Ухвала КГС ВС № 925/1314/23

УХВАЛА 03 червня 2024 року м. Київ cправа № 925/1314/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" (далі - Товариство) на рішення господарського суду Черкаської області від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства про стягнення 6 160 553,53 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство 23.05.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, а справу № 925/1314/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого підтвердження. Згідно з приписами частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи. Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Касаційну скаргу від імені Товариства підписано в.о. голови правління А. І. Коваленком, однак до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини третьої статті 56 ГПК України. При цьому згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з якого додано до скарги) керівником Товариства, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначений Шульц Дімітрій. Проте документів, що уповноважуть А. І. Коваленка діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом), тобто підтверджень, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплює можливість діяти від імені позивача у суді за правилами самопредставництва, скаржником до скарги не додано. Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження права у А. І. Коваленка підписувати скаргу від імені Товариства в порядку самопредставництва відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України, у зв`язку з чим скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 названого Кодексу. Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою подання касаційної скарги скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які скаржник наводить у скарзі, а також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, з формулюванням викладеного у ній висновку про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не конкретизовано норм права (пункт, частина стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у наведених постановах, а також щодо яких (норм права) висновок Верховного Суду відсутній у подібних правовідносинах. Отже, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновків, як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій, а щодо яких такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України. З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга . Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - надати Суду документи на підтвердження повноважень в.о. голови правління на підписання цієї касаційної скарги відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України; - уточнити наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений в постановах Верховного Суду, не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а також норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 зі справи № 925/1314/23 залишити без руху.

2. Надати акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова