Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/376/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3054/24 Справа № 183/376/22 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О., розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 . Заява обґрунтовуваолась тим, що 10 квітня 2023року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження ухвалено рішення у цивільній справі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 977,20 грн. 10 серпня 2023року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ОСОБА_3 видано виконавчий лист № 183/376/22 до боржника ОСОБА_1 16 листопада 2023року державним виконавцем Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Адаменком М.М. відкрито виконавче провадження № 73344903 за виконавчим листом № 183/376/22, за яким необхідно усунути ОСОБА_3 перешкоди з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення до будинку. Заявник зазначав, що ОСОБА_1 не є і ніколи не був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , як не є і ніколи не був законним володільцем зазначеного нерухомого майна. 15 березня 2022року ОСОБА_1 виїхав за межі України, на цей час проживає у Швейцарії. На час подання заяви вказаний житловий будинок, як об`єкт цивільних прав та обов`язків на час відкриття виконавчого провадження знищено у зв`язку з демонтажем 28 червня 2023року, про що 30 червня 2023року до Державного реєстру речових прав внесені відповідні відомості. За вказаною адресою на цей час здійснюється будівництво нового будинку, щодо якого право користування житловим приміщенням у ОСОБА_3 відсутнє. За змістом мотивувальної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року матеріали справи свідчать про вчинення перешкод ОСОБА_3 у користуванні житлом із боку власника майна ОСОБА_2 . Обставин здійснення таких перешкод з боку ОСОБА_1 . Дніпровським апеляційним судом не встановлено. Заявник вказував, що оскільки житловий будинок демонтований за відсутності і поза волею ОСОБА_1 , а на недобудований будинок права користування ОСОБА_3 не встановлено, фактичне знищення житлового будинку припиняє право користування стягувача та унеможливлює виконання боржником, який не є власником чи володільцем, зобов`язання усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням. Ураховуючи викладене, заявник виклав вимогу про визнання виконавчого листа № 183/376/22, виданого від 10 серпня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області стягувачу ОСОБА_3 до боржника ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклав вимогу про скасування ухвали та постановлення нового судового рішення про задоволення заяви і визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що викладені в ухвалі висновки не відповідають обставинам справи, та судом порушені норми процесуального права. Заявник стверджував, що знищення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим припиненням права власності на нього ОСОБА_2 , підпадає під ознаки інших причин, які свідчать про повне припинення її обов`язку перед ОСОБА_3 про усунення права користування цим будинком шляхом вселення. Вказує, що необґрунтованим є посилання суду на будівництво замість знищеного будинку нового житлового будинку, оскільки це в майбутньому буде повністю новий об`єкт цивільних прав, який відрізняється від знищеного як за технічними характеристиками, так і за правовими підставами набуття права власності. У відзиві на апеляційну скаргу, стягувач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги заявника, просив її залишити без задоволення, а ухвалу без змін. Посилався на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться будинок, який добудований, має всі необхідні конструкції та до нього підведено електропостачання та газопостачання, і даними енергоносіями користується боржник. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді, а також оголошенням на сайті Судової влади України. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року скасовано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023року. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом вселення до будинку задоволено. Усунуто ОСОБА_3 перешкоди з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 977,20 грн. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 500,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. На виконання постанови та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду 10 серпня 2023року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано чотири виконавчих листи: - про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 2 977,20 грн; - про усунення ОСОБА_3 перешкод з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , боржником в якому вказана ОСОБА_2 ; - про усунення ОСОБА_3 перешкод з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , боржником в якому вказано ОСОБА_1 ; - про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4 500,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2023року виправлено описку у виконавчому листі від 21 червня 2023року, виданому Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 10 серпня 2023року на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду у цивільній справі № 183/376/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом вселення до будинку, вказавши в графі «П.І.Б. повне найменування боржника:» вірну дату народження боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023року заяву ОСОБА_3 про виправлення описки в постанові Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року задоволено. Виправлено описку, допущену в резолютивній частині повного судового рішення Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року. Постановлено вважати правильним наступний виклад четвертого абзацу постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року: «Усунути ОСОБА_3 перешкоди з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення до будинку.». Ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023року виправлено описки у виконавчих листах, відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023року. З наданої представником ОСОБА_1 копії витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 18 липня 2023року вбачається початок нового будівництва житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , за замовленням ОСОБА_2 . З копії витягу з Державного реєстру речових прав № 338220098 від 06 липня 2023року вбачається, що 30 червня 2023року до Реєстру внесено відомості про припинення речового права на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою внесення запису є знищення об`єкта речових прав, заява власника. З копії закордонного паспорту громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 вбачається перетин кордону 15 березня 2022року в напрямку виїзду за межі України. З копії витягу з Державного реєстру речових прав № 359716766 від 22 грудня 2023року вбачається, що на підставі змішаного договору (заміна режиму спільної сумісної власності подружжя та дарування 1/2), серії та номер 2796, виданого 22 грудня 2023року приватним нотаріусом Кир`як С.А., право власності на земельну ділянку № 1223285000:02:016:0370, площею 0,25 га зареєстроване за ОСОБА_4 . Копією договору від 22 грудня 2023року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого нотаріально в реєстрі за № 2796, підтверджується перехід права власності на земельну ділянку № 1223285000:02:016:0370, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. У постанові від 20 лютого 2019року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18) Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. Словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022року у справі № 2-118/2001. Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення. ОСОБА_1 як у своїй заяві, так і в апеляційній скарзі порушує питання стосовно припинення права власності скаржника на спірний нерухомий об`єкт, та наголошує на тому, що будинок було знищено про що є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав, що є підставою для задоволення його заяви. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи та вирішення питання стосовно вселення ОСОБА_3 у спірний житловий будинок, апеляційним судом було встановлено, що відповідач за первісним позовом іншого житла крім спірного будинку не має. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Заявником не наведено переконливих фактів та належними доказами не підтверджено, чому вказане рішення апеляційного суду не повинно виконуватись. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд наголошує на тому, що в даному випадку позивачкою за первісним позовом зведено будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок зведений на земельній ділянці за кадастровим номером: 122385000:02:016:0370, тобто на місці розташування будинку який було знесено. Також, слід наголосити на тому, що резолютивна частина постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023року не містить технічних характеристик будинку, стосовно якого ОСОБА_3 , необхідно усунути перешкоди у його користуванні, а зазначається, тільки адреса, за якою на даний час розташовано будинок. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010року). Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави для висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 11 червня 2024року. Судді: