Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/616/21

Дата документу 01.03.2023 Справа № 334/616/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/616/21 Головуючий у 1 інстанції Баруліна Т.Є. Провадження № 22-ц/807/582/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна набутого під час шлюбу,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна набутого під час шлюбу. В позові зазначила, що вона знаходилась в шлюбі з ОСОБА_1 з 11.06.2010 року по 22.11.2018 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з січня 2018 року мешкає з позивачкою. Після сімейної сварки у січні 2018 року ОСОБА_1 вигнав позивачку у ночі з дитиною з квартири, де вони разом мешкали і яка належала йому на праві сумісної власності з батьком. Він змінив замки на дверях до квартири і перешкоджав позивачці забрати свої особисті речі, речі сина та поділити добровільно майно подружжя, яке було набуте ними за сім років спільного життя Шлюб між сторонами розірвано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2018 року. Аліменти на дитину вона отримує згідно судового наказу, винесеного Ленінським районним судом м. Запоріжжя від 18.09.2018 року. У квартирі залишилась папка з документами, які свідчать про придбання ними предметів побуту, меблів, побутової техніки. Частково в позивачки є чеки на придбання сумісного майна: на телефон, на телевізор. Крім того, в неї залишились договори купівлі-продажу міжкімнатних дверей з обладнанням, які вони поставили в квартиру відповідача. Також вони придбали автомобіль VolkswagenPassat,зеленого кольору,2002року випуску,номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований на ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку серія НОМЕР_2 від 10.09.2014 року, виданої ТОВ «АвтоДрайв 2012». Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3 від 18.09.2014 року. Ще перебуваючи у зареєстрованому шлюбі і не розлучившись, чоловік зробив відчуження вказаного транспортного засобу на свій розсуд, проти її волі і не в інтересах сім`ї. Домовленості щодо поділу майна між ними досягнуто не було, вона згоди на відчуження автомобіля не давала, тому продавець в таких умовах діяв недобросовісно. Покупцем був ОСОБА_4 , до якого і перейшло право власності на ТЗ за 139591,0 грн. згідно договору купівлі-продажу за №7513/18/000715. З таких підстав рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2020 року цей договір, був визнаний недійсним. Також згідно заяви про забезпечення позову ухвалою Ленінського районного суду від 04.01.2021 року накладено арешт на зазначений вище транспортний захід із забороною відчуження автомобіля. Таким чином, у період шлюбу ними було придбано з урахуванням автомобіля майно, загальною вартістю 326986,0 грн. При поділі сумісного майна повинні враховуватись інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2015 року народження, який проживає з позивачкою і потребує багато часу для відвідування дошкільного закладу та дитячої спортивної школи. Позивачка має посвідчення водія з 2004 року, отримала практичні навики по управлінню автомобілем, тому доцільно передати їй у власність автомобіль, щоб вона змогла використовувати для пересування дитини і створити для нього сприятливі умови для проживання. Крім того, відповідач поступив нечесно, приховавши від неї автомобіль, а згодом і кошти, виручені від його продажу, тому його частка повинна бути зменшена. Просила суд поділити спільне з відповідачем майно, виділивши їй: Автомобіль Volkswagen Passat, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; Рушник весільний ручною вишивки (сімейна цінність 85 років ) 2500 грн.; Стільці туристичні складні з спинкою - 4 шт. 600 грн.; Телевізор LG, 42 + кріплення на стіну - 12000 грн.; Соковижималка Philips HR 1871 1000 грн.; Фотоапарат Nikon D 3100 kit 18-55 з сумкою в комплекті 3500 грн.; Хлібопічка Gorenje 700 грн.; Мікрохвильва піч Samsung 800 грн.; Холодильник Samsung - 4000 грн.; Набор посуду Vitesse VS-1450 (8 предметів) - 2000 грн.; Велосипед Giant (обладнання Shimano, насос велосипедний - 1 шт, комп`ютер - 1 шт, сумка з інструментами - 1 шт. шолом велосипедний - 1 шт, велосипедна форма - 1 компл. ) - 8000 грн.; Відео регістратор автомобільний - 800 грн.; Відеокамера Panasonic, сумка и карта пам`яті в комплекті - 3500 грн.; Диван розкладний Ленінградської МФ "Невка" - 4000 грн.; Комплект коліс для автомобіля Volkswagen- гума с мет. дисками (4 шт.) - 5000 грн.; МФУ для друку - 800 грн.; Набір посуду Bergner ( 16 предметів) новий - 4000 грн.; Об`єктив Nikoncynep3yM 170-300 с картою пам`яті 8 ГБ и 16 ГБ - 6000 грн.; Праска Philips біла (нова) - 1300 грн.; М`ясорубка Zehner - 900 грн.; Пароочисник Clatronic DR 3280 -1000 грн.; Комплект меблів в кімнату із: комод для білизни на 3 ящики; шафа для одягу с радіусними поличками; стіл; - 8000 грн.; Зволожувач повітря Scarlett - 900 грн.; Подушка реабілітаційна - 1 шт. 1400 грн.; Апарат реабілітаційний с комплектом аксесуарів - 1800 грн.; Блендер Philips 1000 грн.; Набір термопосуду для мікрохвильовки - 500 грн.; Електронна книга PocketBook Pro 602 1000 грн.; Покривало на ліжко (з утеплювачем) 250x250 см 1000 грн.; Набор постільний (пух-пір`я) нове: ковдра 200x200 см; подушки 50x70 см - 2 шт.: подушки 40x50 см - 2 шт. 1800 грн.; Мультиварка скороварка Rotex 1000 грн.; Телефон Samsung J5 4000 грн.; Всього на загальну суму - 222991 грн. Виділити відповідачу ОСОБА_1 все інше майно на загальну суму - 103995грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості за належну їй 1/2 частку автомобіля VolkswagenPassat,зеленого кольору, 2002 року випуску,номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 69795,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 675,66 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнавши за ОСОБА_2 право власності на частку автомобіля VolkswagenPassat, зеленого кольору, 2002 року випуску,номерний знак НОМЕР_1 . Розглянути його клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу від 12.12.2022 року та задовольнити його пропорційно розміру задоволених вимог. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 345 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що внаслідок визнання договору купівлі-продажу автомобілю недійсним, сторони цієї угоди фактично були повернені до первісного стану та стягнення, за таких підстав, що виникли, з ОСОБА_1 на користь позивача грошової компенсації за спірний автомобіль призвело до грубого порушення цим судовим рішенням прав апелянта, оскільки останній не надав своєї згоди на такий порядок поділу спілого сумісного майна подружжя. Судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме положення статті 71 СК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Ухвалюючи оскаржуване рішення у справі, суд вийшов за межі позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що за умови визнання договору купівлі-продажу спірного автомобілю недійсним, навіть якщо припустити, що автомобіль дотепер зареєстрований за покупцем ОСОБА_6 , останній вже не є власником вказаного автомобілю. Отже, висновки суду про те, що «... Оскільки, на момент розгляду справи автомобіль був відчужений відповідачем 21.08.2018 року на користь ОСОБА_7 , без згоди на це позивачки, за ціною 139591,00 гривень, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки грошова компенсація за належну їй 1/2 частку автомобіля Volkswagen Passat, зеленого кольору, 2002 року випуску, у розмірі 69795,50 гри. ...» суперечать положенням чинного законодавства України та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.12.2020 року у справі № 278/3640/18 та від 01.11.2022 року у справі №911/1278/20. Судом першої інстанцій, всупереч положенням чинного цивільного процесуального законодавства України, не було розглянуто прийняте клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи автомобіль був відчужений відповідачем 21.08.2018 року на користь ОСОБА_4 , без згоди на це позивачки, за ціною 139 591,0 гривень, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки грошова компенсація за належну їй 1/2 частку автомобіля Volkswagen Passat, зеленого кольору, 2002 року випуску, у розмірі 69 795,50 грн. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог не оскаржено, тому колегією суддів рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.06.2010 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 . 22 жовтня 2018 року шлюб між сторонами був розірваний на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2018 року. Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють. Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Положеннями статті 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. В силу приписів статі 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. За приписами статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При поділі майна береться до уваги його вартість на момент розгляду справи, а не на момент його придбання. Вартість майна повинна бути підтверджена висновком товарознавчої експертизи або погоджена сторонами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи». Згідно ст.368 ЦК України майно, придбане подружжям в період шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором між ними чи законом. Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль Volkswagen Passat, зеленого кольору, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , який був зареєстрований на ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку серія ВІА № 621451 від 10.09.2014 року, виданої ТОВ «АвтоДрайв 2012». Свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3 від 18.09.2014 року. Відповідач відчужив вказаний автомобіль проти волі позивачки і не в інтересах сім`ї. Покупцем був ОСОБА_4 , до якого і перейшло право власності на ТЗ за 139 591,0 грн. згідно договору купівлі-продажу за №7513/18/000715. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2020 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, договір купівлі продажу автомобіля визнано недійсним. Рішення набрало законної сили 30 вересня 2021 року. Однак на даний час автомобіль Volkswagen Passat, зеленого кольору, 2002 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 залишився зареєстрованим за ОСОБА_4 , та йому видано новий номерний знак НОМЕР_5 . В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що з доданої позивачем до позову відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 07.02.2020 року вбачається, що згідно бази даних «Єдиного реєстру транспортних засобів» МВС України станом на 9-00 годину 07.02.2020 року спірний автомобіль зареєстрований за гр.. ОСОБА_4 . Втім матеріали спарив не містять доказів, що станом на день ухвалення рішення у справі спірний автомобіль дійсно перебував у власності іншої особи. Проте, на підтвердження та спростовування встановлених судом першої інстанції скаржником не надано жодних доказів про те, що станом на час ухвалення рішення суду спірний автомобіль не перебував у власності іншої особи. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний автомобіль Volkswagen Passat, зеленого кольору, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , придбаний сторонами в період шлюбу, відповідно є об`єктом їх спільної сумісної власності, виходячи з принципу рівності часток дружини та чоловіка, кожному із них належало по 1/2 частині легкового автомобіля, в порядку поділу майна подружжя. З системного аналізу норм сімейного законодавства, які регулюють майнові права подружжя, положень процесуального закону щодо обов`язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень, та правових позицій Верховного Суду України, сформульованих у справах щодо поділу майна подружжя, можна зробити висновок, що поділу в натурі підлягає лише майно (грошові кошти), яке є в наявності на момент такого поділу, тобто існує як об`єкт матеріального світу, а у разі відчуження об`єкту права спільної сумісної власності одним з подружжя його вартість повинна враховуватись при поділі шляхом стягнення відповідної компенсації за умови, якщо другий з подружжя доведе, що таке майно було відчужене проти його волі і не в інтересах сім`ї. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа №756/13976/18) викладено правову позицію, згідно якої у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 року (справа № 537/78/19), в якій судді ВС зазначили, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року (справа №615/1364/16-ц), аналіз статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитись із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог. Враховуючи те, що на момент розгляду справи автомобіль був відчужений відповідачем 21.08.2018 року на користь ОСОБА_4 , без згоди на це позивачки, за ціною 139 591,0 гривень, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки грошова компенсація за належну їй 1/2 частку автомобіля Volkswagen Passat, зеленого кольору, 2002 року випуску, у розмірі 69 795,50 грн. Таким чином, вищевказаним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо не застосування до спірних правовідносин положень статті 71 СК України, та про те, що суд вийшов за межі позовних вимог. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу. Колегією суддів вказані доводи апеляційної скарги відхиляються з огляду на те, що змісту резолютивної частини клопотання вбачається, що відповідач просив відшкодувати на його користь за рахунок позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн. у разі ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . З оскаржуваного рішення вбачається, що позов задоволено частково, тому підстави для вирішення вказаного клопотання були відсутні. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 20 березня 2023 року. Головуючий Судді: