Постанова 4815 № 570/1722/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2024 року м. Рівне Справа № 570/1722/23 Провадження № 22-ц/4815/503/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гудз Р.А. на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 01 березня 2024 року постановлену в складі судді Штогуна О.С., у справі № 570/1722/23 в с т а н о в и в : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої смертю особи та стягнення страхового відшкодування. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 01 березня 2024 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої смертю особи та стягнення страхового відшкодування - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі про розгляд кримінального провадження №12022070000000323 про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України (справа №309/1455/23, номер провадження 1-кп/309/95/23). Не погодившись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що зупинення провадження порушує права та інтереси позивача на отримання належного страхового відшкодування у встановлені строки. Покликається на правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин. Відзив до апеляційного суду не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення не відповідає. За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупиняючи провадження у справі, суд має обґрунтувати, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у розглядуваній справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, та не зазначив, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду». Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, що 21 листопада 2022 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки "Renault Kangoo" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Німецькій, в напрямку вул. Івана Франка у м. Хуст Закарпатської області, допустив з`їзд на ліве узбіччя, за яким здійснив наїзд на паркан. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля марки "Renault Kangoo" д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 від отриманих травм помер в реанімаційному відділенні Хустської центральної районної лікарні. 21 листопада 2022 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди внесені відомості до ЄРДР за №12022070000000323 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України. Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та стягнення з ПАТ "СК "Євроінс Україна" на його користь 80400 грн страхового відшкодування. Скаржник зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із відшкодуванням страховиком шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_3 . Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від вини. Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивачка, посилаючись на положення ст. 27 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1166,1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, просила відшкодувати шкоду, завдану смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою,- якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до положень ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи ( обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Пред`явлення позову до страховика у цій справі зумовлене наявністю полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу "Renault Kangoo" д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, у ПАТ "СК "Євроінс Україна". Отже, наявність кримінального провадження стосовно водія забезпеченого транспортного засобу жодним чином не впливає на вирішення зазначеного цивільно-правового спору. Крім того, судом не враховано, що предметом позову і є саме безпідставне зупинення відповідачем строків виплати страхового відшкодування до розгляду іншої (кримінальної) справи, що стало підставою для звернення позивачки до суду за захистом своїх порушених прав. Обов`язок щодо звернення до страховика про виплату страхового відшкодування встановлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами (позиція ВС у справі № 500/2095/15 у постанові від 10 січня 2019 року). Отже за фактом ДТП в кримінальному провадженні вирішується питання про кримінальну відповідальність винуватця зазначеної вище ДТП, а не про наявність підстав для страхового відшкодування, внаслідок шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Крім того, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. При цьому, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування не є обставиною, яка має бути встановлена вироком суду за наслідками вказаного досудового розслідування. Враховуючи наведене, відсутність судового рішення у кримінальному провадженні, яким встановлено винних у ДТП осіб, не може бути підставою для зупинення провадження у справі про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, що є підставами для її скасування відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гудз Р.А. задовольнити. Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 01 березня 2024 року скасувати, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.