Постанова 4812 № 490/10490/19

03.06.24 22-ц/812/736/24 Єдиний унікальний номер судової справи 490/10490/19 Провадження № 22-ц/812/736/24 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 03 червня 2024 року м. Миколаїв справа 490/10490/19 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2024 року в частині повернення ОСОБА_1 уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року та заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Чаричанського П.О., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності, встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради в якому просив: - визнати незаконним, протиправним та скасувати з моменту прийняття з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. № 37548392 від 12 жовтня 2017 року 15:04:41 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_2 на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складі літ. 3-1 загальною площею 70,3 кв.м; адміністративної будівлі літ. Я-1 загальною площею 12,5 кв.м.; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ. Я1-1 загальною площею 67,4 кв.м.; вбиральні літ. Б-1, камінь споруди № 1,2,І.; - визнати незаконним, протиправним та скасувати з моменту прийняття з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 12 жовтня 2017 року № 37547054 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку під номером 1-Ж, площею 0,2518 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, обслуговування адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016; - визнати незаконним, протиправним і скасувати з моменту внесення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року 16:55:50 номер запису про право власності: 22801382 за ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; - визнати незаконним, протиправним та скасувати з моменту внесення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запису державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року 17:02:47 номер запису про право власності: 22802231 за ОСОБА_2 об`єкту нерухомого майна адміністративно - побутовий та торгівельний комплекс: за адресою: АДРЕСА_1 , який складається зі складу літ. 3-1 загальною площею 70,3 кв.м., адміністративної будівлі літ. Я-1 загальною площею 49,2 кв.м., сторожки літ. А-1 загальною площею 12,5 кв.м.; адміністративно-виробничо-побутової будівлі літ. Я1-І загальною площею 67,4 кв.м.; вбиральні літ. Б-1, камінь, споруди № 1,2,І. Позов мотивовано тим, що 06 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів у розмірі 822 016 грн на строк до 06 лютого 2016 року. В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 06 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2518 га за цією ж адресою. Рішенням державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Іноземцевої Ю.А. від 22 вересня 2017 року №22802231, №22801382 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 на вказані майновий комплекс та земельну ділянку на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, зазначеного в іпотечному договорі. Вважає, що дії ОСОБА_2 та рішення державного реєстратора є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_2 протиправним шляхом набуто речове право на належне йому майно, а державним реєстратором як суб`єктом державної реєстрації без правових на те підстав з порушенням норм матеріального та процесуального права прийнято незаконне рішення про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 . На думку позивача, розділ 5 іпотечного договору не є застереженням, а лише передбачає можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який не було укладено. Крім того, стверджує про порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки відсутні необхідні документи для вчинення реєстраційної дії щодо права власності на ім`я ОСОБА_2 . Посилаючись на викладені обставини, позивач просив про задоволення позову. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року відкрито провадження у справі. Протокольною ухвалою цього ж суду від 15 вересня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 кизи. 11 лютого 2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій він окрім раніше зазначених вимог просив також суд: визнати недійсними, протиправними та скасувати документи на підставі яких Департаментом проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03 грудня 2014 року, вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання від 03 грудня 2014 року адресовану ОСОБА_1 ,О за адресою: АДРЕСА_2 ; вимогу про дострокове повернення позики від 03 грудня 2014 року адресовану ОСОБА_1 О за адресою: АДРЕСА_2 ; поштову кореспонденцією від 23 грудня 2016 року адресовану ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; вимогу про усунення перешкод забезпеченого іпотекою зобов`язання від 22 грудня 2016 року, адресовану ОСОБА_1 ,О за адресою: АДРЕСА_3 ; розрахунок сум заборгованості ОСОБА_1 ,О перед ОСОБА_2 за договором позики від 06 серпня 2014 року та від 11 жовтня 2017 року; опис вкладення у цінний лист від 10 жовтня 2017 року про відправку-повідомлення про набуття на ім`я ОСОБА_1 ,О; звіт з незалежної оцінки визначення ринкової (оціночної) вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; висновки оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки від 21 вересня 2017 року адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж просив повернути предмети іпотеки позивачу. 08 вересня 2021 року від адвоката Розніна В.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшла заява про зміну (доповнення) позовних вимог, в якій окрім підтримання раніше зазначених вимог просив також: визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, реєстраційний номер: 25175848101, кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна: адміністративно - побутовий та торгівельний комплекс; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10547248101 за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, адвокат Рознін В.А. подав до суду клопотання щодо вирішення питання про прийняття уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року та залишення без розгляду позовної вимоги в частині визнання недійсними та скасування документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав на нерухоме майно, викладені в п.3 прохальної частини уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, відмовлено у прийняті до розгляду та повернуто ОСОБА_1 уточнену позовну заяву від 11 лютого 2021 року та заяву про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року. Постановою Верховного Суду від 15 березня 2023 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року в частині відмови у прийнятті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви і заяви про зміну (доповнення) позовних вимог та постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 від 10 лютого 2024 року про збільшення суми забезпечення судових витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 від 27 березня 2024 року про залишення позову без розгляду. Відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто ОСОБА_1 уточнену позовну заяву від 11 лютого 2021 року та заяву про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року. Відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Розніна В.А. про витребування доказів для проведення експертизи. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви і заяви про зміну (доповнення) позовних вимог мотивована тим, що позивач одночасно змінив предмет і підстави позову, вказавши на протиправність документів, на підставі яких державним реєстратором вчинено реєстраційні дії та просив визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку та адміністративно побутовий та торгівельний комплекс за адресою АДРЕСА_1 . Тобто позивач фактично змінив і предмет і підставу позову, що за своїм змістом є пред`явленням нового позову. Що стосується клопотання позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог зазначених в заяві від 11 лютого 2021 року, то враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у прийнятті уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року розгляд питання щодо залишення без розгляду даної вимоги суд визнав недоцільним. Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду в частині відмови у прийнятті до розгляду та повернення уточненої позовної заяви і заяви про зміну (доповнення) позовних вимог, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказано, що: «процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу. Пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 177/1251/18 (провадження № 61-19172св20) про те, що ухвала суду першої інстанції про збільшення розміру (уточнення) позовних вимог не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду». Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на нижчевикладене. У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року та заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року, суд виходив із того, що ці заяви за своїм змістом є заявами про зміну підстав та предмету позову, що суперечить статті 49 ЦПК України, тому не можуть бути прийняті. Колегія суддів не з усіма висновками суду погоджується, враховуючи наступне. Як убачається із матеріалів справи, у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності. Підстави для задоволення позовних вимог первісного позову позивачем обґрунтовані необхідністю захисту його порушеного права власності, яке відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 . Позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. У статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій. У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (пункт 3 частини другої статті 197 ЦПК України). Як видно із матеріалів справи, 11 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив нову позовну вимогу - визнати недійсними, протиправними та скасувати документи на підставі яких Департаментом проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03 грудня 2014 року, вимогу про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання від 03 грудня 2014 року адресовану ОСОБА_1 ,О за адресою: АДРЕСА_2 ; вимогу про дострокове повернення позики від 03 грудня 2014 року адресовану ОСОБА_1 О за адресою: АДРЕСА_2 ; поштову кореспонденцією від 23 грудня 2016 року адресовану ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; вимогу про усунення перешкод забезпеченого іпотекою зобов`язання від 22 грудня 2016 року, адресовану ОСОБА_1 ,О за адресою: АДРЕСА_3 ; розрахунок сум заборгованості ОСОБА_1 ,О перед ОСОБА_2 за договором позики від 06 серпня 2014 року та від 11 жовтня 2017 року; опис вкладення у цінний лист від 10 жовтня 2017 року про відправку-повідомлення про набуття на ім`я ОСОБА_1 ,О; звіт з незалежної оцінки визначення ринкової (оціночної) вартості адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; висновки оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки від 21 вересня 2017 року адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж просив повернути предмети іпотеки позивачу. У цій заяві позивач посилався на те, що вказані документи є підробленими. 08 вересня 2021 року в інтересах позивача ОСОБА_1 , його представник адвокат Рознін В.А., подав заяву, в якій зазначив нові позовні вимоги: визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, реєстраційний номер: 25175848101, кадастровий номер: 4810137200:16:003:0016 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна: адміністративно - побутовий та торгівельний комплекс; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10547248101 за адресою: АДРЕСА_1 . У цій заяві представник позивача посилався на необхідність захисту порушених прав власності позивача належним способом захисту та підставою змінених позовних вимог конкретизував обставини, якими він обґрунтовував свої вимоги, зокрема набрання чинності змін до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). За частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Виходячи з загальних положень ЦПК України, підстави позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Таке ж визначення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підстав відмови у прийнятті та поверненні заяви позивача від 08 вересня 2021 року про зміну предмета позову і вважає, що позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу. У даному випадку судом не враховано вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Вважаючи, що позивач, крім предмета позову, також змінив і підстави позову, суд першої інстанції належно не мотивував свого висновку, не звернув увагу на те, що позивач у підготовчому провадженні має право додатково вказати на обставини, що є підставами його позовних вимог. Висновки суду, що позивачем фактично змінено предмет і підстави позову, є передчасними, не відповідають нормам процесуального права, які регламентують право позивача щодо уточнення своїх позовних вимог у підготовчому провадженні. Із заяви позивача про зміну предмета позову від 08 вересня 2021 року не видно, що позивачем, окрім зміни предмета позову шляхом пред`явлення майнової вимоги - визнання права власності, зазначено нові підстави позову, тобто нові обставини спірних правовідносин. Зокрема, у позовній заяві предметом позову були: визнання незаконним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 . У заяві про зміну предмета позову від 08 вересня 2021 року позивачем фактично змінено (доповнено) предмет позову, шляхом пред`явлення нової вимоги - визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна: земельні ділянки та на об`єкт нерухомого майна: адміністративно - побутовий та торгівельний комплекс, без зміни підстав позову - без зміни фактичних обставини спірних правовідносин (зазначення нових фактичних обставин). Закон не забороняє пред`явлення позивачем одночасно позовних вимог немайнового та майнового характеру, які пов`язані між собою, оскільки стосується виключно законності державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У справі, що переглядається, такі позовні вимоги позивача взаємопов`язані, оскільки фактично стосуються захисту, як він вважає, його майнових прав у зв`язку з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 . На вищезазначене суд не звернув увагу та дійшов передчасних висновків про відмову у прийнятті заяви позивача про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року. Суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття даної заяви припустився надмірного формалізму, що може мати наслідком обмеження права позивача на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, що є неприпустимим. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині повернення заяви ОСОБА_1 про зміну (доповнення) позовних вимог від 08 вересня 2021 року ухвалена без додержання норм процесуального права. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо підстав повернення заяви ОСОБА_1 від 11 лютого 2021 року. У вказаній заяві позивач посилався як на підставу задоволення позовних вимог на незаконність та підроблення документів на підставі яких державним реєстратором вчинено реєстраційні дії переходу права власності на ім`я ОСОБА_2 . Аналізуючи зміст первісної заяви з уточненнями від 07 вересня 2020 року та уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року слід зазначити, що у первісній заяві позивач зазначав про відсутність необхідних документів для реєстрації права власності на ім`я ОСОБА_2 , а в уточненій про незаконність та підробку документів, які стали підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 , у зв`язку з чим просив визнати їх недійсним, протиправними та скасувати. Отже, наведене свідчить про те, що позивачем в уточненій позовні заяві від 11 лютого 2021 року змінено підстави та предмет позову, що по своїй суті є пред`явленням нового позову. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийняті уточненої позовної заяви від 11 лютого 2021 року та обґрунтовано повернув її позивачу. З наведених підстав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Розніним В.А., слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції в частині повернення заяви від 08 вересня 2021 року скасувати, і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалу суду в частині повернення заяви від 11 лютого 2021 року залишити без змін. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали. Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню частково, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд направляє справу для продовження розгляду та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 367, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Розніним Володимиром Андрійовичем, задовольнити частково. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2024 року в частині повернення заяви ОСОБА_1 про зміну (доповнення) позовних вимог, поданої 08 вересня 2021 року, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інста нції. Ухвалу суду в частині повернення уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , поданої 11 лютого 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Н.О. Тищук Повний текст постанови складений 03 червня 2024 року.