Постанова 4811 № 466/5894/23

Справа № 466/5894/23 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л. Провадження № 22-ц/811/718/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Цьони С.Ю.; адвоката Снігура Я.Е. представника позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 05 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки «Volksvagen Passat», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (в подальшому «спірний автомобіль»), укладений 07 грудня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та визнати недійсною реєстрацію спірного автомобіля, проведену на підставі згаданого договору купівлі-продажу від 07 грудня 2022 року, на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстраційним № НОМЕР_3 . Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що під час перебування сторін даного спору у шлюбі 23.05.2020 року ними за спільні кошти був придбаний спірний легковий автомобіль, а відтак цей автомобіль сторонам належить на праві спільної сумісної власності і їх частки у цьому майні є рівними. У травні 2022 року позивачка звернулася до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (справа №466/3453/22, ухвала про відкриття провадження від 20.05.2022 року), у якому просила суд визнати за нею право власності на спірний автомобіль - з виплатою відповідачу ОСОБА_3 грошової компенсація у вигляді половини його вартості у сумі 175 970 гривень, оскільки у сторін від спільного шлюбу є двоє неповнолітніх дітей, які проживають з позивачкою, - для можливості забезпечення зручного пересування та максимального забезпечення інтересів дітей. Вказані вимоги вона обґрунтовувала висновком експерта №222/22 від 10.05.2022 року судової транспортно-товарознавчої експертизи, згідно якого, середня ринкова ціна автомобіля марки «Volksvagen Passat», 2014 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб. складає 351 940 гривень. Однак, провадження у згаданій цивільній справі про поділ спільного майна подружжя за клопотанням ОСОБА_3 було зупинене до вирішення іншої справи, а саме: № 466/3453/22. На даний час позивачці стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 07.12.2022 за договором купівлі-продажу перереєстрував спірний автомобіль на нового власника - свою сестру ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки позивачка своєї згоди на продаж спірного автомобіля не давала, то змушена з даним позовом звернутися до суду (а.с. 3-4). Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Volksvagen Passat», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , укладений 07 грудня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано недійсною реєстрацію автомобіля марки «Volksvagen Passat», 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведену на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2022 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстраційним № НОМЕР_3 . Скасовано забезпечення позову, застосоване ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 30.06.2023 року, у виді арешту на автомобіль марки Volksvagen Passat, 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який згідно інформації з Єдиного державного реєстру МВС був зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за реєстраційним № НОМЕР_2 та перереєстрований на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстраційним № НОМЕР_3 . Судові витрати у виді 1 073 грн. 60 коп. та 536 грн. 80 коп. стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 (а.с. 57-60). Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_2 . Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Стверджує, що вона «не була повідомлена про наявність будь якого судового спору про поділ майна подружжя», а відтак вважає, що вона є добросовісним набувачем спірного автомобіля і «поділ майна колишнього подружжя жодним чином не повинен позбавляти (апелянта) правом користуватися транспортним засобом, який був (нею) придбаний на законних підставах» (а.с. 95-97). Відповідачі та представник ОСОБА_4 (представник відповідача ОСОБА_3 ), будучи своєчасно (17.05.2024 року) належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 108-112), в судове засідання не з`явилися. Відповідачі про причини такої неявки суд не повідомили, а представник ОСОБА_4 подав до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у відпустці не долучивши до цього клопотання доказів про наведене у ньому. Як стверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_3 подану ним апеляційну скаргу на рішення суду відкликав (а.с. 103) і ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року подану ним апеляційну скаргу йому було повернуто (а.с. 105-106). За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, які в судове засідання не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника позивачки, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82). Судом встановлено, стверджується матеріалами справи (а.с. 11, 12) та визнається (не заперечується) всіма її учасниками те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і останнім цей автомобіль 07 грудня 2022 року по договору купівлі-продажу було продано відповідачці ОСОБА_2 його сестрі (а.с. 15-16). За змістом статті 65 СК України, а також статті 369 ЦК України, майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, це подружжя розпоряджається за взаємною згодою. На твердження позивачки, остання своєї згоди на відчуження спірного автомобіля відповідачу ОСОБА_3 не давала: дане твердження відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано і навіть не оспорюється. Більше того: між згаданими сторонами спору є наявним судовий спір про поділ спільного майна подружжя. Відтак, безспірним є те, що ОСОБА_3 не вправі був відчужувати спірний автомобіль без згоди на те позивачки, а тому таке відчуження є протиправним і за наведених обставин суд вправі був таке відчуження (шляхом укладення 07.12.2022 року між відповідачами договору купівлі-продажу спірного автомобіля) визнати недійсним. Частиною 1 статті 661 ЦК України встановлено, що у разі вилучення за рішенням суду товару (у нашому випадку спірного автомобіля) у покупця (відповідачки ОСОБА_2 ) на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець (відповідач ОСОБА_3 ) має відшкодувати покупцеві ( ОСОБА_2 ) завдані останній збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таким чином, у випадку, якщо відповідачка (апелянт) не знала про права позивачки на спірний автомобіль (як стверджується у доводах апеляційної скарги - «не була повідомлена про наявність будь якого судового спору про поділ майна подружжя»), то її права та законні інтереси підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 збитків, які були завдані їй укладенням неправомірного договору купівлі-продажу спірного автомобіля, однак не шляхом відмови позивачці у задоволенні її позовних вимог, які ґрунтуються на чинному законодавстві. За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 05 лютого 2024 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 12 червня 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.