Постанова 4813 № 947/27524/21

Номер провадження: 22-ц/813/1201/24 Справа № 947/27524/21 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.05.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю секретаря Козлової В.А., представника ОСОБА_1 адвоката Кім М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щерблюка Олександра Миколайовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2022 року, ухваленого під головуванням судді Васильків О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування майнової шкоди, встановив: 15.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія (далі - ТДВ СК) «Альфа-Гарант», в якому просив суд: - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки), завдану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, в розмірі 318 337,49 грн.; - стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки), завдану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, в розмірі 154 912,00 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 06.05.2017 року о 12.00 в м. Одеса, по вул. Дмитра Донського, напроти буд. №107, трапилось зіткнення мікроавтобуса «HYUNDAI Н100», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював рух по вул. Дмитра Донського з боку вул. Васнецова, в напрямку вул. Люстдорфська дорога та напроти буд. №107 виконував лівий поворот на майданчик для паркування, та мотоцикла «Harley-Davidson VRSCDX», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював рух по вул. Дмитра Донського в попутному з мікроавтобусом напрямку та виконував обгін автомобіля "HYUNDAI Н100". Як наслідок - сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої водій мотоцикла ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та був доставлений до медичного закладу «Інто-Сана». Заявляючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за договором обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ - АК 3877202 від 06.05.2017 року складає 100 000 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю 200 000 грн. До ТДВ СК «Альфа-Гарант» було подано повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) та заяву про виплату страхового відшкодування. Оскільки майнова шкода та шкода, заподіяна життю і здоров`ю позивача, відповідачами не відшкодована, позивач ОСОБА_1 змушений був звернутись до суду з даним позовом. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково ( т.1, а.с.159-165). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України в розмірі 318 337,49 грн. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України в розмірі 20 407,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3 183,37 грн. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір в розмірі 204,08 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Щерблюк О.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2022 року, в частині стягнення шкоди з ТДВ СК «Альфа-Гарант», ухвалення нового рішення в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду у розмірі 99 000,00 грн. (т.1, а.с.173-175). У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність оскаржуваного рішення суду (т.1, а.с.190). Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кім М.М., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.16-21). У зв`язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кім М.М., та на підставі наявних доказів. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (т.1, а.с.183), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кім М.М., а також за наявними у справі доказами, у відсутність інших учасників справи. При цьому колегія суддів приймає до уваги заяву представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Щерблюка О.М. про розгляд справи без участі апелянта та його представника (т.2, а.с.22-23). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.06.2021 року у справі №947/10178/21 задоволено клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження №12017160480001687 від 06.05.2017 року, відносно ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з підстав, встановлених ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т.1, а.с.10-12). Вказаною ухвалою суду встановлено, що 06.05.2017 року приблизно о 12.00 водій ОСОБА_2 , керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем марки «Hyunday-H100» р/н НОМЕР_1 , при денному освітлені, по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїзної частини вул. Дмитра Донського, здійснював рух в напрямку від вул. Васнєцова до вул. Люстдорфської в місті Одеса. В цей же час, позаду, в попутному напрямку, керуючи технічно-справним мотоциклом марки «Harley-Davidson» моделі «VRSCDX», р/н НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виконував маневр обгону, рухаючись по зустрічній смузі. Наближаючись до будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , перед початком маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, почав здійснювати поворот та допустив зіткнення з мотоциклом «Harley-Davidson» моделі «VRSCDX», р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що знаходився в маневрі обгону. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1.5; підпункт «б» п. 2.3; п. 10.1 «Правил дорожнього руху» України, введені в дію 01.01.2002р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (далі - ПДР). Порушення вимог п.10.1 ПДР водієм ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та її наслідків. Позивач ОСОБА_1 є власником мотоцикла марки «Harley-Davidson» моделі «VRSCDX», 2016 року випуску, р/н НОМЕР_2 , що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т.1, а.с.13). Із Висновку №317/17 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 - власнику мотоцикла Harley Davidson VRSCDX, р/н НОМЕР_2 , 2016 року випуску, складеного 06.08.2017 року судовим експертом Кеосаком А.П. вбачається, що вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику мотоцикла Harley Davidson VRSCDX, р/н НОМЕР_2 , 2016 року випуску, тобто позивачу по даній справі, складає 410 279,01 грн. (а.с. 14-50). У відповідності до Полісу №АК/3877202 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 06.05.2017 року до 05.05.2018 року включно, виданий страховиком ТДВ СК "Альфа-Гарант", забезпечений транспортний засіб тип ВЗ, номерний знак НОМЕР_1 , марки HYUNDAI H100, 1998 року випуску (т.1, а.с.93). 18 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Генерального директора ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про ДТП, яка сталася 23.05.2017 року, а також із заявою про страхове відшкодування (т.1, а.с.94-96). Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Окрім того, при ухваленні рішення суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18), відповідно до якої покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 23.1. Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. У відповідності до п. 24.1. Закону у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. В ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що в результаті ДТП, скоєної відповідачем ОСОБА_2 , транспортному засобу позивача було завдано матеріальної шкоди, а також шкоди здоров`ю ОСОБА_1 . Розмір матеріальної шкоди встановлено відповідним висновком судового експерта та на підтвердження витрат на лікування суду надані відповідні виписки з медичних карток, чеки на придбання ліків, санаторно-курортна книжка тощо. З урахуванням доведеності вини відповідача ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, не надання ним відзиву на позов та не спростування висновків експертизи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 318 337,49 грн. Щодо витрат на лікування суд обґрунтовано погодився з доводами сторони ТДВ СК "Альфа-Гарант", що обгрунтованими є вимоги на суму 20 407,90 грн., в зв`язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в цій частині. Що стосується рішення суду про відмову у стягненні з ТДВ СК «Альфа-Гарант» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 99 000 грн., то колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки ліміт відповідальності згідно Полісу АК № 3877202 від 06.05.2017 року не встановлений (т.1, а.с.93) Враховуючи, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався саме на договір обов`язкового страхування ЦПВВНТЗ - АК № 3877202 від 06.05.2017 року, та вказав, що згідно вказаного Полісу АК № 3877202 від 06.05.2017 року ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за складає 100 000 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю складає 200 000 грн., колегією суддів було витребувано від ТДВ СК «Альфа-Гарант» належно завірену копію вищевказаного Полісу (т.1, а.с.236-237). Згідно відповіді ТДВ СК «Альфа-Гарант» вищевказаний договір ЦПВВНТЗ був укладений згідно Полісу № АК 3877202, між ТДВ СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_2 06.05.2017 року в паперовому вигляді, а тому на жаль не зберігся (т.1, а.с. 250). Разом з тим, до суду апеляційної інстанції належно завірену копію вказаного Полісу АК № 3877202 від 06.05.2017 року надав представник позивача адвокат Щерблюк О.М. згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а також за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідача, не встановлений (т.1, а.с.248, 249). Разом з тим, згідно Полісу № АК\ 3790744 від 28.04.2017 року відповідальність водія ОСОБА_1 , тобто позивача у справі, встановлена у розмірі 100 000 грн. за шкоду, заподіяну майну, та 200 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю (т.1, а.с.248-звор.). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щерблюка Олександра Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03.06.2024 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М.Драгомерецький