Ухвала КГС ВС № 910/8970/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ Справа № 910/8970/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Власова Ю.Л. - головуючого, Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року (суддя - Бондарчук В.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2026 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Тарасенко К.В., судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П.) у справі №910/8970/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3, ВСТАНОВИВ: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач) про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3 штрафних санкцій, у тому числі: ІНФОРМАЦІЯ_4 пені та ІНФОРМАЦІЯ_5 штрафу, у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань з поставки товару за державним контрактом на поставку від ІНФОРМАЦІЯ_6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі №910/8970/25 у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач належними засобами доказування підтвердив настання форс-мажорних обставин, які у цьому конкретному випадку призвели до прострочення виконання ІНФОРМАЦІЯ_2 договірних зобов`язань за укладеним контрактом, а тому відповідач звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку товарів на підставі статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 7.3 цього договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року у справі №910/8970/25 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача ІНФОРМАЦІЯ_7, з яких ІНФОРМАЦІЯ_8 пені та ІНФОРМАЦІЯ_9 штрафу, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_10 та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин; про доведість обставин порушення ним строків поставки обумовленої контрактом продукції та правильність розрахунку позивачем розміру пені та штрафу за таке порушення. Суд апеляційної інстанції вказав про критичне ставлення до доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, пов`язаних з простроченням поставки товару за контрактом, оскільки предметом укладеного державного контракту є поставка товарів оборонного призначення з метою забезпечення відсічі і стримуванню збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини. З огляду на викладене, суд виснував, що стягнення пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 та штрафу в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5 спотворить їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання пеня перетвориться на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Однак, суд вказав про необхідність забезпечення балансу інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи. Зменшення розміру пені та штрафу на 99%, згідно із висновком суду апеляційного інстанції, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. На підставі викладеного, суд вказав про те, що з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення суми пені та штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню та зменшення в порядку частини третьої статті 551 ЦК України розміру пені та штрафу на 95%, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 пені та ІНФОРМАЦІЯ_9 штрафу, разом ІНФОРМАЦІЯ_7. При прийнятті вказаного рішення про зменшення розміру неустойки апеляційний господарський суд врахував, що: - застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; - відповідне зменшення пені та штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань; - правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; - очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені та штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Суд вказав, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі. 09 червня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2026 року у справі №910/8970/25 в незадоволеній частині; ухвалити нове рішення про повне задоволення позову; у випадку наявності підстав для передачі справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції - рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2026 року у справі №910/8970/25 в незадоволеній частині, а справу направити на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції для розгляду питання про повне задоволення позовних вимог; судові витрати за касаційний перегляд покласти на відповідача. Також скаржник просить відстрочити ІНФОРМАЦІЯ_1 сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги. В системі «Електронний суд» документ сформований 08 червня 2026 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М. Перевіривши матеріали касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. ІНФОРМАЦІЯ_1 у касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2026 року у справі №910/8970/25 є пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, суди неправильно застосували норми частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при ухваленні рішення та постанови, без урахування висновків Верховного Суду, що викладені в постановах від 09 травня 2024 року у справі №923/77/22, від 04 лютого 2020 року у справі №918/116/19, від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21, від 05 квітня 2023 року у справі №910/18718/21, від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22, від 09 червня 2022 року у справі №910/8425/19, від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21, від 02 листопада 2022 року у справі №910/14591/21, та здійснили реалізацію своїх дискреційних повноважень щодо зменшення неустойки без належного мотивування та без встановлення виключних обставин, необхідних для такого істотного втручання у погоджений сторонами механізм відповідальності. Дослідивши текст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаржник не погоджується виключно з наявністю підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та зменшення розміру нарахованих ним пені та штрафу за порушення відповідачем строків поставки продукції за контрактом і не посилається на помилковість висновків судів обох попередніх інстанцій стосовно наявності чи відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності з огляду на настання форс-мажорних обставин, про що зазначено судом першої інстанції. Таким чином, Верховний Суд розглянув касаційну скаргу з огляду на наведені скаржником підстави і дійшов висновку про відхилення наведених доводів, викладені у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду обґрунтовуючи це таким. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 виснувала, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі №914/3203/21, від 02 березня 2023 року у справі №905/1409/21, від 09 травня 2024 року у справі №923/77/22, від 22 травня 2024 року у справі №911/95/20, від 18 грудня 2024 року у справі №921/320/24, від 08 січня 2025 року у справі №921/299/24, від 19 лютого 2025 року у справі №903/665/24). Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі №907/583/22, від 28 листопада 2023 року у справі №916/1504/22, від 03 грудня 2024 року у справі №904/872/24, від 03 грудня 2024 року у справі №909/321/24. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення першої інстанції у справі №910/8970/25 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи в оскаржуваній частині постанови апеляційного господарського суду відсутні, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі №910/8970/25 за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити на підставі пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України. Схожі висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі №904/1819/24, від 05 травня 2025 року у справі №927/957/24, від 15 травня 2025 року у справі №909/749/24, від 19 червня 2025 року у справі №906/1124/24, від 02 липня 2025 року у справі №906/1153/24, від 14 липня 2025 року у справі №906/1129/24, від 24 жовтня 2025 року у справі №922/744/25, від 15 грудня 2025 року у справі №916/187/25 та від 24 лютого 2026 року у справі №910/7640/25. Враховуючи наведене клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору Суд залишає без розгляду. Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 березня 2026 року у справі №910/8970/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Л. Власов Судді І. В. Булгакова Т. М. Малашенкова З окремою думкою судді Т. Малашенкової