Постанова 4857 № 260/6555/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/6555/23 пров. № А/857/3743/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, суддя у І інстанції Калинич Я.М., час ухвалення судового рішення 10 год 43 хв, місце ухвалення судового рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення 28 грудня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі ДЕІ у Закарпатській області) від 03 липня 2023 року № 262-0 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області або рівнозначній посаді згідно із штатним розписом на 2023 рік, який затверджений 23 травня 2023 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 260/6555/23 позову було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДЕІ у Закарпатській області від 03 липня 2023 року №262-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено з 05 липня 2023 року ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області або рівнозначній посаді у ДЕІ згідно із штатним розписом на 2023 рік, затвердженого 23 травня 2023 року. Стягнено з ДЕІ у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 97320,62 грн. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено відсутність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу. Попередня посада позивача скорочена не була. Будь-яких обґрунтувань неможливості призначення позивача на рівнозначну посаду чи відсутності вакансій відповідач суду не надав, як і не надав доказів пропонування позивачу всіх вакантних посад в новому штатному розписі незважаючи на те, що вакантні посади за період з 24 травня 2023 року по 07липня 2023 року у ДЕІ у Закарпатській області були наявними. Тому суд дійшов висновку про протиправність наказу ДЕІ від 03 липня 2023 року №262-О. Відтак, ОСОБА_1 слід поновити на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області або рівнозначній посаді у ДЕІ у Закарпатській області згідно із штатним розписом на 2023 рік, затвердженого 23 травня 2023 року, із виплатою середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. У поданій апеляційній скарзі ДЕІ у Закарпатській області просило скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що наказом ДЕІ у Закарпатській області «Про введення в дію структури та штатного розпису Інспекції на 2023 рік» від 23 травня 2023 року №179 з 24 травня 2023 року було введено в дію структуру ДЕІ у Закарпатській області, затверджену т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України 16 травня 2023 року. Внаслідок проведеної реорганізації було ліквідовано 1 управління, до якого входили 2 відділи, 7 відділів, у тому числі відділ державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в структуру якого входив сектор державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів, та 2 сектори. Відділ державного екологічного нагляду (контролю) надр ДЕІ у Закарпатській області був ліквідований. Цим же наказом утворено 3 управління, у складі яких були створені 7 відділів, 2 окремі відділи та 1 сектор. 29 травня 2023 року позивача з дотриманням вимог частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» було попереджено про можливе наступне звільнення з посади державної служби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропоновано посаду завідувача сектору державного ринкового нагляду у новоствореному секторі державного ринкового нагляду. Позивач ОСОБА_1 від запропонованої посади завідувача сектору державного ринкового нагляду відмовився, оскільки вважав таку нерівнозначною. Наполягає на тому, що ДЕІ у Закарпатській області жодного порушення прав позивача допущено не було та було вжито всіх можливих заходів на забезпечення його переважного права на залишення на роботі. У відзиві на апеляційну скаргу ДЕІ у Закарпатській області позивач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ДЕІ у Закарпатській області, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, на зв`язок у режимі відеоконференції не вийшов, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, наказом ДЕІ у Закарпатській області «Про введення в дію структури та штатного розпису Інспекції на 2023 рік» від 23 травня 2023 року №179 з 24 травня 2023 року введено в дію структуру ДЕІ у Закарпатській області, затверджену т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України 16 травня 2023 року та погоджену Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України 17 травня 2023 року. Цим же наказом з 24 травня 2023 року введено в дію штатний розпис на 2023 рік ДЕІ у Закарпатській області, затверджений т.в.о. Голови Державної екологічної інспекції України 23 травня 2023 року, ліквідовано відділ державного екологічного нагляду (контролю) надр та утворено 3 управління, у складі яких створено 7 відділів, 2 окремі відділи та 1 сектор. У зв`язку із введенням з 24 травня 2023 року в дію структури та штатного розпису на 2023 рік ДЕІ у Закарпатській області відповідно до наказу від 23 травня 2023 року №179 «Про введення в дію структури та штатного розпису Інспекції на 2023 рік» ОСОБА_1 29 травня 2023 року було попереджено про можливе наступне звільнення з посади державної служби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII). Одночасно позивачу була запропонована посада завідувача сектору державного ринкового нагляду (на період увільнення від виконання обов`язків ОСОБА_2 до дня звільнення його з військової служби). Заявою від 03 липня 2023 року позивач відмовився від запропонованої посади, оскільки вважав запропоновану посаду нерівнозначною тій, яку обіймав. Наказом ДЕІ у Закарпатській області від 03 липня 2023 року за №262-О «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено начальника відділу державної екологічного нагляду (контролю) надр - старшого державного інспектора з хорони навколишнього природного середовища Закарпатської області 04 липня 2023 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису. ОСОБА_1 не погодився із своїм звільнення з державної служби та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регламентовано приписами Закону №889-VIII. За правилами частин 2, 3 статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються вказаним Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих згаданим Законом. Підстави для припинення державної служби визначено приписами статті 83 Закону №889-VIII. Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII передбачено можливість припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 цього Закону). Згідно із частиною 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Положеннями статті 49-2 КЗпП також передбачено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. З огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційний суд під час вирішення цього спору вважає за необхідне врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 460/483/20, відповідно до яких підстави припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією державного органу за своєю правовою природою відповідають ознакам вивільнення працівників, що ґрунтується на загальних підставах звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП. Встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників. Тобто роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі №826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18). При цьому Верховний Суд звертає увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16 та ін. Разом із тим, як безспірно встановлено судом першої інстанції, з моменту попередження про наступне вивільнення 29 травня 2023 року і по дату звільнення з державної служби 03 липня 2023 року відповідачем не пропонувалось позивачу іншої рівноцінної посади державної служби та/або іншої роботи (посади державної служби), що свідчить про порушення передбаченої статтею 87 Закону № 889-VIII процедури звільнення. Водночас апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що ДЕІ у Закарпатській області не надала доказів про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу, адже інспекція мала пропонувати позивачу всі наявні вакантні посади, що існували в установі, незалежно від того, у якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. За приписами частини 1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. З урахуванням встановлених фактичних обставин та наведених правових норм апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) надр - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області було проведено протиправно, а тому такий наказ підлягає скасуванню із поновленням позивача саме на посаді, з якої він був незаконно звільнений. У відповідності до частини 2 статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Наведений судом першої інстанції розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, проведений на підставі приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, відповідачем під сумнів не ставиться. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи та правильно вирішив спір по суті, однак безпідставно зазначив альтернативний спосіб поновлення порушеного права позивача. Відтак, рішення суду першої інстанції слід змінити та виключити з його резолютивної частини посилання на можливість альтернативного поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у ДЕІ у Закарпатській області згідно із штатним розписом на 2023 рік. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задовольнити частково. Змінити рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 260/6555/23 та виключити з його резолютивної частини слова «або рівнозначній посаді у Державній екологічній інспекції у Закарпатській області, згідно штатного розпису на 2023 рік, затвердженого 23.05.2023 року». У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 17 червня 2024 року.