LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КГС ВС916/106/22

від 22.05.2024 · Господарська
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 916/106/22 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Київ cправа № 916/106/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П. за участю представників: відповідно до протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №916/106/22 за заявою ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,- ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2022, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_2 арбітражного керуючого Пояркова В.О.

2. Ухвалою суду від 11.08.2022, серед іншого, прийнято заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 877620 грн.

3. Кредиторські вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, тим що, 22.03.2018 ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 30000 дол. США., що підтверджується розпискою ОСОБА_2 . Згідно умов розписки ОСОБА_2 отримані від кредитора грошові кошти позичальник повинен був повернути у строк до 01 жовтня 2021 року.

4. Однак, Боржником ОСОБА_2 отримані грошові кошти не повернуто, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором у розмірі 30000 дол. США, що еквівалентно сумі 887620,00 грн. на момент подання заяви про визнання грошових вимог.

5. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 09.11.2023, зокрема: - заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника - задоволено. - визнано ОСОБА_1 кредитором ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 887620, 00 грн. - в задоволенні клопотання АТ «Райффейзен Банк» про призначення судової експертизи - відмовлено. - зазначено розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів, а саме: ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 887620, 00 грн.; Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» з грошовими вимогами на суму 12661010,40 грн. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 у справі №916/106/22 - скасовано в частині визнання ОСОБА_1 кредитором ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у розмірі 887620, 00 грн до боржника - відмовлено. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

7. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №916/106/22, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 в частині визнання ОСОБА_1 кредитором ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 887620, 00 грн залишити в силі.

8. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи: 8.1. При прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції: - не було зазначено ніяких правових аргументів на спростування доказів, наданих скаржником, що суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20; - порушено норми процесуального права - ч. 3 ст. 13, ст.ст. 73, 74 ГПК України; - зазначено, що скаржником не було надано доказів, які б підтвердили реальність передачі грошових коштів ОСОБА_2 за розпискою, що суперечить постанові Верховного Суду України від 13.12.2017 у справі № 309/3458/14-ц; - не було прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.10.2022 у справі № 357/13488/18 щодо застосування ст. 204 ЦК України. Відзиви

9. Від АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Інші заяви та клопотання

10. Відсутні. Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

11. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, виходячи з наступного.

12. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи: До Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.№ 3-121/22 від 03.03.22р.) ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника на суму 877620 грн. Обґрунтування кредиторських вимог ОСОБА_1 : 22.03.2018 ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 30000 дол. США., що підтверджується розпискою ОСОБА_2 . Згідно умов розписки ОСОБА_2 отримані від кредитора грошові кошти позичальник повинен був повернути у строк до 01 жовтня 2021 року. Однак, Боржником ОСОБА_2 отримані грошові кошти не повернуто, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед кредитором у розмірі 30000 дол. США, що еквівалентно сумі 887620,00 грн. на момент подання заяви про визнання грошових вимог. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за звітний рік: у 2011р. сума фактичного заробітку - 55830,27 грн., у 2012 році сума фактичного заробітку 74388,84 грн.; за 2013 р. - сума фактичного заробітку 85525,98 грн.; у 2014р. сума фактичного заробітку - 141379,01 грн.; у 2015р. сума фактичного заробітку - 162827,87 грн.; у 2016р. сума фактичного заробітку - 355103,11 грн., у 2017р. сума фактичного заробітку 416267,09 грн.; у 2018р. сума фактичного заробітку - 474 968,97 грн.; у 2019р. сума фактичного заробітку 476149,04 грн.; у 2020р. сума фактичного заробітку - 482716,61грн.; у 2021р. сума фактичного заробітку 19875,78 грн. Місцевий господарський суд при розгляді заяви встановив, що ОСОБА_1 надані достатні докази наявності доходів, отриманих з офіційних джерел, в розмірі позики наданої боржнику ОСОБА_2 та дійшов висновку про наявність простроченого зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за розпискою від 22.03.2018 у сумі 30 000 дол. США, що еквівалентно 887620 грн. на момент подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

14. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

15. У постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 викладено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

16. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 викладено наступні висновки про застосування норм права: - Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей. - Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду. - Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою. - Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог. - Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора. - За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою. - Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім. - Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики. - У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи. - При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів. - Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

17. Визнаючи обґрунтованими кредиторські вимоги ОСОБА_3 , місцевим господарським судом враховано до довідки про доходи ОСОБА_1 за звітний рік: у 2011р. сума фактичного заробітку - 55830,27 грн., у 2012 році сума фактичного заробітку 74388,84 грн.; за 2013 р. - сума фактичного заробітку 85525,98 грн.; у 2014р. сума фактичного заробітку - 141379,01 грн.; у 2015р. сума фактичного заробітку - 162827,87 грн.; у 2016р. сума фактичного заробітку - 355103,11 грн., у 2017р. сума фактичного заробітку 416267,09 грн.; у 2018р. сума фактичного заробітку - 474 968,97 грн.; у 2019р. сума фактичного заробітку 476149,04 грн.; у 2020р. сума фактичного заробітку - 482716,61грн.; у 2021р. сума фактичного заробітку 19875,78 грн.

18. Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що окрім доходу у вигляді фактичного заробітку, кредитор ОСОБА_4 несе повсякденні витрати, що забезпечують існування: продукти харчування, одяг, проїзд у транспорті, оплата рахунків, побутові витрати та витрати на дозвілля / відпочинок.

19. Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

20. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (абзац другий частини шостої статті 45 КУзПБ).

21. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

22. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).

23. Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, в силу наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

24. З урахуванням обставин, щодо розміру кредиторських вимог, та відомостей про доходи ОСОБА_1 за період з 2011 року по 2021 рік, з урахуванням того, що окрім доходу у вигляді фактичного заробітку, кредитор ОСОБА_4 несе повсякденні витрати, що забезпечують існування: продукти харчування, одяг, проїзд у транспорті, оплата рахунків, побутові витрати та витрати на дозвілля / відпочинок, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування в оскаржуваній постанові приписів ст. 45 КУзПБ при ухваленні рішення щодо відмовлення в задоволенні заяви (вх.№3-121/22 від 03.03.2022р.) ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у розмірі 887620, 00 грн. до боржника. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

26. З урахуванням того, що при ухваленні постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 було правильно застосовано положення ст. 45 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення та про залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін.

27. Оскільки за наслідками касаційного розгляду, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника. Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 916/106/22 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»