Постанова Одеський апеляційний суд № 501/188/24

Номер провадження: 33/813/918/24 Номер справи місцевого суду: 501/188/24 Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іллічівського міського суду Одеської областівід 20.02.2024 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця старшого солдата в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП установив Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції. Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 грн. Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 09.01.2024 року о 10:30, в умовах особливого періоду, на території розташування військової частини, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, був виявлений з ознаками наркотичного сп`яніння, однак відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції з таких підстав: - суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме ознаки наркотичного сп`яніння були наявні у ОСОБА_1 ; - у протоколі невірно зазначене прізвище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: «Суботінов»; - до протоколу долучений медичний висновок неналежної якості, який до читання непридатний; - посилання суду на Постанову КМ України від 12.01.2024 року №32 незаконне, оскільки подія відбулась 09.01.2024 року; - судом проігнороване клопотання щодо виклику свідків в судове засідання. Посилаючись на наведені доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду відносно нього та постановити нову, якою провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційного суду, призначене на 13.05.2024 року ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки апеляційному суду не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України"). Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доводів, викладених в ній. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Мотиви суду апеляційної інстанції. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Мотивуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд першої інстанції у постанові послався на наступні докази: - протокол про адміністративне правопорушення, - висновок щодо результатів медичного огляду для встановлення стану сп`яніння № 000092 від 09.01.2024 р., в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду у повному обсязі у присутності двох свідків, - письмові поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, у відмові від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені в умовах особливого періоду. Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме ознаки наркотичного сп`яніння були наявні у ОСОБА_1 . Так, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, зі змісту протоколу серії А2800 № 7 від 10.01.2024 року вбачається, що09.01.2024 року о 10:30, в умовах особливого періоду, на території розташування військової частини, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, був виявлений з ознаками наркотичного сп`яніння, однак відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, апеляційний суд вважає, що зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення прізвища « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 » є технічною помилкою та виправлено судом 1-ої інстанції шляхом встановлення даних про його особу. Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення, по-перше, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, по-третє, за виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Отже, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для того, щоб зробити висновок, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинена в умовах особливого періоду особою, яка є військовослужбовцем. Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що суд 1-ої інстанції помилково послався на Постанову КМ України від 12.01.2024 року №32, оскільки подія відбулась 09.01.2024 року, однак не приймає їх до уваги, оскільки вони не впливають на суть встановлених фактичних обставин та висновків суду. При цьому, відповідно до Розділу ІІ Інструкції «Про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення», затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року, у разі появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров`я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (додаток 2) уповноваженої посадової особи. У разі відмови військовослужбовця від направлення до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох свідків. З викладеного слідує, що документом, який підтверджує факт перебування у стані сп`яніння і який надається закладом охорони здоров`я за результатами огляду, є саме акт огляду на стан сп`яніння та висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що до протоколу долучений медичний висновок неналежної якості, який до читання непридатний, є необґрунтованими, оскільки зі змісту висновку щодо результатів медичного огляду для встановлення стану сп`яніння № 000092 від 09.01.2024 р., чітко вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду у повному обсязі у присутності двох свідків. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом проігнороване клопотання щодо виклику свідків в судове засідання, апеляційний суд зазначає, що особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. 19.02.2024 р. ОСОБА_1 подав клопотання про виклик свідків із зазначенням номерів їхніх телефонів, однак зазначені телефони не відповіли на виклик. Також, він подавав до суду 1-ої інстанції клопотання про повернення справи для належного оформлення з мотивів того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, а в графі його пояснень допущена помилка в зазначені його прізвища. Апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого суду про те, що зазначені обставини не перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП містить зазначення суті адміністративного правопорушення та відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності без помилок в зазначенні прізвища. Окрім того, ОСОБА_1 подав заперечення, яким судом надана оцінка, а саме про те, що на території в/ч до нього підійшов лікар дивізіону і запропонував пройти огляд технічним засобом на стан алкогольного сп`яніння, на що він заявив, що проходитиме такий огляд лише в присутності представників Військової служби правопорядку, після чого його повезли на огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичний заклад, де він відмовився здати аналіз сечі через її відсутність, а заявив про намір здати кров, пропонував здати кров в приватній лабораторії, однак лікар склав документ про відмову від проходження медичного огляду. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП проведення огляду уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України проводиться на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. А оскільки ОСОБА_1 перебував на території військової частини, то відповідно до ч. 2 ст. 266-1 КУпАП на місці виявлення огляд може проводитися командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. При цьому, апеляційний суд приходить до висновку, що незважаючи на незабезпечення участі у справі свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх письмові пояснення повністю узгоджуються із матеріалами справи та встановленими фактичним обставинами. Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом 1-ої інстанції об`єктивно та повно та підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Іллічівського міського суду Одеської областівід 20.02.2024 року, відносно ОСОБА_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець