Постанова Харківський апеляційний суд № 645/1461/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/1461/23 Головуючий суддя І інстанції Алтухова О. Ю. Провадження № 22-ц/818/1480/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: надання послуг ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року, у справі № 645/1461/23, за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, встановив: У квітні 2023 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,за період з 01.11.2010 року по 31.01.2022 року у сумі 76429,93 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та отримує за вказаною послуги з централізованого опалення та гарячої води згідно чинного законодавства. Відповідачі не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за ними виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з з 01.11.2010 року по 31.01.2022 року у сумі 76429,93 грн., яку сторона позивача просить суд стягнути з відповідачів на свою користь. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року частково задоволено позов. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з опалення та гарячої води в розмірі 18869 грн 09 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір по 1342,00 грн з кожного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням КП «Харківські теплові мережі» в апеляційній скарзі посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просило рішення скасувати, та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити за період з березня 2017 по 31.01.2022 у сумі 54660,82 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України, який постановами КМУ від 20 травня 2020 № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року № 1236, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021р., № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023 (із змінами і доповненнями) карантин був продовжений на всій території України з 22 травня 2020 року до 30 червня 2023 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон України набрав чинності 02.04.2020. Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року не виходить за строки позовної давності. Враховуючи вищенаведене, у разі застосування судом строку позовної давності заборгованість відповідачів за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 02.04.2017 по 31.01.2022 складатиме 54660,82 грн., на підтвердження цієї суми було надано відповідну відомість нарахувань (а.с.40), а також стягнути судовий збір 4026,00 грн. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, відповідно до ст. 367 ЦПК України дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення змінити у частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове про часткове задоволення позову, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду у частині визначення наслідків спливу позовної давності не відповідає. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає КП «ХТМ». За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_3 . Згідно копії свідоцтва про зміну імені серій НОМЕР_2 від 03 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було змінено прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 ». Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач у справі КП «ХТМ», як виконавець комунальних послуг, надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Правила). Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. (ч. 1 ст. 10 Закону). Частиною 3 статті 16 Закону передбачено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв. Відповідно до п. 6 Правил послуги повинні відповідати: з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору; з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку; з централізованого водовідведення - нормативам з відведення стічних вод за умови підтримання відповідного стану приміщень будинку та прибудинкової території. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають право тимчасово визначати інші норми споживання, кількісні та якісні показники та режими надання послуг в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік послуг, що надаються споживачеві, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (п. 7 Порядку). Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Порядку). Відповідно до п. 21 Порядку у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Підпунктом 1 п. 30 Порядку унормований обов`язок споживача оплачувати послуги в установлені договором строки. Як вбачається з наданої позивачем відомості про нарахування та оплати за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідачів за послуги, які надає КП «ХТМ», за період з 01.11.2010 року по 31.01.2022 року у сумі 76429,93 грн. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Згідно зі ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Матеріалами справи підтверджено, що КП "Харківські теплові мережі" надавало відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували і не відмовився від них у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим, в них виник обов`язок сплатити ці послуги. Відповідач ОСОБА_1 20.06.2023 року заявив в суді першої інстанції про застосувати до вимог КП «ХТМ» про стягнення заборгованості за надані послуги наслідки спливу позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність за заявою відповідачів. Щодо спливу позовної давності та розміру заборгованості в цих межах, колегія суддів зазначає, що наведені у апеляційній скарзі представника позивача аргументи щодо перебігу трирічного строку позовної давності ґрунтуються на чинних нормах матеріального права та підтверджуються матеріалами справи. Так, відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України, який постановами КМУ від 20 травня 2020 № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року № 1236, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021р., № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023 (із змінами і доповненнями) карантин був продовжений на всій території України з 22 травня 2020р. до 30 червня 2023 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон України набрав чинності 02.04.2020, до суду позивач звернувся 20.04.2023 року, під час дії карантину, який був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі Постанови КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Внаслідок дії цього Закону України усі вимоги, за якими припинився (сплив) трирічний строк загальної позовної давності під час дії карантину були продовжені. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги про часткове визнання наслідків спливу позовної давності КП «ХТМ» надано до суду апеляційної інстанції відомість про нарахування та оплати за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідачів за послуги, які надає КП «ХТМ», за період 02.04.2017 по 31.01.2022 складає 54660,82 грн. (а.с. 40) Колегія суддів приймає зазначений доказ по справі, оскільки він за своїм змістом є уточненням вже наданого до суду доказу відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежів з листопада 2010 по січень 2022 (а.с. 4), та наданий на підтвердження позиції позивача про часткове визнання спливу позовної давності, а тому його не можна вважати новим у розумінні ч. 3 ст. 367 ЦПК України, яка передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частинами другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У спірних правовідносинах обов`язок споживача - відповідача у справі сплатити за надані позивачем послуги визначений ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - щомісяця, а тому заборгованість, яка існувала в межах трирічного строку позовної давності на день набрання чинності згаданого Закону України № 540-IX, 02.04.2020, тобто по зобов`язанням зі строком виконання з 02.04.2017, вважається такою, що позовна давність щодо них не спливла. Отже заборгованість відповідача згідно наданого позивачем розрахунку має враховуватися за період з квітня 2017 по січень 2022 року, вона складає згідно наданого до суду першої інстанції розрахунку 54660 грн. 82 коп. (а.с. 4). Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року включно перебуває у межах трирічного строку позовної давності, який припинявся з 02.04.2020 року, а тому слід визнати, що доводи скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції. Крім того, всупереч норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції не врахував аналогічного змісту правові висновки, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 07.09.2022 у справі № 679/136/21 щодо застосування позовної давності під час дії карантину. Суд першої інстанції помилково вважав початок перебігу строку позовної давності з 01.11.2010 по 01.04.2020, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року. Тому рішення суду підлягає зміні в частині періоду та суми стягнення заборгованості. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині періоду та суми стягнення заборгованості, а позовні вимоги - частковому задоволенню на суму 54660 грн. 82 коп. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2684,00 грн судового збору (а.с.1) та за подання апеляційної скарги 4026,00 грн. Позовні вимоги задоволено на 54660,82/76429,93= 71,51 %. Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути судовий збір на користь КП «Харківські теплові мережі» (2684,00 + 4026,00) х 71,51% = 4 798,32 грн. за подання позову та апеляційної скарги, тобто по 4 798,32 грн./2 = 2 399,16 грн з кожного. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»- задовольнити частково. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року в частині задоволених позовних вимог змінити, збільшити період, за який підлягає стягненню заборгованість: з 02.04.2017 року по 31.01.2022 року, та збільшити суму стягнення. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у солідарному порядку заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячу воду за період з 02.04.2017 року по 31.01.2022 року на суму 54660 грн 82 коп. В іншій частині позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору за подання позову, та за подання апеляційної скарги по 2 399,16 грн з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття , і може бути оскаржена протягом 30 днів після отримання її повного тексту лише у визначних п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України випадках. Повний текст судового рішення складений 18 червня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.