Постанова 4856 № 120/3222/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3222/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 10 червня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративний позов повернуто позивачу. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою суду від 21.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, які зазначені в мотивувальній частині даної ухвали суду, зокрема, шляхом надання належним чином оформлених (засвідчених) додатків до позовної заяви, надання доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату. 05.04.2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявник зазначає про відсутність підстав для виконання вимог даної ухвали. Щодо ненадання доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату зазначає, що перевірку обґрунтованості заявлених вимог, наявності доказів, їх оцінка, належність і допустимість має здійснювати суд в ході розгляду справи після вирішення питання про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду справи. Вважає, що подання доказів можливе і у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі. Щодо надання копій документів, то позивач зіслався на ст. 180 КАС України, зазначивши, що в КАС України є таке поняття як підготовче засідання, завданням якого є з`ясування чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом; вирішення питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішення питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішення питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Оскільки позивач не виконав вимог ухвали від 21.03.2024, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Норма статті 94 КАС України є обов`язковою для всіх письмових доказів, які подаються учасниками процесу, незалежно від стадії, на якій були подані. Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Отже, якщо оригінал доказу, копію якого подає учасник справи, знаходиться в останнього, то він підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №

55. За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом" назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ухвали від 21.03.2024 в частині надання засвідчених належним чином копій документів, що долучені до позовної заяви, залишилися невиконані. В силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Наведені обов`язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов`язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України. Так, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина 5 статті 77 КАС України). Безперечно завданням стадії прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі не є збирання усіх доказів, які б були достатніми для ухвалення рішення. Однак нормами пунктів 4-5 частини 5 статті 160 КАС України покладено на сторону позивача обов`язок навести мінімально допустиме обґрунтування та подати відповідні докази, що дасть суду можливість встановити, зокрема, коли та за яких обставин між сторонами виникли правовідносини які набули характер спірних, темпоральні межі таких правовідносин, характер, зміст і суть спірних правовідносин. Варто зауважити, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед, повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права з метою, з якою такі права надані. Реалізація цих прав нерозривно пов`язана із виконанням обов`язків щодо сприяння встановленню обставин у справі. Способом виконання обов`язку ініціатора процесу та суб`єкта процесуальних правовідносин доказування є, в першу чергу, належний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини. Зокрема нормативне обґрунтування позовних спрямоване на доведення неналежного виконання відповідачем Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР в частині недотримання строків розгляду заяви та скарги ОСОБА_2 від 13.09.2023, та від 02.10.2023 відповідно. Згідно статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади із заявами або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. Частиною 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Аналіз встановленої процедури розгляду звернення (заяви) дає підстави для висновку, що орган державної влади зобов`язаний в установлений строк, який обчислюється від дня надходження звернення, в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою; 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення; 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення. Однак, юридичним фактом із настанням якого виникає обов`язок розглянути звернення та виконати похідні обов`язки є надходження такого звернення до відповідного суб`єкта, у спірному випадку цим суб`єктом є Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області. Настання цього юридичного факту повинен довести позивач адже саме він посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду звернень. Натомість до позовної заяви долучено лише два документи "заява від громадянина України" датована 13.09.2023 та "скарга від громадянина України" від 02.10.2023, при цьому доказів їх надіслання та отримання адресатом не надано. Отже, суд констатує, що вимоги ухвали від 21.03.2024 в частині надання доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату, залишилися невиконані. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовну заяву ОСОБА_2 необхідно повернути позивачу та роз`яснити, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.