Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/5405/21

Провадження № 33/4820/406/21 Справа № 686/5405/21 Головуючий в 1-й інстанції Трембач О. Л. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Кулеша Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2021 року м.Хмельницький Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Цугель А.О., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Демчишина М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Демчишина Миколи Васильовича на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року,- в с т а н о в и л а: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. За постановою суду, 11 лютого 2021 року, близько 23 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 в м. Хмельницькому, по вул. Рибалко (С. Бандери), 8, керував транспортним засобом BMW730D д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданих апеляційних скаргах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Демчишин М.В. просять постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказують, що під час розгляду справи ОСОБА_1 перебував на лікуванні, про свою хворобу та перебування в медичному закладі і бажання приймати участь в судовому розгляді та захищатися повідомляв суд в клопотанні про відкладення слухання справи та надав суду документальні підтвердження медичного закладу. Однак, суд проігнорував право ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні та здійснювати свій захист. Жодної згадки про наявність клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з хворобою в судовому рішенні немає. Розглянувши справу у відсутність ОСОБА_1 , суд фактично позбавив прав, передбачених ст.268 КУпАП, порушивши право на участь в судовому засіданні, подання доказів, скористатись правом на правову допомогу, допиту свідків та ін. Крім того уважають, що визначення судом першої інстанції адвокату Демчишину М.В., який здійснював його захист, статусу «представника» суттєво обмежило його права та повноваження під час розгляду справи, так як статус «захисника» передбачає більше повноважень. Зазначають, що суд в оскаржуваній постанові послався на практику ЄСПЛ, як на підставу розгляду справи за відсутності особи, не є законною з огляду на приписи Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та практику самого ЄСПЛ. Вважають, що постанова суду не відповідає вимогам ст.ст. 280, 283 КУпАП, ґрунтується на доказах, яким не надана оцінка з точки зору їх належності та допустимості. В даному провадженні взагалі відсутні докази, які б давали суду підстави для висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд взагалі не дав оцінки фактичним обставинам справи, формально пославшись, як на докази вини, на протокол про адміністративне правопорушення та на дані відеозапису, письмові пояснення свідків, без надання їм правової оцінки, як того вимагають положення ст.280 КУпАП. Наявні в справі письмові пояснення свідків, відеозапис жодним чином не підтверджують порушення п.2.5 ПДР, так і ч.1 ст.130 КУпАП, які було інкриміновано ОСОБА_1 та, навпаки, вказують на недотримання поліцейськими встановленого законодавством порядку направлення водія для проведення огляду, внаслідок чого у нього не виникло конституційного обов`язку виконувати вимоги поліцейських, які не відповідали вимогам закону. Жоден з наявних в матеріалах справи доказів не свідчить про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що за обставин даної справи виключає можливість притягнення його до відповідальності. З урахування цього, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним, а відтак провадження підлягає закриттю. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Демчишина М.В., на підтримку поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, вважаю, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався. Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, при викладених у постанові обставинах. Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 191984 від 12 лютого 2021 року вбачається, що 12.02.2021 року о 23 год. 00 хв., в м. Хмельницькому, по вул. Рибалко (С. Бандери), 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW730D д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, відмовився у присутності двох свідків (а.с.1). З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків (а.с.2). З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує, що вони були очевидцями того, як поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Драгер», а також у медичному закладі, на що, останній, відмовився. (а.с. 4,5). Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що вказаний автомобіль належить його товаришу ОСОБА_4 , якого затримали поліцейські, за півгодини до цього, ключі він залишив в автомобілі, крім нього ще було двоє пасажирок. Одна із дівчат сіла за кермо автомобіля і поїхала, щоб поставити його в двір по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 . Побачивши поліцейських, вона пересіла назад, а він сів на водійське місце, щоб зупинити автомобіль. При цьому, з авто ніхто не виходив. Заперечує керування транспортним засобом, не заперечує, що відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі. З переглянутого апеляційним судом відеозапису видно, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у вказаний у протоколі день та час було зупинено працівниками поліції, оскільки частково не підсвічувався задній номерний знак. Довгий період часу ОСОБА_1 відмовлявся вийти з автомобіля, заперечуючи факт керування ним. В ході розмови з ОСОБА_1 , у нього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 погоджується пройти такий на місці зупинки в присутності двох свідків. Поліцейський йому демонструє герметично запакований муштук, вмикає прилад, робить контрольний замір, ОСОБА_1 неодноразово робить вигляд, що продуває в прилад, але показники не висвічуються, тому поліцейський розцінює це як відмову від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу. В медичний заклад ОСОБА_1 також відмовляється їхати, що було чітко відображено на відеозаписі. Факт керування автомобілем у вказаний день, час та місці, саме ОСОБА_1 підтверджується вказаним відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейські пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння саме тій особі, тому водію, який керував автомобілем у зазначеному місці. Наведені докази спростовують твердження апелянтів про те, що ОСОБА_1 не був водієм даного транспортного засобу та про відсутність підстав для складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а відтак є безпідставним та необґрунтованими. Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази, які є належними та допустимими, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, давали суду підстави прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, відтак доводи апеляційних скарг, що висновок суду ґрунтується виключно на припущеннях суду, не можуть бути врахованими. Твердження сторони захисту про те, що суд незаконно розглянув справу про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1 чим порушено його право на захист заслуговують на увагу у зв`язку з його хворобою. Разом з тим, в процесі апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захиснику, надано право давати пояснення, заявляти клопотання, брати безпосередню участь у судому засіданні, користуватися правовою допомогою, збирати і подавати суду докази на підтвердження своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свої права в апеляційній інстанції він реалізовував, скориставшись правовою допомогою. Його захист здійснював захисник Демчишин М.В., під час судового засідання, який давав пояснення та докази на підтвердження доводів апеляційної скарги, виконував інші дії відповідно до укладеної із ОСОБА_1 угоди, а тому право на участь в судовому засіданні та на захист його інтересів поновлено в апеляційній інстанції. Щодо доводів сторони захисту про те, що відеозапис є недопустимим доказом, так як не зазначений у протоколі, то вони відхиляються, оскільки з переглянутого апеляційною інстанцією відеозапису вбачається, що поліцейським були зафіксовані всі обставини, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене ним правопорушення. Таким чином, відеофіксація правопорушення з відеокамери, закріпленої на форменому одязі працівника поліції та патрульному автомобілі є належним та допустимим доказом. Факт наявності, при відмові ОСОБА_1 двох свідків сторона захисту в апеляційній інстанції не заперечувала. Також, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що він був обмежений в можливості вільного пересування та був зобов`язаний знаходитись поруч з працівниками поліції, так як він не оскаржував дії працівників патрульної поліції в передбаченому законом порядку. Посилання апелянтів на інші порушення, зазначені в апеляційних скаргах, не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні цього адміністративного правопорушення, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи. Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено. Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі правопорушника, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДРУкраїни та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень. З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- п о с т а н о в и л а: Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Демчишина М.В. - без задоволення. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Л.М.Кулеша