Постанова Харківський апеляційний суд № 645/1482/22
від 04.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/1482/22 Головуючий суддя І інстанції Федорова О. В. Провадження № 22-ц/818/1152/24 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2022 року, у справі №645/1482/22, за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, встановив: У грудні 2022 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та гарячої води за період з 01.02.2015 року по 31.01.2022 року у сумі 73165,01 грн. Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та отримують за вказаною послуги з централізованого опалення та гарячої води згідно чинного законодавства. Відповідачі не в повному обсязі сплачують вартість наданих послуг, у зв`язку з чим за ними виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.02.2015 року по 31.01.2022 року у сумі 73165,01 грн., яку сторона позивача просить суд стягнути з відповідачів на свою користь. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2022 року позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячу воду за період з 22.12.2019 року по 31.01.2022 року у сумі 24769,21 грн.. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору по 270,79 грн. кожного. Не погоджуючись з вказаним рішенням КП «Харківські теплові мережі» в апеляційній скарзі посилаючись на неповне з`ясування обставин справи просило рішення скасувати, та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України, який постановами КМУ від 20 травня 2020 № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року № 1236, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021р., № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023 (із змінами і доповненнями) карантин був продовжений на всій території України з 22 травня 2020 року до 30 червня 2023 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон України набрав чинності 02.04.2020. Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року не виходить за строки позовної давності. Враховуючи вищенаведене, у разі застосування судом строку позовної давності заборгованість відповідачів за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 складатиме 60004,45 грн., на підтвердження цієї суми було надано відповідну відомість нарахувань (а.с.114), а також стягнути судовий збір 4026,00 грн. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове про часткове задоволення позову, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду у частині не відповідає. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає КП «ХТМ». За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Даних про статус квартири, в якій проживають відповідачі, матеріали справи не містять і таких доказів сторони не надали. Позивач у справі КП «ХТМ», як виконавець комунальних послуг, надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Правила). Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. (ч. 1 ст. 10 Закону). Частиною 3 статті 16 Закону передбачено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв. Відповідно до п. 6 Правил послуги повинні відповідати: з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору; з централізованого опалення - нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку; з централізованого водовідведення - нормативам з відведення стічних вод за умови підтримання відповідного стану приміщень будинку та прибудинкової території. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають право тимчасово визначати інші норми споживання, кількісні та якісні показники та режими надання послуг в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік послуг, що надаються споживачеві, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (п. 7 Порядку). Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Порядку). Відповідно до п. 21 Порядку у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Підпунктом 1 п. 30 Порядку унормований обов`язок споживача оплачувати послуги в установлені договором строки. Як вбачається з наданої позивачем відомості про нарахування та оплати за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідачів за послуги, які надає КП «ХТМ», за період з 01.02.2015 року по 31.01.2022 року у сумі 73165,01 грн. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Відповідно до ст. ст. 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами. Згідно зі ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Матеріалами справи підтверджено, що КП "Харківські теплові мережі" надавало відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували і не відмовився від них у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим, в них виник обов`язок сплатити ці послуги. 29.03.2023 представником відповідачки-адвокат Бєжанова А.В. подано заяву про застосування позовної давності, у якій зазначено, про нарахування стороною позивача заборгованості здійснено поза межами строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність за заявою відповідачів. Щодо спливу позовної давності та розміру заборгованості в цих межах, колегія суддів зазначає, що наведені у апеляційній скарзі представника позивача аргументи щодо перебігу трирічного строку позовної давності ґрунтуються на чинних нормах матеріального права та підтверджуються матеріалами справи. Так, відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлений карантин на всій території України, який постановами КМУ від 20 травня 2020 № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року № 1236, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021р., № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023 (із змінами і доповненнями) карантин був продовжений на всій території України з 22 травня 2020р. до 30 червня 2023 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон України набрав чинності 02.04.2020, до суду позивач звернувся 22.12.2022 року, під час дії карантину, який був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі Постанови КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Внаслідок дії цього Закону України усі вимоги, за якими припинився (сплив) трирічний строк загальної позовної давності під час дії карантину були продовжені. Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У спірних правовідносинах обов`язок споживача - відповідача у справі сплатити за надані позивачем послуги визначений ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - щомісяця, а тому заборгованість, яка існувала в межах трирічного строку позовної давності на день набрання чинності згаданого Закону України № 540-IX, 02.04.2020, тобто по зобов`язанням зі строком виконання з 02.04.2017, вважається такою, що позовна давність щодо них не спливла. Отже заборгованість відповідача згідно наданого позивачем розрахунку має враховуватися за період з квітня 2017 по січень 2022 року, вона складає згідно наданого до суду першої інстанції розрахунку, який узгоджується з вищевказаним доданим до скарги розрахуном 60004 рн. 45 коп. (а.с. 114). Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року включно перебуває у межах трирічного строку позовної давності, який припинявся з 02.04.2020 року, а тому слід визнати, що доводи скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції. Суд першої інстанції помилково вважав початок перебігу строку позовної давності з 22.12.2019 по 31.01.2022, оскільки Закон України № 540-IX від 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року. Тому рішення суду підлягає зміні в частині періоду стягнення. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі», звертаючись до суду з позовом, сплатило 2481,00 грн судового збору (а.с.1). Позовні вимоги задоволено на 60004,45/73165,10= 82,01 %, а апеляційну скаргу задоволено на 17,99 %. Таким чином, з відповідачів необхідно стягнути судовий збір на користь КП «Харківські теплові мережі» 2481 х 82,01 %. = 2034,66грн. за подання позову, тобто по 678 грн 22 коп. з кожного, та за подання апеляційної скарги 669 грн 49 коп., тобто по 223 грн 16 коп. з кожного. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково. РішенняМосковського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, зазначивши період, за який підлягає стягненню заборгованість: з 02.04.2017 року по 31.01.2022 року. Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячу воду за період з 02.04.2017 року по 31.01.2022 року у сумі 60004 грн 45 коп. В іншій частині позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору за подання позову по 678 грн 22 коп. з кожного, та за подання апеляційної скарги по 223 грн 16 коп. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена протягом 30 днів після отримання її повного тексту лише у визначних п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України випадках. Повний текст судового рішення складений 04 червня 2024 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Ю.М.Мальований. О.Ю.Тичкова.