Постанова 4851 № 440/12540/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 р.Справа № 440/12540/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.02.24 по справі №440/12540/23 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці (далі також відповідач, митний орган), в якому просила суд: - визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2, 5 наказу від 03.08.2023 № 241-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді заступника начальника управління - начальника відділу контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці з 08.08.2023; - стягнути з Полтавської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за вирахуванням податків та обов`язкових платежів починаючи з 08.08.2023 по день поновлення на посаді. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що працювала в Полтавській митниці з 1995 року на посадах від інспектора до начальника управління. 18.04.2023 призначена без конкурсного відбору на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД на умовах строкового трудового договору, з укладанням контракту про проходження державної служби. 07.08.2023 на підставі наказу Полтавської митниці № 241-о від 03.08.2023 позивачу було припинено державну службу та звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, штатного розпису Полтавської митниці без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". Вважає протиправними пункти 1, 2, 5 наказу Полтавської митниці № 241-о від 03.08.2023, з таких підстав: - у липні - серпні 2023 року не відбувалося ні скорочення посади, ні реорганізації Полтавської митниці; - їй не пропонували іншої посади державної служби, хоча на момент попередження позивача про можливе звільнення було 77 вакантних посад державної служби категорії "Б" та "В" Полтавської митниці, що є порушенням вимог ч.3 ст. 87 ЗУ "Про державну службу"; - у зв`язку з організаційно-штатними змінами в Полтавській митниці її посада скорочена не була, а фактично була перейменована на заступник начальника управління - начальник відділу контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці. Також вказала, що посада заступника начальника управління - начальник відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, яку займала ОСОБА_1 була скорочена з 03.07.2023, а позивач залишалася працювати в режимі попередження поза штатом, оскільки її не можливо було звільнити без попередження про скорочення. Посилалася на численні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 11.06.2020 у справі № 826/19187/16, від 26.05.2021 у справі № 140/90/20, від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, від 26.05.2021 у справі № 140/90/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 тощо. Також просила врахувати «правову позицію» Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 380/15498/22. Вказує, що хоча Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (надалі Закон № 389-VIII) містить чітку заборону переведення працівників, призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби, відповідач все одно був зобов`язаний запропонувати позивачеві іншу посаду державної служби та перевести її за її згодою. Також посилалася на роз`яснення НАДС від 15 березня 2021 року № 132-р\з, які є чинними і в період дії воєнного стану. Апелянт просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, у якому просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав на правомірності звільнення позивача без пропозиції іншої посади з огляду на приписи Закону № 389-VIII, відповідно до яких заборонені переведення без проведення конкурсу осіб, які були призначені на посади на період воєнного часу без проведення відповідних конкурсів. Також покликався на те, що позивач не скористалася правом подання заяви призначення на посаду державної служби у період дії воєнного стану, як це зробила низка інших працівників відповідача. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судовим розглядом встановлені такі обставини. ОСОБА_1 обіймала посаду головного державного інспектора відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД у Полтавській митниці. 12 квітня 2023 року наказом Полтавській митниці № 95-о "Про звільнення ОСОБА_1 " припинено державну службу та звільнено 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД за угодою сторін, відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 призначено без конкурсного відбору з 18 квітня 2023 року на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці, на умовах строкового трудового договору до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцяти місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, відповідно до Закону України від 12.05.2022 № 2259 "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану". Відповідно до доручення в.о. голови Державної митної служби України від 27.04.2023 №49-12/1-Д, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до підпунктів 1, 26 пункту 11 Положення №227, листа Міністерства фінансів України від 06.04.2023 №34050-07-61/9325, з метою оптимізації чисельності працівників митниць залежно від функціонування чи тимчасового закриття пунктів пропуску через державний кордон, пунктів контролю та зміною навантаження на внутрішні підрозділи митного оформлення у зв`язку з агресією російської федерації проти України, з метою підвищення ефективності роботи митниць, збереження кадрового потенціалу та раціонального використання бюджетних коштів доручено, зокрема: - територіальним органам Держмитслужби в установленому порядку забезпечити подання до Держмитслужби відповідних змін до організаційних структур та штатних розписів територіальних органів Держмитслужби; - Департаменту бухгалтерського обліку, планово-фінансової та господарської роботи у взаємодії із територіальними органами Держмитслужби подати на розгляд в.о. Голови Держмитслужби штатні розписи територіальних органів Держмитслужби, враховуючи критерії: передбачити запровадження контрактної форми проходження державної служби для всіх посад державної служби у митницях; дотримуватися відсоткового співвідношення чисельності підрозділів митного оформлення до загальної чисельності митниці (65%), за винятком, якщо територіальним органом Держмитслужби надано обґрунтування щодо необхідності відхилення від такого відсоткового співвідношення на період дії воєнного стану в Україні; забезпечити оптимальну кількість працівників служб управління персоналом враховуючи надані НАДС зауваження листом від 16.03.2023 №1179/20.1-23; збільшити за рахунок вивільнених штатних одиниць чисельність інших структурних підрозділів митниць, в тому числі на підставі пропозицій, наданих згідно з пунктом 4 цього доручення. Структура Полтавської митниці затверджена в.о. голови ДМСУ Сергієм Звягінцевим 23.06.2023. Наказом в.о. начальника Полтавської митниці №116 від 26.06.2023 уведено в дію з 03.07.2023 Перелік змін №4 до структури Полтавської митниці та структуру Полтавської митниці, відповідно до наказу Державної митної служби України від 04.12.2020 №551 "Про введення в дію структур", листа Державної митної служби України від 23.06.2023 року №08/08-01-02/7/236 "Про структуру митниці" та у зв`язку із затвердженням 23.06.2023 в.о. Голови Державної митної служби України Переліку змін №4 до структури Полтавської митниці та Структуру Полтавської митниці. У зв`язку із затвердженням в.о. Голови Державної митної служби України Сергієм Звягінцевим 26.06.2023 штатного розпису Полтавської митниці на 2023 рік наказом в.о. начальника Полтавської митниці №117 від 26.06.2023 введено в дію з 03.07.2023 штатний розпис Полтавської митниці на 2023 рік. Відповідно до наказу в.о. начальника Полтавської митниці від 27.06.2023 №119 "Про здійснення організаційних заходів" у зв`язку із введення в дію наказом Полтавської митниці від 26.06.2023 №116 Переліку змін №4 до Структури Полтавської митниці та структури Полтавської митниці та наказом Полтавської митниці від 27.06.2023 №117 штатного розпису Полтавської митниці на 2023 рік, скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, керуючись Законом України від 10.12.2015 №889-УІІІ "Про державну службу" (далі Закон № 889-VIII), Кодексом законів про працю України, наказано відділу по роботі з персоналом ( ОСОБА_2 ) забезпечити: - персональне попередження посадових осіб Полтавської митниці, відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у письмовій формі, не пізніше ніж за 30 календарних днів, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, штатного розпису Полтавської митниці без скорочення чисельності, штату державних службовців, з одночасним пропонуванням (за можливості) інших рівнозначних або, як виняток, нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, з врахуванням переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю; - персональне попередження посадових осіб Полтавської митниці, відповідно до абзацу третього частини третьої статі 87, враховуючи вимоги абзацу другого пункту 5 статті 10 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", із змінами, внесеними Законом України від 12.05.2022 №2259-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану" щодо неможливості запропонувати перевести на інші посади державної служби та припинення державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону № 889-VІІІ); ­ звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду. 04.07.2023 позивач ознайомилася з попередженням від 03.07.2023 №7.23-12/276, підтверджується її особистим підписом, про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, штатного розпису Полтавської митниці без скорочення чисельності, штату державних службовців. 03 серпня 2023 року Полтавською митницею ухвалений наказ № 241-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким припинено державну службу та звільнено 07 серпня 2023 року ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД, призначеної на посаду у порядку, визначеному Законом України від 12.05.2022 № 2259 "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану", у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, штатного розпису Полтавської митниці без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Позивач ОСОБА_1 не погодилась із пунктами 1, 2, 5 наказу Полтавської митниці №241-о від 03.08.2023 та оскаржила його до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно не запропонував позивачеві іншу посаду з огляду на пряму заборону, визначену Законом № 889-VIII та вказав, що позивачка не була позбавлена права звернутися до відповідача з новою заявою про призначення її на посаду державної служби у відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави та суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" (далі Закон № 889-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. (ч. 1 ст. 3 Закону № 889-VIII) Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України № 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону. Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. ( п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України №889-VIII) Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. (ч. 3 ст. 87 Закону України №889-VIII) Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. ( ч. 1 ст. 5 Закону № 889-VIII) Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. (ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону № 889-VIII) Аналіз наведених приписів Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, про те, що процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована нормами Закону № 889-VIII, що виключає необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Наведене свідчить, насамперед, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу з будь-яким державним службовцем. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №420/3541/20. Матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом Полтавської митниці від 26.06.2023 № 116 з структури Полтавської митниці виведений відділ адміністрування митних платежів та контролю митної вартості й введено до структури відділ контролю митної вартості та сектор адміністрування митних платежів. Відповідно до штатного розпису Полтавської митниці на 2023 рік, уведеного в дію наказом Полтавської митниці від 27.06.2023 № 117 в Управлінні митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД за номенклатурою посад створені посади у відділі контролю митної вартості та секторі адміністрування митних платежів, зокрема посада заступника начальника управління - начальника відділу контролю митної вартості та посада завідувача сектору адміністрування митних платежів. Станом на 07 серпня 2023 року посада заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості була скорочена, що спростовує доводи апелянта про те, що вказана посада фактично була перейменована на заступник начальника управління - начальник відділу контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці. При розгляді цієї справи суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.01.2021 у справі №753/9240/18, відповідно до якого, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Колегія суддів зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався: Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, та Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначений Законом України "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих ії місцевостях, затверджений Верховною Радою України. Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування. Отже Закон № 389-VIII містить чітку заборону переведення працівників, призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби. Оскільки позивач була призначена на посаду без проведення конкурсу у період дії воєнного стану, а тому її право на переведення у зв`язку з реорганізацією на іншу посаду прямо обмежене дією режиму воєнного стану, вивчення переважних прав нівелюється прямою заборону вказаного вище закону щодо неможливості переведення на інші посади державної служби осіб, призначених на посади без проведення конкурсу у період дії воєнного стану. Таким чином, при конкуренції норм права абз. 2 ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII та ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII, застосуванню підлягають норми ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII, як спеціальної у спірних правовідносинах у період дії воєнного стану. За такого правового регулювання, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у період дії воєнного стану обмежується право щодо можливості переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 була подана заява до в.о. начальника Полтавської митниці ОСОБА_3 про призначення на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці без конкурсного відбору за строковим трудовим договором до призначення на цю посаду переможця конкурсу, або до дати спливу 12 місяців з дня призначення чи скасування воєнного стану. Згідно з листом від 18.04.2023, ОСОБА_1 ознайомлено з умовами призначення на посади державної служби в Полтавській митниці у період дії воєнного стану відповідно до ч. 5-9 ст. 10 Закону № 389-VIII. 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 призначено без конкурсного відбору з 18 квітня 2023 року на посаду заступника начальника управління - начальника відділу адміністрування митних платежів та контролю митної вартості управління митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Полтавської митниці, на умовах строкового трудового договору до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцяти місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, відповідно до Закону України від 12.05.2022 № 2259 "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану". З огляду на те, що ОСОБА_1 була призначена без конкурсного відбору у період дії воєнного стану, переведення на іншу посаду не могло бути реалізовано в силу приписів ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII, у зв`язку з дією на території України правового режиму воєнного стану. Як правильно вказав суд першої інстанції, у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад. Згідно з попередженням про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, штатного розпису Полтавської митниці без скорочення чисельності, штату державних службовців ОСОБА_1 було роз`яснено, що оскільки призначення на посади державної служби у період дії воєнного стану здійснюється без конкурсного відбору її кандидатура може бути розглянута суб`єктом призначення у разі заповнення інших вакантних посад державної служби на період дії воєнного стану. Однак, позивач, після звільнення зі служби, не скористалася передбаченим законодавством правом та не подала відповідну заяву на повторне призначення на посаду у порядку, визначеному вище. Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.1 та 1-1 ч.1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. З попередженням про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 ознайомлена 04.07.2023, а згідно зі спірним наказом, позивач звільнена з займаної посади 07.08.2023, що свідчить про дотримання відповідачем 30-денного терміну, визначеного ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що абз. ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII визначено зокрема, що державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади. У контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що у відповідача відсутня можливість запропонувати відповідні посади з огляду на пряму заборону, висловлену законодавцем у ч. 5 ст. 10 Закону № 389-VIII. Отже, твердження апелянта про те, що не дивлячись на пряму законодавчу заборону переводити на інші посади державної служби осіб, які були прийняті на роботу у період воєнного стану, відповідач був зобов`язаний запропонувати іншу посаду державної служби є хибним та суперечить приписам чинного законодавства. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що пункти 1, 2, 5 спірного наказу від 03.08.2023 № 241-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак не підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про поновлення на посаді та стягненні середнього заробітку є похідними від вимог про скасування пунктів 1, 2, 5 спірного наказу, отже також не підлягають задоволенню. Покликання апелянта на роз`яснення НАДС від 15 березня 2021 року № 132-р\з, колегія суддів відхиляє як безпідставне, оскільки листи(роз`яснення) Міністерств та органів центральної виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції. Роз`яснення законодавства, які міститься у таких листах, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації та не враховують особливостей відповідних фактичних обставин. Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 11.06.2020 у справі № 826/19187/16, від 26.05.2021 у справі № 140/90/20, від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, від 26.05.2021 у справі № 140/90/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 тощо, з таких підстав. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки виключно Верховного Суду, викладені лише у його постановах, та які стосуються виключно застосування конкретних норм права. Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Оскільки правовідносини у вказаних справах виникли (у 2016-2019 роках) до внесення суттєвих змін до Закону № 889-VIII у частині норм права, які регулюють спірні правовідносини, а також не враховують законодавства, яке врегульовує дію режиму воєнного стану, ці висновки не стосується норм права, чинних на момент звільнення позивача, а тому є нерелевантними. Більш того, частина з наведених постанов взагалі не стосуються застосування приписів Закону № 889-VIII, які регулюють спірні правовідносини у цій справі. Окрім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 380/15498/22, навіть за умови відмови у відкритті касаційного провадження Верховним Судом, не набуває статут постанови Верховного Суду, а тому має жодних застосовних «правових висновків», які б були обов`язкові для врахування судами у подібних відносинах щодо застосування конкретних норм права. Також, вказана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає врахуванню, позаяк не містить преюдиціних обставин стосовно сторін по цій справі, що свідчить про відсутність підстав для її врахування. Також колегія суддів звертає увагу апелянта на приписи ч. 7 ст. 78 КАС України, відповідно до якої, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Враховуючи результат розгляду цієї справи, у суду відсутні підстави для розподілу та перерозподілу судових витрат, відповідно до присів ст. 139 КАС України. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі №440/12540/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 20.06.2024.