Постанова 4805 № 935/1100/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1100/21 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О. Категорія 66 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М., за участю секретаря Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 935/1100/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , треті особи : Відділ опіки та піклування Коростишівської міської ради, орган реєстрації Коростишівської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 6 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О., ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що рішенням Коростишівської міської ради Житомирської області від 18 вересня 1996 року, видано ордер, на підставі якого він разом зі своєю дружиною, ОСОБА_4 та їхніми дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вселились у квартиру АДРЕСА_1 . 31 січня 1997 року шлюб між подружжям розірвано, після чого вони продовжували проживати разом в одній квартирі. Позивач зазначає, що його донька, ОСОБА_7 , зареєстрована у спірній квартирі з 18 січня 2013 року, а з 1 вересня 2018 року зареєстрований її син ОСОБА_3 . Відповідачка разом з дитиною не проживають в квартирі більше шести місяців, вона не сплачує комунальні послуги, жодним чином не бере участі в утриманні квартири, їх з дитиною особисті речі відсутні. ОСОБА_2 із сином проживають за іншою адресою. Даний факт підтверджується відповідними актами та медичними документами, з яких вбачається, що дитина відповідачки ОСОБА_3 , проживає за іншою адресою. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 правовою підставою своїх вимог зазначив ст. 71 ЖК України, яка встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами та ст. 72 цього ж Кодексу, яка передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Таким чином, просив визнати ОСОБА_2 разом із її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 6 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . В задоволенні позову про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, відмовлено. Також відмовлено у задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації за даною адресою. В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не була належним чином повідомлена про судовий розгляд справи в суді першої інстанції, що позбавило її можливості брати участь у судовому засіданні, давати пояснення по суті позову, чим грубо порушено її право на захист та норми цивільного процесуального законодавства. Вказує, що у вересні 1996 року на ім`я її матері видано ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , сім`єю у складі чотирьох осіб ( вона, мати - ОСОБА_4 , сестра - ОСОБА_5 та позивач). Після розірвання шлюбу між батьками вони продовжували проживати у вказаній квартирі. Згодом ОСОБА_1 почав вчиняти насильницькі дії по відношенню до неї та її матері, що призвело до частих конфліктів та неможливості спільного проживання, а тому вони змушені були переїхати до іншого місця проживання. ОСОБА_2 зазначає, що вказані обставини підтверджуються актом депутата Коростишівської міської ради Житомирської області від 9 грудня 2016 року щодо вчинення ОСОБА_1 насильницьких дій відносно відповідачки та її матері, показами свідків, постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-3 КУпАП, листами Коростишівського відділу поліції від 20 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, та ст. 173 КУпАП. Наголошує на тому, що причини її непроживання у спірній квартири не залежить від її волі, оскільки вона змушена була виїхати зі спірної квартири. Проте, суд першої інстанції не дослідив дану обставину, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради народних депутатів Коростишівського району Житомирської області № 117 від 28 жовтня 2016 року на ім`я ОСОБА_4 видано ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1 , разом із сім`єю, до складу якої входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.87-88). Відповідно до довідки виконавчого комітету Коростишівської міської ради народних депутатів Коростишівського району Житомирської області № 813 від 18 вересня 2020 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.11). Акт № 226 від 17 лютого 2021 року, який складений депутатом Коростишівської міської ради Житомирської області Дідківським Ю.В. в присутності свідків, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вищевказаною адресою не проживають більше шести місяців (а.с.5). Акти від 9 лютого 2021 року та від 30 вересня 2020 року, складені комісією у складі мешканців будинку АДРЕСА_2 , свідчать про те, що ОСОБА_2 разом із малолітнім сином ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 , за вищевказаною адресою не проживають більше шести місяців (а.с.6). Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 січня 2021 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с.7). З відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Коростишівської міської ради Житомирської області, № 1496/01-15 від 1 грудня 2020 року, вбачається, що місце проживання дитини ОСОБА_3 є АДРЕСА_5 . Матеріали справи свідчать, що Коростишівським районним судом Житомирської області при розгляді адміністративної справі № 280/1429/16-п, були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які пояснили, що проживають в одній квартирі із ОСОБА_1 . Останній зловживає спиртними напоями, постійно ображає та систематично вчиняє психологічний тиск, щодо них. Акт від 9 грудня 2016 року № 1982, який складений депутатом Коростишівської міської ради Дейчук Л.В., за участю свідків, містить інформацію про те, що ОСОБА_1 систематично вчиняв сварки та насильницькі дії, як психологічного так і фізичного характеру відносно колишньої дружини та доньки. Своїми діями останній створює умови, за яких спільне з ними проживання є неможливим. Наявні в матеріалах справи листи Головного управління Національної поліції в Житомирській області Коростишівського відділу поліції свідчать про те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 та ст. 173 КУпАП (а.с.90,91). Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2016 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 3 вересня 2016 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-3 КУпАП, а також визнано винним у вчиненні 5 та 6 вересня 2016 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_8 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що остання без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад встановлені ст. 71 ЖК Українистроки. Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного. Згідно ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Відповідно до положень ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлених строків, здійснюється в судовому порядку (ст. 72 ЖК України). Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. Якщо така особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутній понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають питання щодо терміну його відсутності та поважність причин такої відсутності. Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 є донькою позивача, яка зареєстрована у спірній квартирі, проте з поважних причин не проживає в ній, оскільки змушена була переїхати до іншого місця проживання, так як між сторонами виникли неприязні стосунки, ОСОБА_1 застосовував до відповідачки фізичне та психологічне насилля, чим перешкоджав користуватися вказаним житлом. Вказані обставини підтверджуються зазначеними вище актом №1982 від 9 грудня 2016 року, інформацією, викладеною у листах Головного управління національної поліції в Житомирській області, матеріалами справи про адміністративне правопорушення №280/1429/16-ц. Та обставина, що ОСОБА_2 має у власності інше житло, не свідчить про наявність підстав для визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою, яка була місцем її постійного проживання, однак внаслідок неправомірних дій позивача була позбавлена можливості проживати у цьому житловому приміщенні й змушена була відшукувати можливість забезпечити себе та свого малолітнього сина іншим житлом. Враховуючи, що під час розгляду справи були встановлені поважні причини, з яких ОСОБА_2 не проживає в спірному житлі понад встановлений ст.71 ЖК Українистрок, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав. Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 6 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом,- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом . Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1610 грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: