Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/262/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/262/23 пров. № А/857/11808/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Фесюк Л.І.; від відповідачів - Юрчак С.Є.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р., постановлену за наслідками провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Тернопільській обл. до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 10 год. 51 хв. 20.10.2023р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 20.10.2023р.),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. в справі № 500/262/23 за нововиявленими обставинами (Т.1, а.с.212-216). Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Тернопільській обл. про стягнення податкового боргу (Т.2, а.с.1-13). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в податковому повідомлені-рішенні ГУ ДПС в Тернопільській обл. № 1926839-2407-1918 від 05.10.2022р. визначено місце розташування об`єкта оподаткування - земельної ділянки площею 0,15 га у АДРЕСА_1 , однак належна відповідачу спірна земельна ділянка площею 0,15 га розташована у с.Байківці. Таким чином, зазначену обставину слід вважати нововиявленою обставиною. Також податкове повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р. є відсутнім в матеріалах справи, таке відповідач не отримував; надані форми 119 не містять підпису ОСОБА_1 . Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Ухвалою апеляційного суду від 17.05.2024р. витребовувано від позивача ГУ ДПС в Тернопільській обл. додаткові докази по справі, а саме: копію податкового повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р.; копію форми 119 від 09.06.2021р. до податкового повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р., яке було особисто отримано ОСОБА_1 з відміткою про отримання такого вказаною особою; повну і детальну інформацію про об`єкт, базу і період оподаткування, ставку податку, детальний розрахунок визначення податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р. із представленням підтверджуючих документів (відомостей про належність земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок земельного податку тощо, які були покладені в основу винесення вказаного податкового повідомлення-рішення) (Т.2, а.с.153-157). 27.05.2024р. на адресу апеляційного суду поступили витребувані додаткові докази по справі. Також позивач надав інформацію про те, що станом на 19.02.2024р. відповідач погасив повну суму заявленого до стягнення податкового боргу (Т.2, а.с.171-218). Заслухавши суддю-доповідача, відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. 26.01.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Головне управління /ГУ/ ДПС у Тернопільській обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 податковий борг в сумі 24428 грн. 52 коп. (Т.1, а.с.1-5). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. заявлений позов задоволено; стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в сумі 24428 грн. 52 коп. по наступних платежах: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості 12195 грн. 97 коп.; земельний податок з фізичних осіб 9978 грн. 50 коп.; орендна плата з фізичних осіб 2254 грн. 05 коп. (Т.1, а.с.65-69). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. у справі № 500/262/23 без змін (Т.1, а.с.125-127). 17.07.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. за нововиявленими обставинами (Т.1, а.с.131-138). Оскаржуваною ухвалою суду від 20.10.2023р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (Т.1, а.с.212-216). Вказана ухвала обґрунтована тим, що визначена відповідачем обставина не є нововиявленою та такою, яка б вплинула на висновок суду про задоволення позовних вимог, який був зроблений у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. у справі №500/262/23. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач вважає, що в податковому повідомлені-рішенні № 1926839-2407-1918 від 05.10.2022р. позивач визначив місце розташування об`єкта оподаткування - земельної ділянки площею 0,15 га у АДРЕСА_1 , а тому саме неправильне визначення місцезнаходження земельної ділянки, на думку заявника, є нововиявленою обставиною, на підставі якої необхідно скасувати рішення суду. Водночас, технічна помилка щодо адреси розташування земельної ділянки дійсно допущена у податковому повідомленні-рішенні № 1926839-2407-1918 від 05.10.2022р., однак таке є відкликаним податковим органом з цих причин. У свою чергу, в податковому повідомленні-рішенні № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р., яке було підставою виникнення заявленого податкового боргу в сумі 9978 грн. 50 коп. земельного податку, помилок немає, місце знаходження земельної ділянки вказано с.Байківці. Визначені заявником обставини не змінюють правового регулювання спірних відносин, не доводять факту допущення судом помилки при розгляді спору та не спростовують висновків суду, тому такі не можуть вважатися нововиявленою обставиною. Зазначені висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до приписів ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з п.1 ч.2 ст.361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Як слідує з роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 22.05.2015р. «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; - на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; - істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо. Отже, нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. В свою чергу, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Колегія суддів враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Також колегія суддів зазначає, що перегляд рішення у справі, яке набуло законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності. Суд також зазначає, що інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.03.2018р. у справі № 484/2634/14-а, від 03.04.2018р. у справі № 477/1012/14-а, від 14.05.2019р. у справі № 826/14797/15, від 21.10.2019р. у справі № 1316/954/2012 та від 20.02.2020р. у справі № 815/6834/15. Із змісту поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слідує, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що він не отримував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській обл. № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р., яке лягло в основу податкового боргу, про стягнення якого позивач звернувся до суду у розглядуваній справі. Окрім цього, на думку заявника, податкове повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р. стосується визначення податкових зобов`язань по земельному податку щодо земельної ділянки, яка не має відношення до нього ( АДРЕСА_1 ). Водночас, такі твердження відповідача ОСОБА_1 не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, в матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому є відмітка про отримання 09.06.2021р. ОСОБА_1 , зокрема, податкового повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р. (Т.1, а.с.16-17). Також неприйнятними слід вважати твердження відповідача про неправильне визначення місцезнаходження земельної ділянки як об`єкта оподаткування в податковому повідомленні-рішенні № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р., на підставі якого стягувався податковий борг в сумі 9978 грн. 50 коп., оскільки такі базуються на припущеннях, зроблених відповідачем виходячи з того, що неправильна адреса місцезнаходження земельної ділянки вказана в іншому податковому повідомленні-рішенні № 1926839-2407-1918 від 05.10.2022р., яке на цей час є відкликаним податковим органом по причині допущеної технічної помилки. Окрім цього, під час судового розгляду з`ясовано, що в ГУ ДПС в Тернопільській обл. є наявним лише корінець податкового повідомлення-рішення № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р., оскільки саме податкове повідомлення-рішення було скеровано відповідачу на його поштову адресу. З метою перевірки правильності обчислення суми податкового зобов`язання із земельного податку по податковому повідомленню-рішенню № 4651263-2404-1918 від 30.04.2021р. колегія суддів витребувала і проаналізувала документи, які слугували підставою для визначення таких зобов`язань. Зокрема, за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер 6125280600:02:001:1757) в с.Бацківці Тернопільського району Тернопільської обл.; цільове призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (зворот а.с.179). Ставка земельного податку з фізичних осію на 2021 рік встановлена рішенням Байковецької сільської ради № 1206 від 04.07.2020р. Тариф розрахований з наступних показників відповідно до рішення орану місцевого самоврядування, а саме: грошова оцінка по економіко-планувальній зоні населеного пункту Байківці (128 грн. 11 коп. за кв.м) помножений на коефіцієнт індексації (1,06), помножений на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (2,5), помножений на узагальнюючий локальний коефіцієнт розташування земельної ділянки (1), помножений на ставку земельного податку (2%) та помножений на площу земельної ділянки (1500 кв.м, тобто 0,15 га.) Сума земельного податку з фізичних осіб за вказану ділянку за 2021 рік розрахована наступним чином: 128,11 х 1,06 = 135 грн. 80 коп. за кв.м з врахуванням коефіцієнтів індексації (1,06 за 2016 рік); 135,8 х 2,5 х 1 = 339 грн. 50 коп. за кв.м з врахуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки 2,5 та з врахуванням узагальнюючого локального коефіцієнту розташування земельної ділянки 1; 339,5 х 2% = 06 грн. 79 коп. за кв.м; 6,79 х 1500 кв.м = 10185 грн. Відтак, сума земельного податку за 2021 рік за згадану земельну ділянку становить 10185 грн. Правильність такого розрахунку стверджується рішеннями Байковецької сільської ради № 143 від 09.06.2016р. «Про затвердження Технічної документація з нормативної грошової оцінки земель с.Байківці Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області» (опубліковано у газеті «Подільське слово», на сайті Байковецької сільської територіальної громади); № 1206 від 14.07.2020р. «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Байковецької об`єднаної територіальної громади на 2021 рік» із додатками (опубліковано на сайті Байковецької сільської територіальної громади); Технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель с.Байківці Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської обл. (опубліковано на сайті Байковецької сільської територіальної громади) (Т.2, а.с.183-192, 193, 195-218). Отже, доводи відповідача ОСОБА_1 , якими він мотивує необхідність перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023р. за нововиявленими обставинами, зводяться виключно до незгоди з вказаним судовим рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів, вже досліджених судом у процесі розглянутої справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що обставини, зазначені у заяві відповідача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі, не належать до нововиявлених у розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України. Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заявник не повідомив суду про будь-які обставини, які б мали вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні. Таким чином, наведені апелянтом обставини не можна вважати нововиявленими обставинами в розумінні положень ст.361 КАС України (при цьому самим заявником чітко не визначено конкретну підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а лише переписано ч.2 ст.361 КАС України), а доводи апеляційної скарги на правомірність винесеної ухвали не впливають та висновків суду не спростовують. Додатково колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999р. у справі «Brumarescu v. Romania» наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003р.). Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи відповідача ОСОБА_1 , наведені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відхилені. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329, 369 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р., постановлену за наслідками провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 500/262/23, залишити без задоволення, а вказане судове рішення без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 17.06.2024р.