LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд440/13835/23

від 19.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2024 р. Справа № 440/13835/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/13835/23 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській обл.), в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй нараховувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, з 01.07.2015 по день фактичної виплати компенсації; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159) за весь час затримки виплати, з 01.07.2015 по день фактичної виплати компенсації. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі №440/4591/22, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати пенсії. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а апеляційну скаргу задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській обл. як внутрішньо переміщена особа. Повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі №440/4591/22, яке набрало законної сили 18.04.2023, нараховано пенсію за період з 01.06.2016 по 27.06.2018 в сумі 38985,46 грн. та обліковано в органі Пенсійного фонду України. Вважає, що нарахована заборгованість підлягає виплаті на умовах Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 (далі - Порядок №1165). Виплата коштів проводиться за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 прийнято без порушення норм законодавства, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. В обґрунтування зазначив, що посилання апелянта на Порядок №1165 є незаконним, оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Згідно із Законом №2050-ІІІ пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) є грошовим доходом, який не має разового характеру, а основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення строків виплати такого доходу. Відтак вважає, що суми пенсії, на які позивач мала право, починаючи з 01.07.2015, що підтверджено судовим рішенням, вчасно не виплачені, тому позивач просить суд, підтвердити про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати такої пенсії. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській обл. та отримує пенсію за віком, що не заперечується сторонами. 15.07.2022 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/4591/22, яке набрало законної сили 18.04.2023, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській обл., ГУ ПФУ в Полтавській обл. задоволено частково та визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській обл., як правонаступника Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської обл., щодо невиплати у період з 01.07.2015 по 31.05.2016 пенсії за віком ОСОБА_1 в сумі 14938,48 грн.; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській обл., як правонаступника Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської обл., щодо не нарахування та невиплати у період з 01.06.2016 по 27.06.2018 включно пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській обл. нарахувати та виплатити за період з 01.06.2016 по 27.06.2018 включно пенсію за віком ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській обл. щодо невиплати у період з 28.06.2018 по 31.07.2021 пенсії за віком ОСОБА_1 в сумі 90242,67 грн.; стягнуто з ГУ ПФУ в Полтавській обл. на користь ОСОБА_1 пенсію за віком за періоди з 01.07.2015 по 31.05.2016 в сумі 14938,48 грн. та з 28.06.2018 по 31.07.2021 в сумі 90242,67 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач неодноразово зверталася до ГУ ПФУ в Полтавській обл. із заявами щодо виконання рішення суду та щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2015 по 01.08.2021. 10.02.2023 листом ГУ ПФУ в Полтавській обл. позивачу повідомлено, що вона у зв`язку зі зміною місця проживання перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській обл. як внутрішньо переміщена особа та з 23.07.2021 зарахована на повне державне утримання в Ліщинівський психоневрологічний будинок інтернат. Виплата з 01.08.2021 здійснюється в розмірі 25% пенсії згідно вимог ст. 48 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частина пенсії, що залишилась після виплати суми пенсії пенсіонеру, перераховується до установи, де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні. Вказано, що ОСОБА_1 має недоотриману пенсію за минулий період в загальній сумі 144166,61 грн., в тому числі: 14938,48 грн. - за період з 01.07.2015 по 31.05.2016, нараховано та не виплачено за попереднім місцем проживання органами ПФУ в Луганській обл.; 90242,67 грн. за період з 28.06.2018 по 31.07.2021, нараховано згідно ч.1 ст. 46 Закону при прийнятті на облік органами ПФУ в Полтавській обл.; 38985,46 грн. за період з 01.06.2016 по 27.06.2018 нараховано згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі №440/4591/22, яке набрало законної сили 16.08.2022. Вказано, що протягом листопада-грудня 2022 року на рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ "Ощадбанк", перераховано кошти в сумі 532,18 грн., залишок недоотриманої суми пенсії становить 143634,43 грн. Також зазначено, що в рішенні суду відсутні зобов`язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-ІІІ, тому підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відсутні. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, позивач звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, оскільки у розумінні Закону України № 2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру, навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу, і хоч нарахування пенсії позивачу відбулось на виконання рішення суду, несвоєчасне нарахування і виплата таких сум відбулись з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ, Порядком №

159. Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно із ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 по справі № 460/4765/20. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі №440/4591/22 позивачу нараховано пенсію за період з 01.06.2016 по 27.06.2018 в сумі 38985,46 грн. та обліковано в органі Пенсійного фонду України. На поточний рахунок позивача, відкритий у АТ "Ощадбанк", перераховано: частину заборгованості у загальній сумі 532,18 грн. в листопаді та грудні 2022 року, частину заборгованості у загальній сумі 557,32 грн. в липні 2023 року, частину заборгованості у загальній сумі 2093,00 грн. в вересні 2023 року; залишок заборгованості становить 101998,65 грн. Доказів нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати пенсії ОСОБА_1 ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано. Враховуючи зазначене, а також те що суми пенсії, на які позивач мала право, починаючи з 01.07.2015, що підтверджено судовим рішенням, вчасно не виплачені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії. Посилання апелянта на Порядок № 1167, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року по справі № 440/13835/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»