки ОСОБА_5 наніс йому удар в спину. 04.03.2024, в кабінеті завуча та представника ювенальної превенції, ОСОБА_5 показав, як наніс удар ОСОБА_6 в ділянку ока, коли той сидів на колінах. Раніше в класі не виникало конфліктів між учнями. Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з вересня 2023 року її син розказував, що у них в школі з`явився хлопчик, який б`ється, лається та плюється. Згодом ОСОБА_5 вдарив хвірткою по голові її сина ОСОБА_19 . Вона також вважає, що така поведінка ОСОБА_5 є наслідком неналежного виховання батьками. Свідок ОСОБА_7 в місцевому суді підтвердила, що прийшовши до дому 04.03.2024 донька розказала, що ОСОБА_5 вдарив ногою ОСОБА_6 , від чого в останнього утворився набряк. 18.09.2023 її доньку побив ОСОБА_5 . На запитання чому він її побив, ОСОБА_5 відповів, що він агресивний. Батько також вів себе агресивно по відношенню до ОСОБА_7 , а потім повідомив, що щодня б`є сина, однак це не допомагає. З приводу побиття доньки вона зверталась до завуча та писала в батьківську групу. 18.09.2023 відбулися батьківські збори щодо цього випадку. Після зборів батько ОСОБА_5 деякий час спостерігав за поведінкою сина в класі через вікно. В цей час ОСОБА_5 вів себе належним чином. Однак, після того як батько припинив відвідувати уроки ОСОБА_5 знову почав конфліктувати з однокласниками. Класний керівник ОСОБА_21 та вчитель хореографії ОСОБА_22 в суді першої інстанції пояснили, що 04.03.2024 на уроці ритміки, в той час коли вчитель займалася з дівчатками, ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_6 ногою в око. Владислав веде себе агресивно по відношенню до однокласників. ОСОБА_5 не танцює в парі ні з ким. Мати ОСОБА_5 розказувала класному керівнику, що у нього проблеми з поведінкою з попередньої школи. Психолог школи повідомила ОСОБА_21 , що у ОСОБА_5 порушення емоційної сфери. Така поведінка хлопчика, на її думку, зумовлена поведінкою його батьків. ОСОБА_5 не сприймає критику і зауваження. Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. За результатами апеляційного перегляду провадження суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП. Доводи захисту про те, що пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не можуть бути покладені в основу звинувачення ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, ажде вони не були очевидцями подій та були зацікавлені не в об`єктивному розгляді справи, а у відрахуванні ОСОБА_4 з ліцею №17, апеляційний суд відкидає, оскільки доказів, які б підтверджували будь-яку їх зацікавленість цих свідків в результатах розгляду справи провадження щодо ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Такі покази є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами, що містяться в матеріалах провадження. Тому у суду нема підстав ставити під сумнів покази цих свідків або визнавати їх покази не належними, чи недопустимими доказами. Обставини заподіяння малолітнім ОСОБА_15 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 04.03.24 року ногою в око підтверджуються матеріалами розслідування нещасного випадку (а/с - 78-89) поясненнями ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , вчительки ОСОБА_22 (а/с - 83), медичними документами про травму ока ОСОБА_6 . Тому апеляційні доводи захисту про не повне з`ясування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, не належність та недостатність доказів на підтвердження цих обставин, відсутність контролю за поведінкою учнів під час навчального процесу, що призвели до таких обставин, апеляційний суд відкидає. Також суд вважає неспроможними доводи захисту з посиланням на розслідування нещасного випадку в навчальному закладі, як на довід необережного заподіяння тілесних ушкоджень учнями ОСОБА_6 , які сталися не з вини ОСОБА_5 . Твердження про те, що суд порушив право ОСОБА_1 на захист, оскільки суд розглянув справу у його відсутність, при цьому не взявши до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, на увагу суду не заслуговують, виходячи з наступного. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, коли кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце та час розгляду справи. Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 184 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення також вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях (а.с 25,45), надавав суду свої пояснення та заперечення, користувався правовою допомогою захисника Приходченко О.О. , що діяла на підставі договору про надання правової допомоги та неодноразово подавала заяви про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про допит свідків, про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто ефективно здійснювала захист ОСОБА_1 в суді. Відсутність ОСОБА_1 , у судовому засіданні в день ухвалення судового рішення 03.05.24 року, на думку апеляційного суду, не було перешкодою для судового розгляду у його відсутності, адже інтереси ОСОБА_1 в суді представляв захисник. Сторона захисту також скористалася своїм правом на апеляційний перегляд провадження, під час судового розгляду в апеляційному суді були присутні захисник та ОСОБА_1 , вони не були обмежені у користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, в тому числі і в частині подання клопотань, які були розглянуті та вирішені судом в порядку передбаченому КУпАП. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає у діях суду першої інстанції ознак упередженості, необ`єктивності та формальності підходу до розгляду цієї справи, тому апеляційнийи суд не погоджується з доводами захисту про порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_1 . Апеляційний суд виходить з того, що права, передбачені ст. 268 КупАП давати пояснення, висловлювати свою правову позицію, подавати докази, приймати участь в їх дослідженні та ін. були відновлені під час апеляційного перегляду провадження. В апеляційному суді ОСОБА_1 була надана можливість довести свою невинуватість у вчиненому правопорушенні, висловити свої доводи щодо обставин провадження, висловлювати правову позицію а також скористатись правовою допомогою захисника. ОСОБА_1 та його захисник були присутні в судовому засіданні апеляційного суду, надавали свої пояснення та заперечення. Доводи апелянта про те, що жодних об`єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків не встановлено, а зазначена у протоколі подія у розумінні ст. 184 КУпАП, не може розцінюватися як таке ухилення, апеляційний суд відкидає, виходячи з наступного. Адміністративна відповідальність за ст.184 ч.1 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Згідно з ст.150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення за вказаною статтею має бути вказано які саме нормативні акти порушено і якими конкретно діями особи. Відсутність чіткої вказівки на нормативний акт, який порушено та які саме дії вчинено (не вчинено), свідчить про неконкретність звинувачення особи і являється порушенням права на захист. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №564839 від 15.03.2024 року, 04 березня 2024 року, за місцем проживання АДРЕСА_1 батько ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме не проводить із сином роз`яснювальної роботи, не виховує в дусі поваги до прав та свобод інших людей, внаслідок чого син ОСОБА_5 о 10 год. 00 хв. перебуваючи в приміщенні ліцею АДРЕСА_2 , наніс удар ногою в обличчя, а саме в праве око, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, чим спричинив тілесні ушкодження, а саме забій правого ока. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 ч. 1 КУпАП. Апеляціний суд виходить з того, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , в частині ухилення батька від виховання свого сина ОСОБА_5 2015 року підтверджуються обсягом доданих до матеріалів про адміністративне правопорушення матеріалів, досліджених судом, з яких вбачається, що з часу поступлення до навчання ОСОБА_5 до ліцею № 17 у м. Хмельницькому у восени 2023 році, дитина порушує дисципліну в навчальному закладі, вдається до агресії щодо своїх однокласників, застосовує фізичну силу, нецензурну лайку та приниження однолітків. Наведені обставини були предметом розгляду на класних зборах батьків та обговореннях у групах батьків (а/с - 16 - 21, 62-74), про такі обставини порушення поведінки сина та порушення прав інших дітей були обізнані батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_30 , які вважали таку поведінку сина обумовленою складнощами його адаптаціоного періоду, пов`язаними проблемами з попереднього навчального закладу, ОСОБА_1 вважав наклепом скарги інших дітей та їх батьків на поведінку ОСОБА_5 . 04.03.24 року ОСОБА_1 під час навчального процесу у ліцеї заподіяв тілесні ушкодження однокласнику ОСОБА_6 . Аналізуючи таку хронологію подій, спрямованість поведінки малолітного ОСОБА_5 на порушення прав інших дітей, яка містить ознаки систематичності, заходи які вживалися до батьків на батьківських зборах, роз`яснювальна робота з дитиною в навчальному закладі, в тому числі і за участю психолога згідно індивідуальної програми розвитку (а/с - 33-40), апеляційний суд приходить до висновку, що події, відображені в протоколі, що сталися 04.03.24 року, пов`язані з заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 однокласнику ОСОБА_6 , є наслідком не виконання (ухилення) від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , який не здійснює виховних заходів щодо свого сина ОСОБА_5 , не приділяє достатньої уваги його вихованню в дусі поваги до прав та свобод інших осіб, що має такі негативні наслідки для оточуючих. Апеляційні твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, забезпечує йому належні умови проживання, навчання та виховання, що полягає у матеріальному забезпеченні всіх умов для зростання та проживання в належних умовах, забезпечення всім необхідним для учбового процесу, контролює його поведінку, звертався до психологів з метою корекції поведінки сина, не спростовують наведених висновків суду. У даному провадженні у провину ОСОБА_1 ставиться ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню свого малолітнього сина ОСОБА_5 , яке знайшло підтвердження під час судового розгляду. Суд вважає, що звернення батьків, зокрема матері ОСОБА_30 , до психолога з метою корекції поведінки сина ОСОБА_5 22.09.23 року та 15.03.24 року, згідно з довідкою дитячих та сімейних психологів ОСОБА_31 , ОСОБА_32 (а/с - 32) в даному випадку вочевидь не можна визнати достатнім для здійснення належного батьківського виховання, роз`яснення дитині загально визнаних принципів поведінки, моралі у суспільстві та контролю за розвитком та діями малолітнього ОСОБА_5 . Суд вважає, що виховні заходи щодо дитини з боку батьків мають носити постійний, систематичний характер, з урахуванням особливостей дитини, відомих батькам, що обумовлено положеннями ст. 150 СК України, і не повинні обмежуватися зверненням за допомогою до психологів. Суд визнав винним ОСОБА_1 в ухиленні від виконання, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, що відповідає подіям інкримінованим ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення та диспозиції ст. 184 ч.1 КУпАП, тому апеляційні твердження сторони захисту не відповідають встановленим судом обставинам та матеріалам провадження. Висновки суду за результатами оцінки доказів у даному провадженні в частині того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки не суперечить встановленим судом обставинам та правовій кваліфікації дій ОСОБА_1 і не є підставою для ухвалення іншого процесуального рішення по справі. За наслідками апеляційного перегляду провадження вбачається, що обставини, які описані у вказаному протоколі дозволяють зробити висновок «поза розумним сумнівом» про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП, інших підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційна скарга захисту не містить та судом не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційнийи суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Приходченко О.О. залишити без задоволення. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2024 року, ухвалену щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни. Постанова суду оскарженню не підлягає. Суддя: