Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/14596/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" червня 2024 р. Справа№ 910/14596/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Майданевича А.Г. Ткаченка Б.О. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 (суддя Чинчин О.В.) за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» про стягнення пені у розмірі 4 741 грн 53 коп. За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Міністерство оборони України (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 4 741,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/395 від 10.11.2022. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 позов ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 пеню у розмірі 1 000 грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що враховуючи умови Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 року, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 3 072 600 грн. 00 коп. Дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» - 20.12.2022. Проте, в порушення умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 року, Відповідач не здійснив поставку товару на суму в розмірі 948 306 грн. 78 коп. у строк по 20.12.2022. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що частина товару була поставлена з порушенням строку, визначеного Договором, внаслідок настання обставин непереборної сили, а саме з середини грудня 2022 відбулись суттєві зміни в частині електропостачання, оскільки внаслідок масованих ракетних обстрілів повідомлено про настання надзвичайної ситуації з 09:00 16.12.2022. З 14 грудня 2022 року електроенергія майже не подавалося на підприємство (зокрема, майже повністю було відсутнє електропостачання 19 грудня, 23 грудня), а постачання електроенергії здійснювалось без будь-якого графіка чи повідомлення, на підтвердження чого надано лист ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» від 31.01.2023 №18-06/23, акти простою за відповідні дати. Отже, через відсутність електроенергії та інформації про можливе відновлення постачання у другій половині грудня місяця 2022 року, що було спричинене руйнуванням енергетичної інфраструктури України, які не існували під час укладання Договору (надзвичайні та об`єктивні обставини поза волею Сторін), поліграфічне підприємство, будучи виробником Товару, не змогло своєчасно виконати взяті на себе господарські зобов`язання в термін, що визначений умовами Договору. Сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати. Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений п.8.5 Договору, а саме протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. За таких підстав, Суд зазначає, що відповідно до п.8.2 Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 року відповідач не може посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII Договору, за наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України, у зв`язку з пропуском строку повідомлення Позивача про настання таких обставин. З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поставки товару за укладеним Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 року внаслідок настання форс-мажорних обставин. При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 21.12.2022 року по 25.12.2022 року у розмірі 4 741 грн. 53 коп. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 21.12.2022 року по 25.12.2022 року у розмірі 4 741 грн. 53 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі. Оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 до Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» про стягнення пені у розмірі 4 741,53 грн є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 1 000,00 грн, у зв`язку із зменшенням розміру неустойки за ініціативою суду. Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням, Дочірнє підприємство «Поліграфічний комбінат «Зоря» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що саме позивачем у позовній заяві, а також у відповіді на відзив зазначив, що повідомлення про настання форс-мажорних обставин було направлено до Міноборони 20.12.2022, тобто вказана обставина не потребувала доказуванню. Скаржник зазначив, що позивач наполягав на тому, що обставини, які зазначені у сертифікаті ТПП України, не є обставинами непереборної сили, однак саме ці аргументи були підставою для позовних вимог та предметом доказування, а не наявність та/або відсутність повідомлення про настання форс-мажорних обставин та дотримання строків такого повідомлення. Скаржник наголошує на тому, що строк повідомлення про настання форс-мажорних обставин був визначений п. 8.2 договору, а не 8.5, як помилково зазначив суд першої інстанції. Скаржник просить врахувати, що форс-мажорні обставини виникли з 14.12.2022 про що також зазначено у сертифікаті ТПП України та підтверджується доказами, які були додані до відзиву та зазначені у сертифікаті, а отже відповідач повинен був повідомити про настання таких обставин позивача у строк до 21.12.2022, включно, що й було своєчасно зроблено відповідачем навіть в умовах відсутності електроенергії. На виконання вимог ст. 269 ГПК України відповідач повідомляє, що вказаний доказ не подавався до суду першої інстанції, адже така обставина, як направлення письмового повідомлення про настання форс-мажорних обставин 20.12.2022, відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягала доказуванню та з огляду на зміст позовних вимог (аргументів позивача) та інших заяв по суті справи, така обставина взагалі не була предметом доказування (предметом позовних вимог), навпаки, будь яких причин надавати докази на спростування твердження позивача у суді першої інстанції про те, що лист про настання форс-мажорних обставин не було направлено до Міноборони 20.12.2022 відповідач не мав. На думку скаржника, яка підтверджена сертифікатом ТПП України, довготривала відсутність електроенергії, яка виникла внаслідок руйнування ракетними обстрілами енергетичної інфраструктури наприкінці 2022р, є надзвичайною та невідворотною обставиною, яка не існувала раніше. Скаржник зауважує на тому, що договір було повністю виконано з боку відповідача 26.12.2022, попри стислі строки виконання та враховуючи наявність обставин непереборної сили. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що позивач дійшов висновку, що проблеми з електропостачання до відповідача, які за твердженням останнього виникли з 14.12.2022 не може бути тією обставиною, яка б звільняла останнього від відповідальності за порушення умов договору щодо строків поставки товару, адже відсутня подія форс-мажору. Відповідач взяв на себе зобов`язання за договором вже в час, коли в м. Києві існували проблеми електропостачання, тому є необґрунтованим посилання відповідача, що він не очікував погіршення стану електропостачання в грудні 2022р. Також відповідач намагається підтвердити факт направлення відповідного повідомлення про форс-мажор лише 21.12.2022, тобто вже після настання факту прострочення поставки товару, водночас у позовній заяві позивач вказує лише про направлення листа про настання форс-мажору, а не на вчасне повідомлення про їх настання. На думку позивача, проблеми з електропостачанням, які за твердженням відповідача виникли з 14.12.2022, не можуть бути тією обставиною, яка б звільняла останнього від відповідальності за порушення умов договору щодо строків поставки товару, адже відсутня подія форс-мажору. Також позивач вказує на те, що неподання доказів спрямування письмового повідомлення про настання обставин непереборної сили до суду першої інстанції не було зумовлено об`єктивними причинами, що не залежали від волі відповідача. Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу Відповідач наголошує на тому, що ним було зроблено повідомлення у строк, що визначений договором, а у позовній заяві позивач стверджує, що повідомлення було направлено 20.12.2022, в останній день стоку виконання умов договору, тобто вказана обставина не потребувала доказування, а тому надання додаткового доказу направлення повідомлення засобами поштового зв`язку не можна розцінювати як недобросовісне користування процесуальними правами. З приводу можливості передбачити настання обставини непереборної сили (руйнування енергетичної інфраструктури та відсутність електроенергії), то час та наслідки ракетних атак передбачити неможливо. На думку відповідача, яка підтверджена сертифікатом ТПП України, довготривала відсутність електроенергії, яка виникла внаслідок руйнування ракетними обстрілами енергетичної інфраструктури наприкінці 2022р, є надзвичайною та невідворотною обставиною, яка не існувала раніше, в тому числі, під час запровадження воєнного стану чи укладання договору, у свою чергу, короткочасні відновлення живлення виробництва електроенергією здійснювалися поза будь-яким графіком. Окрім сертифікату, надано докази, які підтверджують надзвичайність та невідворотність цієї обставини непереборної сили за конкретним договором, відповідні докази зазначені також у сертифікаті та наявні у матеріалах справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу передачі судової справи, справу № 910/14596/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Так, до апеляційної скарги Дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» докази поштового відправлення письмового повідомлення про форс-мажор, які свідчать про надсилання такого повідомлення на адресу позивача 21.12.2022. Також, на виконання вимог ст. 269 ГПК України, відповідач повідомив про те, що вказаний доказ не подавався до суду першої інстанції, адже така обставина, як направлення письмового повідомлення про настання форс-мажорних обставин 20.12.2022, відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягала доказуванню та з огляду на зміст позовних вимог (аргументів позивача) та інших заяв по суті справи, така обставина взагалі не була предметом доказування (предметом позовних вимог), навпаки, будь яких причин надавати докази на спростування твердження позивача у суді першої інстанції про те, що лист про настання форс-мажорних обставин не було направлено до Міноборони 20.12.2022 відповідач не мав. Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для врахування доданих відповідачем до апеляційної скарги доказів поштового відправлення письмового повідомлення про форс-мажор, які свідчать про надсилання такого повідомлення на адресу позивача 21.12.2022, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, водночас, причини неподання такого доказу до суду першої інстанції, зазначені відповідачем у апеляційній скарзі, не зумовлені об`єктивними причинами, що не залежали від волі відповідача. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14596/23 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2022 між позивачем та відповідачем укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/395, умовами якого передбачено, що відповідач, за договором постачальник, зобов`язується у 2022 році поставити позивачу, за договором замовнику, Товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, a позивач забезпечити приймання та оплату Товару. Предмет договору - Друкована продукція з елементами захисту (НОМЕР_1) (ІНФОРМАЦІЯ_2) - (далі - Товар). (п. 1.1 Договору) У п.1.3 Договору визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється Товар, терміни виконання Договору, визначаються нижчевикладеною Специфікацією: найменування товару - друкована продукція з елементами захисту, строки постачання до 20.12.2022 включно, загальна кількість 30000 штук, ціна - 3072600 грн. Згідно з п.2.1 Договору ціна Договору складає 3 072 600 грн., в т.ч. ПДВ. У п.3.2 Договору визначено, що розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати позивачем поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення відповідачем рахунку на їх оплату (далі - рахунок). Відповідно до п. 4.1 Договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення позивача (далі - Одержувач товару) власними силами відповідача та за рахунок відповідача згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки Товару визначений в специфікації Договору (п. 1.3.). У разі нагальної потреби, поставка товарів може здійснюватися в інші місця, визначені відповідно до заявки наданої позивачем, у тому числі в місцевості, де ведуться бойові дії та райони проведення операції Об`єднаних сил. Про час постачання товарів відповідач повідомляє позивача не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження. (п.4.3 Договору) Умовами пункту 4.5 Договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження Товару за договором повідомити Представника Центрального управління про готовність партії Товару до постачання та місце його здачі. Під час приймального контролю Товару за якістю Представник Центрального управління перевіряє комплектність та лінійні виміри Товару згідно з нормативною або/та технічною документацією. Відповідач зобов`язаний надати Представнику Центрального управління гарантійний лист про можливість заміни товару у разі виявлення виробничих дефектів за власний рахунок та декларацію від виробника про відповідність товару. Результати приймального контролю якісного стану Товару відображаються в розділі 5 акту приймання-передачі та засвідчуються підписом і печаткою Представника Центрального управління. Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору (пункт 2.1) Відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору, а саме знищення, в наслідок бойових дій, виробничих потужностей Виконавця, партії (партій) товару тощо. Згідно з п.8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2 Договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII Договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України. (п.8.3 Договору) Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. (пункт 11.1 Договору). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/395 від 10.11.2022 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму в розмірі 2 048 400,00 грн, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №1835 від 15.12.2022 на суму 1 100 093,22 грн, Актами приймання-передачі №Р-2020 від 15.12.2022 на суму 1 100 093,22 грн, № Р-2168 від 26.12.2022 на суму в розмірі 948 306,78 грн. Претензією № 286/1105 від 22.02.2023 позивач вимагав у відповідача сплатити пеню у розмірі 4 741,53 грн, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 07.03.2023 уповноваженій особі підприємства відповідача. У відповідь на претензію позивача, відповідач у листі № 260-06/23 від 16.03.2023 повідомив про настання форс-мажорних обставин, до якого долучив повідомлення про настання обставин непереборної сили від 20.12.2022 №781-06/22, сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-23-1246. Позивач зазначає, що відповідачем не здійснено поставку товару у строк, визначений Договором, у зв`язку із чим, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 741,53 грн. Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що частина товару поставлена з порушенням строку, визначеного Договором, внаслідок настання обставин непереборної сили, а саме з середини грудня 2022 відбулись суттєві зміни в частині електропостачання, оскільки внаслідок масованих ракетних обстрілів повідомлено про настання надзвичайної ситуації з 09:00 16.12.2022. З 14 грудня 2022 року електроенергія майже не подавалося на підприємство (зокрема, майже повністю було відсутнє електропостачання 19 грудня, 23 грудня), а постачання електроенергії здійснювалось без будь-якого графіка чи повідомлення, на підтвердження чого надано лист ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» від 31.01.2023 №18-06/23, акти простою за відповідні дати. Отже, через відсутність електроенергії та інформації про можливе відновлення постачання у другій половині грудня місяця 2022 року, що було спричинене руйнуванням енергетичної інфраструктури України, які не існували під час укладання Договору (надзвичайні та об`єктивні обставини поза волею Сторін), поліграфічне підприємство, будучи виробником Товару, не змогло своєчасно виконати взяті на себе господарські зобов`язання в термін, що визначений умовами Договору. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, внаслідок укладення Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму в розмірі 2 048 400,00 грн, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 1835 від 15.12.2022 на суму 1 100 093,22 грн, Актами приймання-передачі № Р-2020 від 15.12.2022 на суму 1 100 093,22 грн, № Р-2168 від 26.12.2022 на суму в розмірі 948 306,78 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований. Як вже зазначалось, п. 1.3 Договору сторонами погоджено умову про те, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється Товар, терміни виконання Договору, визначаються нижчевикладеною Специфікацією: найменування товару - друкована продукція з елементами захисту, строки постачання до 20.12.2022 включно, загальна кількість 30000 штук, ціна - 3072600 грн. Відповідно до п. 4.1 Договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення позивача (далі - Одержувач товару) власними силами відповідача та за рахунок відповідача згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки Товару визначений в специфікації Договору. У разі нагальної потреби, поставка товарів може здійснюватися в інші місця, визначені відповідно до заявки наданої позивачем, у тому числі в місцевості, де ведуться бойові дії та райони проведення операції Об`єднаних сил. Про час постачання товарів відповідач повідомляє позивачу не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження. (п.4.3 Договору). Умовами пункту 4.5 Договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження Товару за договором повідомити Представника Центрального управління про готовність партії Товару до постачання та місце його здачі. Під час приймального контролю Товару за якістю Представник Центрального управління перевіряє комплектність та лінійні виміри Товару згідно з нормативною або/та технічною документацією. Відповідач зобов`язаний надати Представнику Центрального управління гарантійний лист про можливість заміни товару у разі виявлення виробничих дефектів за власний рахунок та декларацію від виробника про відповідність товару. Результати приймального контролю якісного стану Товару відображаються в розділі 5 акту приймання-передачі та засвідчуються підписом і печаткою Представника Центрального управління. Враховуючи умови Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 3 072 600,00 грн Дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» - 20.12.2022. Водночас, відповідачем не здійснено поставку товару на суму в розмірі 948 306,78 грн у строк по 20.12.2022, чим порушив умови Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022. Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач в свою чергу зазначає, що частина товару була поставлена з порушенням строку, визначеного Договором, внаслідок настання обставин непереборної сили, а саме з середини грудня 2022 відбулись суттєві зміни в частині електропостачання, оскільки внаслідок масованих ракетних обстрілів повідомлено про настання надзвичайної ситуації з 09:00 16.12.2022. З 14.12.2022 електроенергія майже не подавалося на підприємство (зокрема, майже повністю було відсутнє електропостачання 19 грудня, 23 грудня), а постачання електроенергії здійснювалось без будь-якого графіка чи повідомлення, на підтвердження чого надано лист ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» від 31.01.2023 №18-06/23, акти простою за відповідні дати. Отже, через відсутність електроенергії та інформації про можливе відновлення постачання у другій половині грудня місяця 2022 року, що було спричинене руйнуванням енергетичної інфраструктури України, які не існували під час укладання Договору (надзвичайні та об`єктивні обставини поза волею Сторін), поліграфічне підприємство, будучи виробником Товару, не змогло своєчасно виконати взяті на себе господарські зобов`язання в термін, що визначений умовами Договору. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором. Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями. 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо. З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими. Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Так, як вбачається із матеріалів справи, станом на час укладення сторонами у справі Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022, на час його виконання та на час винесення судом рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан, натомість, відповідач на момент укладення договору мав передбачати та усвідомлювати можливі негативні наслідки, які мали доволі очевидний характер, що можуть ускладнити виконання зобов`язань. Крім того, відповідно до п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору, а саме знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей відповідача, партії (партій) товару тощо. Таким чином, оскільки воєнний стан, військові дії, ракетні та артилерійські обстріли тощо є обставинами, що існували на час укладення договору, останні не можуть бути визнані належними фактичними підставами для звільнення від відповідальності за порушення умов цього договору. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати. Так, відповідно до п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. У разі не повідомлення у строк, який визначений у пункті 8.2 Договору, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII Договору, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат, який виданий Торгово-промисловою палатою України та/або регіональними Торгово-промисловими палатами України. (п.8.3 Договору) Як вбачається з сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-23-1246, виданого Торгово-промисловою палатою України 14.03.2023 за №110/05-4, остання засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; застосування. аварійних, стабілізаційних та екстрених відключень від електропостачання споживачів з метою збалансування енергосистеми та усунення пошкоджень, яких зазнала енергетична інфраструктура в умовах триваючої активної військової агресії з боку російської федерації відносно України, яка супроводжується постійними ракетними обстрілами; Дочірньому підприємству «Поліграфічний комбінат «Зоря» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: постачання залишку у загальній кількості 9259 шт. друкованої продукції з елементами захисту (НОМЕР_2) (ІНФОРМАЦІЯ_2), у термін: 20 грудня 2022 року включно, за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 року, укладеним з Міністерством оборони України. Також у сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-23-1246 зазначено про те, що датою настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 14.12.2022. Так, в матеріалах справи наявний лист Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» № 260-06/23 від 16.03.2023 за результатами розгляду претензії ІНФОРМАЦІЯ_1 №286/1105 від 22.02.2023, який був отриманий позивачем за вх. №3302 від 17.03.2023, що підтверджується відповідним штампом на листі, до якого було долучено повідомлення Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» № 781-06/22 від 20.12.2022 про настання обставин непереборної сили за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/395 від 10.11.2022. Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений п.8.2 Договору, а саме протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомлення про це іншої Сторону у письмовій формі, тобто, не надано доказів надсилання повідомлення Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» № 781-06/22 від 20.12.2022 про настання обставин непереборної сили за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/395 від 10.11.2022 до 20.12.2022, включно, (враховуючи те, що датою настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 14.12.2022). Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідно до п.8.2 Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 року відповідач не може посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом VII Договору, за наявності відповідного сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України, у зв`язку з пропуском строку повідомлення позивача про настання таких обставин. Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поставки товару за укладеним Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/395 від 10.11.2022 внаслідок настання форс-мажорних обставин. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 21.12.2022 по 25.12.2022 у розмірі 4 741,53 грн. Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 7.3.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору. Отже, враховуючи підтверджений факт прострочення відповідачем зобов`язань за договором, вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 7.3.2 договору, є обґрунтованою та правомірною. Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що сума пені у розмірі 4 741,53 грн є арифметично правильною. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України. Водночас ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність (або відсутність) у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір, до якого вона підлягає зменшенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): - ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); - причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; - тривалість прострочення виконання; - наслідки порушення зобов`язання для кредитора; - поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); - поведінку кредитора; - майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); - негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; - статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); - майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання його зобов`язань. Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що є загальним відомим факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів, тощо інфраструктури та цивільних об`єктів країни з боку рф, натомість, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору в повному обсязі поставлено обумовлений товар, хоч із незначним простроченням, а позивачем прийнято без зауважень та заперечень. Крім того, прострочення поставки становить 5 календарних днів. Так, відповідно до офіційного повідомлення Національної енергетичної компанії «Укренерго» від 16.12.2022 внаслідок масованих ракетних обстрілів з боку російської федерації електроенергетичної інфраструктури України (теплові електростанції, гідроелектростанції, підстанцій магістральних мереж 330-750 кВ) відбулася втрата понад 50% споживання ОЕС України, що відповідно п. 2.4 Кодексу системи передачі визначає настання режиму системної аварії. При цьому, відповідно до Правил ринку (Розділ 9 пп. 9.1.2), повідомлено про настання надзвичайної ситуації, починаючи з розрахункового періоду з 09:00 16.12.2022 року. 14 грудня 2022 року ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» отримано повідомлення про наявність аварійних відключень та неможливість забезпечити живлення електроенергією виробничих приміщень з незалежних від товариства обставин (лист від 14.12.22 № 170/1-06/22). Листом від 14.12.2022 № 1/03/012/37069 ДТЕК «Київськи електромережі» повідомило, що забезпечення електроенергією здійснюється тільки після отримання окремого дозволу та/або віднесення підприємства до об`єктів критичної інфраструктури. Починаючи з 14.12.2022 року електроенергія майже не подавалося на підприємство, а постачання електроенергії здійснювалось без будь-якого графіка чи повідомлення, що підтверджується листом ПрАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» від 31.01.2023 №18-06/23, актами про простій. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з постачання товару, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки, враховуючи загальновідомий факт систематичних ракетних, артилерійських обстрілів, тощо інфраструктури та цивільних об`єктів країни з боку рф, в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 1 000,00 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 000,00 грн пені, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23, відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Доводи скаржника про те, що про форс-мажорні обставини виникли з 14.12.2022 про що також зазначено у сертифікаті ТПП України та підтверджується доказами, які були додані до відзиву та зазначені у сертифікаті, відповідач повинен був повідомити про настання таких обставин позивача у строк до 21.12.2022, включно, що й було своєчасно зроблено відповідачем навіть в умовах відсутності електроенергії, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки останнім днем для повідомлення про форс-мажорні обставини був 20.12.2022 (включно), водночас, доказів надсилання такого повідомлення позивачу у строк до 20.12.2022, включно, відповідачем не надано. Посилання позивача у позовній заяві на зміст повідомлення про настання форс-мажорних обставин від 20.12.2022, не підтверджує факт надсилання відповідачем вказаного повідомлення позивачу до 20.12.2022 (включно). Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 слід залишити без змін. Розподіляючи судовий збір судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/14596/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/14596/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді А.Г. Майданевич Б.О. Ткаченко