Ухвала КЦС ВС № 334/6097/18

УХВАЛА 21 травня 2024 року м. Київ справа № 334/6097/18 провадження № 61-18413ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Журавльов Дмитро Володимирович, про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року Державна іпотечна установа звернулася до суду, з уточненим позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Журавльов Д. В., про стягнення заборгованості. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу Державної іпотечної установи. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 червня 2007 року № 3150-076К закрито. У іншій частині ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2007 року № 3150 - 067К в розмірі 540 307,24 грн, з яких: 206 141,61 грн - основний борг, 151 196,38 грн - прострочені відсотки за користування кредитом, 76 871,46 грн - пеня, 106 097,79 грн - інфляційні втрати. 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 334/6097/18. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме, запропоновано заявнику надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій вказати судове рішення, яке він оскаржує та просить скасувати. ОСОБА_1 вимоги ухвали Верховного Суду від 19 січня 2024 року виконав та надав уточнену редакцію касаційної скарги. Заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2023 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року. Згідно із частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 392 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК України). У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції поновити строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року. Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки копію постанови Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав 14 червня 2023 року, що підтверджується супровідним листом суду апеляційної інстанції, поштовим конвертом у якому надсилалась судова кореспонденція та відомостями про вручення рекомендованого відправлення. У передбачений ЦПК України строк, заявник звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу було визнано неподаною та повернуто заявнику із зазначенням про можливість повторного звернення зі скаргою. Заявник вказує, що усунув недоліки касаційної інстанції, сплатив судовий збір та звернувся до суду касаційної інстанції з повторною касаційною скаргою. У частині перші статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 3-238гс16, у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 910/2489/17, від 10 травня 2018 року у справі № 910/6659/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 534/1809/16-ц, від 09 квітня 2020 року у справі № 534/1809/16-ц. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме, докази щодо розміру заборгованості відповідача, які містять різні суми боргу,необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, про витребування доказів розрахунку заборгованість, про дослідження договору про відступлення права вимоги (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 помилково посилався на пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. Також ОСОБА_1 включив до касаційної скарги заперечення на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, якою Державній іпотечній установі поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року, та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2023 року про відкриття апеляційного провадження. ОСОБА_1 вказує, що постановляючи вказані ухвали суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, невірно розрахував судовий збір за подачу апеляційної скарги, дійшов помилкового висновку про поновлення Державній іпотечній установі строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма статті 394 ЦПК України). Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 389, 394, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року. Витребувати із Ленінського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 334/6097/18 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Журавльов Дмитро Володимирович, про стягнення заборгованості. Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко А. С. Олійник І. М. Фаловська